21 лютого 2022 року президент Росії Володимир Путін виступив із похмурою, образливою промовою, яка змінила думку багатьох, хто до того вважав, що Росія не розпочне нове велике вторгнення в Україну.

Менш ніж через 72 години російські ракети посипалися по всій країні й російські війська перетнули кордон, а також тодішню лінію фронту на Донбасі. А Путін, за даними західної розвідки, вважав, що Україна опиниться під контролем Москви через кілька тижнів, якщо не днів.

Цього не сталося, і зараз повномасштабна війна триває вже два роки. Чи закінчиться вона на третьому році?

Відповідь: напевно, ні.

Але розмови про тупикову ситуацію можуть бути оманливими, заколисуючи прихильників Києва до самовдоволення в той час, коли один важливий фактор, який вийшов на перший план, може визначити результат війни: поставки західної зброї.

«Завжди небезпечно робити прогнози, але важко уявити, що війна закінчиться до кінця 2024 року», – сказала Радіо Свобода Рут Деєрмонд, старша викладачка кафедри військових досліджень Королівського коледжу Лондона.

«За нинішніх обставин жодна сторона, схоже, не має можливості завдати рішучої поразки іншій. Щоб це змінилося, ймовірно, знадобиться суттєва зміна зовнішніх факторів, головне – рівень підтримки, що надається Заходом, – сказала Деєрмонд в електронному листуванні.

«Значно більша матеріальна підтримка Заходу допоможе Україні досягти прогресу у звільненні території», – додала вона, тоді як «скорочення західної допомоги може змусити Україну погодитися на мирні переговори на умовах Росії».

Ольга Олікер, програмний директор Кризової групи по Європі та Центральній Азії, висловилась ще різкіше.

«Якщо в Україні закінчаться зброя і люди, так, війна закінчиться цього року», – сказала Олікер в телефонному інтерв'ю.

«Завжди було так, що капітуляція однієї чи іншої сторони закінчить війну, – сказала вона. – І якщо у вас закінчаться зброя та люди, у вас не буде особливого вибору».

Авдіївка, удари дронами в лютому 2024 року

Змінні хвилі війни

Після повномасштабного вторгнення хід війни кілька разів змінювався.

Загалом 2022 рік став роком України: українці здивували світ тим, що не просто вижили, а й відбили просування Росії до Києва на півночі в перші тижні вторгнення, а Сили оборони повернули собі значні шматки території на сході та півдні, навколо Харкова та Херсона.

У 2023 році довгоочікуваний контрнаступ, який Київ розпочав у червні, провалився до кінця року, і досягнуто було набагато менше поставленої амбітної мети: розбити «сухопутний коридор», що веде від російського кордону до перешийка, що з’єднує материкову частину України з окупованим Кримом.

В інтерв’ю, опублікованому в The Economist 1 листопада, тодішній головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний описав ситуацію на полі бою як «патову» – слово, яке декому в Україні, включно з президентом, прозвучало як поразка.

Президент України Володимир Зеленський і тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний (праворуч). Київ, 8 лютого 2024 року

Відтоді все змінилося – не на полі бою, за одним яскравим винятком, а далеко за лаштунками, у Вашингтоні, де інший вид тупикової ситуації становить зростаючу загрозу для оборони України. Приблизно за два тижні до заяви Залужного, яка, можливо, стала причиною його звільнення, президент США Джо Байден запропонував допомогу Україні у розмірі 60 мільярдів доларів, більшість із яких – на зброю.

Чотири місяці по тому, після низки дискусій у Конгресі США, де праві республіканці заблокували його ухвалення, пакет допомоги все ще не був затверджений – і неясно, чи колись буде.

На фронті вогнева міць України слабшає, оскільки потік західної зброї сповільнюється, а ситуація навколо Авдіївки перебувала в глухому куті. Минулого тижня після багатьох місяців запеклих боїв російські війська захопили зруйноване місто на Донбасі.

Підвищена впевненість?

Подібно до тривалої битви за Бахмут, перемога Росії призвела до величезної втрати військ і зброї, але це дало Путіну перемогу на полі бою напередодні виборів 15-17 березня, які мають надати йому новий шестирічний термін і, можливо, ще більше посилили його впевненість щодо війни після невдалого контрнаступу України.

Це також відкрило потенційний шлях для російських сил захопити додаткові території.

«Якщо російські війська продовжуватимуть просуватися повз Авдіївку та захоплюватимуть [транспортні] мережі, у тому числі на захід від Бахмута, вони зрештою загрожуватимуть більш стратегічно розташованому Покровську, приблизно за 80 [кілометрів]», – написала військова аналітикиня Дара Массікот, старша наукова співробітниця Центру Карнегі.

«Підготовка російських військових командирів і їхній спосіб мислення підкажуть їм, що зараз настав час просуватися вперед до цілей: [українські] підрозділи мають дефіцит боєприпасів і живої сили, американська допомога затримується», а західні цілі виробництва боєприпасів не досягнуті, написала Массікот.

«Якщо США не нададуть додаткової допомоги, український військовий потенціал поступово погіршуватиметься, – зазначив Марк Канчіан, військовий аналітик Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні. – Я очікую, що вони погодяться на якусь домовленість про припинення вогню, яке дозволить Росії окупувати територію, яку вона захопила».

