Україна і нове життя Башара Асада в Росії. Коли буде суд за воєнні злочини?

Режим родини Асадів правив Сирією 53 роки і розвалився за 11 днів. Після десятиліття кривавої війни сирійці, приголомшені раптовим звільненням, знаходять свідчення злочинів президента Башара аль-Асада проти власного народу.

Організація «Білі шоломи» – відома група сирійських волонтерів, які рятували мирних жителів під час бомбардувань цивільних районів, сьогодні документує воєнні злочини та допомагає мільйонам сімей безпечно повернутися додому.

Журналістка «Голосу Америки» Марія Ульяновська поговорила зі співзасновником Білих шоломів Абдулрахманом Альмавасом про те, що побачили волонтери на звільнених територіях, як збирають докази, щоб притягнути злочинців режиму Асада до відповідальності. Альмавас також відповів на застереження щодо радикальних ісламістів та розповів про тактики росіян, випробувані в Сирії, які тепер використовуються проти України.

(Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності)

– Абдулрахмане, ви працювали з гуманітарним напрямком під час звільнення Сирії від режиму Асада. Що побачили ваші волонтери на звільнених територіях?

– Після того, як почалася військова операція, нам почало надходити багато дзвінків щодо нерозпізнаних тіл. Тому в перші дні ми поїхали у звільнені регіони щоб забрати, задокументувати та поховати неідентифіковані тіла.

Ми знайшли понад 400 нерозпізнаних тіл, більшість із яких належали солдатам. Також ми знайшли багато документів на військових об’єктах. Ці документи містять інформацію про геолокацію потенційних цілей, зокрема – в цивільних районах. Ми також знайшли списки затриманих з іменами та датою арешту і накази про страти з іменами загиблих.

Потім ми поїхали в Дамаск і знайшли там кілька в'язниць. Ми не були там з самого початку, тому не застали ув’язнених в Сайднаї [одна з найжахливіших вʼязниць режиму Башара Асада, відома під назвою «Бійня», де з 2011 по 2015 рік було повішено 13 000 людей –ред.], але ми були на зв’язку з іншими в’язнями. Ми приїхали, щоб дізнатися, чи є там приховані підземні камери.

Після цього ми почали отримувати багато дзвінків про таємні в’язниці, і зараз це наш пріоритет – знайти в’язнів, яких там утримували. Особливо, якщо порівняти кількість сімей, які шукають своїх близьких, кількість зниклих безвісти та кількість звільнених полонених.

Ми також працюємо над ліквідацією нерозірваних боєприпасів. Багато мирних жителів, зокрема й наших волонтерів, намагаються повернутися до своїх домівок, після того, як вимушено їх покинули. Вони приходять до своїх будинків – частина з них заміновані. В інших є нерозірвані боєприпаси. Наші групи працюють над цим.

– Яким був настрій у ваших волонтерів, які повернулися до своїх рідних міст, які вони не могли відвідати роками через війну?

– Це було неймовірне щастя, наче уві сні. Мені й самому важко уявити, що я тепер можу відвідати свій дім в Алеппо. Хоча моїх батьків там немає, але я тепер можу туди поїхати.

Деякі з наших волонтерів зараз говорять про те, щоб залишити роботу у «Білих шоломах» та повернутися до звичного життя. Але вони вагаються, тому що є ще багато речей, які ми можемо зробити. Почуття дійсно змішані – це і щастя, і розгубленість. Ми не знаємо, що буде далі. І зараз ми просто намагаємося допомагати там, де це потрібно.

– Жахливі фотографії із в’язниці Сайдная показали усі іноземні медіа. Розкажіть, як ви допомагали звільняти там заручників, як документували злочини проти людей, яких там утримували?

– Ми не працюємо над звільненням полонених, але ми приходимо після цього, щоб надати їм першу допомогу та поєднати їх з їхніми родинами. Ми доставили багатьох ув’язнених із Сайднаї машинами швидкої допомоги до лікарень у Дамаску, а потім від лікарень – до їхніх родин, якщо це було необхідно.

– Ви допомагали знайти так звану «червону частину» в’язниці Сайдная, де нібито досі утримувалися люди. Ви доклали багато зусиль, щоб знайти це місце, але згодом опублікували заяву, що його не існує. Розкажіть більше про те, чому ходили такі чутки, та як ви визначили, що насправді це не так?

– Ці чутки йшли від цивільних.