Конгрес США наразі не виділив Україні 60 мільярдів доларів нового пакету допомоги. Сенат добро дав, але не Палата представників

Потік військової допомоги США досяг свого піку минулого літа і становив приблизно 1,5 мільярда доларів на місяць, а поставки американського військового обладнання в Україну впадуть на 80-90 відсотків до літа 2024 року, якщо Конгрес не ухвалить новий пакет допомоги, сказав Раніше Канчіан Радіо Свобода.

Тим не менш, якщо скорочення допомоги США та інші фактори призведуть до призупинення або припинення бойових дій, це може статися не цього року.

По-перше, Україна зараз «зосереджена на відновленні та обороні, щоб захиститися від триваючих атак Росії», – написали військові аналітики Массікот, Майкл Кофман і Роб Лі в коментарі для War On The Rocks від 26 січня, змінивши свою позицію після контрнаступу у 2023 році. І яким би не був рівень західної допомоги, Київ налаштований рішуче проти будь-якої угоди, яка б зміцнила територіальні здобутки Росії, навіть тимчасово.

Інший фактор: незважаючи на захоплення Авдіївки, незрозуміло, наскільки далеко російські війська зможуть просунутися у 2024 році.

Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов заявив The Wall Street Journal днями, що російські війська «не мають сил», щоб досягти, за його словами, головної стратегічної мети – повністю захопити цього року Донецьку та Луганську області, які складають Донбас.

Український військовослужбовець веде вогонь із самохідної гаубиці 2С22 «Богдана» по позиціях російських військ біля Бахмуту на Донеччині, 5 липня 2023 року

Водночас аналітики кажуть, що для Росії утримання території, яку вона зараз контролює, та захоплення більшої частини на сході та півдні є лише частиною плану – плацдармом до більш амбітних цілей, для досягнення яких знадобиться більше часу.

«Росія все ще зберігає стратегічну мету – підпорядкувати Україну. Тепер вона вірить, що перемагає», – пишуть Джек Вотлінг та Нік Рейнольдс, військові аналітики з британського Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI), в опублікованому коментарі 13 лютого.

«Умови капітуляції, які зараз пропонують російські посередники, передбачають поступку Україною території, яка вже перебуває під контролем Росії, разом із Харковом, а в деяких варіантах [Одесою]; згоду не вступати в НАТО; і збереження глави держави, затвердженого Росією».

Вотлінг і Рейнольдс пишуть, що Росія сподівається досягти цього за допомогою триетапного процесу: вичерпання боєприпасів і резервів особового складу України шляхом підтримання тиску на фронті, «порушення рішучості міжнародних партнерів України продовжувати надавати військову допомогу», а потім здобути подальші успіхи на полі бою, «які будуть використані як важіль впливу проти Києва, щоб змусити капітулювати на російських умовах».

«Горизонт планування реалізації цих цілей, який є основою для формування російських сил і промислового виробництва, полягає в тому, що перемога повинна бути досягнута до 2026 року», – написали вони.

Найважливіша частина рівняння

Але є велике застереження: сміливіша Росія може спробувати отримати більше або спробувати отримати це швидше. Протягом майже чверті століття при владі Путін часто коригував цілі Кремля на основі успіхів і невдач.

«Життєво важливо розуміти, що російські цілі можуть успішно розширюватися, – пишуть аналітики RUSI, – і враховуючи, що Кремль порушив майже всі важливі угоди як з Україною, так і з НАТО, немає впевненості, що навіть якщо Росія отримає те, що хотіла поза переговорами, вона згодом не намагатиметься фізично окупувати решту України чи матиме нагоду застосувати силу деінде».

З іншого боку, неспроможність Росії досягти суттєвого прогресу в досягненні своїх цілей у 2024 році матиме побічний ефект, унаслідок чого Москві стане все важче досягти успіху в наступні роки. І найважливішою частиною цього рівняння є військова допомога Заходу.

«Російська теорія перемоги правдоподібна, якщо міжнародні партнери України не зможуть належним чином забезпечити ресурсами [ЗСУ], – написали Вотлінг і Рейнольдс. – Однак якщо партнери України продовжуватимуть надавати достатню підтримку в боєприпасах і підготовці…, щоб забезпечити притуплення російських атак у 2024 році, то Росія навряд чи досягне значних здобутків у 2025 році. Якщо Росії бракує перспективи здобутків у 2025 році…, тоді випливає, що вона буде боротися, щоб змусити Київ капітулювати до 2026 року».

Інші аналітики погоджуються, що те, що станеться цього року, значною мірою вплине на результат війни.

«Рішення, ухвалені зараз, визначатимуть, чи матиме українська армія ресурси, щоб утримувати свої позиції до 2024 року, відбивати російські атаки та відновлювати сили до 2025 року та далі», – сказала Массікот Радіо Свобода в коментарі.

«Всі ознаки, схоже, вказують на те, що бойові дії триватимуть принаймні на початку 2025 року, – пояснює Деєрмонд. – Що станеться після цього, в тому числі як скоро і за яких обставин закінчиться війна, залежатиме від того, що станеться пізніше цього року».