У Сайднаї утримували понад 5 тисяч осіб. Коли люди не знаходили своїх близьких, вони продовжували вірити, що ті – все ще десь у в’язниці. Тому в соцмережах почали публікувати багато фейків та дезінформації про те, що під землею є ще один-два поверхи, де утримують в’язнів.

Ми одразу знали, що там нічого не було. Але все ж ми надіслали дві групи фахівців із нашою кінологічною командою, щоб перевірити це. Пiсля годин пошуків та розкопок, підземних камер ми не знайшли. Такі чутки ходять і сьогодні – нібито під Дамаським університетом є в’язні, під якимось районом, під лікарнею. І це виснажує нас і наших партнерів, тому що ми не знаємо, з чого почати.

Чоловік оглядає камеру у в’язниці Сайдная на півночі Дамаска у Сирії. 9 грудня 2024 року натовпи людей ринули до в’язниці, після повалення режиму Башара аль-Асада, в надії знайти близьких

– Розкажіть про вашу роботу з документування злочинів, які відбувалися в цих в’язницях?

– Ми перевіряємо будь-які наявні там документи, фіксуємо умови в камерах, інструменти для тортур, яких там багато.

Також ми працюємо з нерозпізнаними тілами та братськими могилами – навіть сьогодні [інтервʼю записане 12 грудня 2024 року – ред.] мирні жителі знайшли дві братські могили. Однак ми не розкопуємо масові поховання, не ексгумуємо тіла. Ми лише ідентифікуємо їх, коли тіла вже на поверхні, а потім передаємо ці тіла родинам.

– Правозахисні організації повідомляють, що близько 137 тисяч сирійців зникли внаслідок війни Башара аль-Асада проти власного народу. Після повалення режиму знайшли лише невелику частину цих людей. Які ваші наступні кроки, щоб знайти інших?

– Ми співпрацюємо з іншими організаціями, тому що ми не зможемо зробити всю цю роботу самі. Ми намагаємося задокументувати всі ці факти, щоб використати їх для майбутнього правосуддя. Тому ми більше акцентуємо зусилля на опитуванні затриманих та обліку нерозпізнаних тіл. Пізніше ми сконтактуємо з родинами, зберемо ДНК, співставимо їх та отримаємо відповіді на запитання про долю зниклих людей.

– У документальному фільмі про «Білі шоломи», який отримав Оскар, один із ваших волонтерів Мухаммад Фарах каже, що справедливість одного дня настане. Чи вірите ви, що звільнення Сирії від режиму Асада і є тією справедливістю, на яку ви чекали?

– Ні, я не вірю, що це справедливість.

Коли я дивився відео із Сайднаї, там була жінка, яку заарештували, коли їй було 19 років – вона була незайманою. Зараз вона вийшла з в’язниці із чотирма дітьми. Вона не знає, хто батьки її дітей.

Для мене припинення арештів, тортур і затримань – це перемога. Це те, чим ми можемо пишатися. Але правосуддя не досягнуто, тому що злочинці все ще на волі.

Зараз немає ні місцевого, ні міжнародного суду, і ми просимо інші держави та уряди, яких ми називаємо друзями сирійського народу, зробити реальні кроки щодо відновлення Сирії, примирення та правосуддя перехідного періоду. Без цих трьох речей у нас не буде країни.

Зображення президента Сирії Башара Асада, пронизане кулями, на фасаді провінційної урядової установи в місті Хама, 6 грудня 2024 року

– Башар аль-Асад почав нове життя в Росії, за даними ЗМІ, де він отримав притулок. Ви вірите, що колись його притягнуть до відповідальності?

– Якби я в це не вірив, я б не займався цим. Всі ми віримо і працюємо для цього.

Департамент «Білих шоломів», де я працюю, займається правосуддям та притягненням до відповідальності, і це наша мета. Можливо, це вдасться нам, а можливо, це зможе зробити наше наступне покоління – наші сини, можливо, третє покоління.

Ми віримо і ми впевнені, що момент справедливості настане. Можливо, не для всіх винуватців, але ми все ще віримо в справедливість. Режим впав 8 грудня, і ми впевнені, що настане день і для суду та відновлення справедливості.

– Ви сподіваєтесь на національне правосуддя, на міжнародний суд чи, можливо, Міжнародний кримінальний суд?

– Я не маю юридичної освіти, тому я не хочу говорити про щось, чого я не знаю. Але ми з нашою юридичною командою вивчаємо, що саме ми можемо обстоювати, і як співпрацювати та надавати документи, свідчення, дані, які ми маємо, щоб зробити їх доказами для суду.

Будь-який суд, будь-який механізм правосуддя чи будь-який механізм відповідальності буде тим, до чого ми закликаємо.

– Ви співпрацювали з українськими колегами щодо документування воєнних злочинів росіян у Сирії та в Україні. Розкажіть більше про цю співпрацю, чому для вас це було важливо?

– Так, ми працювали над багатьма справами і віримо, що ця співпраця має тривати.

Наша співпраця спрямована на те, щоб злочини, які росіяни вчинили в Сирії, а потім в Україні, не поширювались деінде. Це головна мета.

З іншого боку, також потрібно ділитися тим, що ми маємо, щоб притягнути злочинців до відповідальності.

– Чи бачили ви стратегії, які Росія використовувала і в Сирії, і в Україні?

– Так, їх багато. Разом з українською організацією [йдеться про Truth Hounds – ред.] ми зробили спільний звіт і показали, що РФ використала бетонобійно-фугасні снаряди в Сирії, а потім повторила це в Україні.

Також були керовані снаряди «Краснополь», подвійні авіаудари, дрони-смертники – все це нещодавно також було використано в Україні, а до цього – в Сирії.

– Розкажіть трохи більше про те, як це все використовували в Сирії, і як це вплинуло на роботу вашої організації?

– У Сирії це все застосовували переважно по цивільних районах, які розташовані не так далеко від лінії фронту. Ці удари були спрямовані на цивільні будинки та транспорт. Вони вбили та поранили багатьох людей. Також вони використовували безпілотники для наведення цілей.

Наприклад, у 2022 році в сільській місцевості Алеппо ми задокументували атаку «Краснополем» на лікарню Аль-Атареб. Це ракета класу «земля-земля», але її націлював безпілотник з неба. І ми припускаємо, що це те саме, що Росія робить і в Україні – запускає багато безпілотників для наведення цілей.

– Сьогодні в Україні поблизу прифронтових міст однією з найпопулярніших російських тактик є «людське сафарі», коли російські безпілотники навмисно націлюються на мирних жителів, і таким чином російські солдати тренуються використовувати дрони. Чи було таке в Сирії?

– Так, В Сирії було так само – солдати цілились по мирному населенню. Це відбувалося поблизу лінії фронту, через невелику дальність контролю безпілотників, і солдати користувалися цим, щоби цілитися по цивільних. Я думаю, що солдати режиму Асада успадкували ці тактики від росіян.

– Режим родини Асадів правив у Сирії 53 роки і впав дуже несподівано – за 11 днів. У цьому контексті, що б ви сказали українському народові?

– Я б сказав наступне: ми вірили.

Звісно, ми багато страждали, але ми вірили, що одного дня цьому прийде кінець. Ми були впевнені в цьому, попри те, що багато країн та міжнародна спільнота розчарували та підводили нас. Але врешті це сталося.

Отже, моє послання українському народу від імені «Білих шоломів» і сирійського народу: як сирійці, ми підтримуємо вас. Ви повинні бути впевнені, що справедливість колись настане. Жоден злочинець не буде жити вічно.

– Одна з ключових тез російської пропаганди – і це занепокоєння також поділяють західні експерти – це ризик того, що після звільнення в Сирії можуть активізуватися ісламістські рухи. Що б ви сказали людям, які цього побоюються?

– Якщо вони вірили режиму Асада, то повинні вірити і Росії. Оскільки це наратив режиму з 2011 року. Він намагався експортувати цей образ про Сирію – що це вибір нібито лише між Башаром аль-Асадом та [угрупованням] ІДІЛ. Режим впав, але вони все ще використовують той самий наратив.

Однак, якщо ви подивитесь на Сирію, ви побачите багато організацій громадянського суспільства, ви побачите, що багато сирійців не радикально праві чи ліві – вони поміркованих поглядів. Як нормальні люди у будь-якій країні.

Сирія відрізняється від інших країн. У нас є іслам, є християнство, інші групи – і ми жили разом. Єдиний, хто нас розділяв – це режим. Тож ми сподіваємося, що наступний уряд буде серйозним перехідним урядом, який ефективно керуватиметься різними сирійцями, навіть релігійними, і це приведе нас до нової Сирії, про яку мріють всі сирійці.