Слова Путіна і дії України: як Київ має реагувати на тези президента Росії

Путін просуває «порядок денний часів СРСР», і водночас – відчуває, що «вікно можливостей» для відновлення впливу на Україну закривається. Саме тому він вимагає негайних переговорів із Заходом, так оцінюють тези його пресконференції експерти. В цих умовах Україні треба посилювати і свою обороноздатність, і дипломатію, щоб мрії Кремля про розширення впливу не могли бути реалізовані, а про долю України не домовилися без неї. До цього закликають українські, а також деякі російські аналітики, опитані Радіо Свобода.

Президент Росії Володимир Путін вимагає в НАТО «гарантій безпеки», адже, стверджує він, вступ України до НАТО або розміщення на її території західних озброєнь «загрожує Росії»

«Ви вимагаєте від мене надати вам якісь гарантії. Це ви повинні надати нам гарантії. Негайно. Зараз!» – це одна з найбільш резонансних заяв президента Росії на його щорічній пресконференції.

Втім, це лише один з його меседжів, який має стосунок до України. Радіо Свобода зібрало думки експертів про те, що сказав Путін і як реагувати на його заяви Україні та Заходу. Все сказане на пресконференції фахівці закликають оцінювати в контексті накопичення російських військ на кордонах України, газової та міграційної кризи в Європі та переговорів щодо деескалації, які тривають між Росією та Заходом і Україною.

Основні меседжі Путіна: про що вони свідчать

На прохання Радіо Свобода основні твердження російського президента проаналізувала українська політолог, експерт з українсько-російських взаємин Олеся Яхно.

Більшість із них, на її думку, являють собою порядок денний минулого століття: періоду СРСР та його протистояння з Заходом: «Карибської кризи» та «Холодної війни» загалом. Саме тому система понять, якими оперує Кремль, та його вимоги виглядають як «паралельна реальність» для решти світу, вважає експертка. Путін багато згадував про Україну, але всі згадки про неї, та й більшість тез Путіна на пресконференції є стандартними тезами російської пропаганди, каже Олеся Яхно.

Росія нібито потребує гарантій безпеки від Заходу, попри те, що саме Росія вдається до кроків, що прямо чи опосередковано дестабілізують ситуацію, концентруючи війська поблизу кордонів України і координуючи міграційну кризу на білорусько-польському кордоні, вдаючись до інших способів тиску й погроз.

Україна нібито готується силою повертати окуповану частину Донбасу, а країни НАТО буцімто паралельно готують провокації проти РФ.

«Для всього світу це виглядає абсолютно абсурдним, адже Путін заявляє, що нібить весь світ йому загрожує, а не він. І намагається просувати цей «перевернутий порядок денний», – пояснює Олеся Яхно. Вона не виключає, що це орієнтовано передовсім на внутрішню російську аудиторію.

• Оскільки «навколо одні вороги», Кремль вимушений вживати жорстких заходів.
• «Долю Донбасу мають вирішити жителі Донбасу». Це намагання перекласти відповідальність за війну з Росії на Україну, уточнює експертка.
• «Ленін створив Україну» та інші тези історичної пропаганди. Вони виглядають як вибірковий підхід до історії: Путін ставить під сумнів одні рішення часів СРСР (окреслення нинішніх кордонів України, включно з Кримом) і закликає світ поважати інші рішення тих часів, наприклад – колишню сферу радянського впливу.

«Треба бути послідовним: якщо Росія закликає забирати в України території, «передані» їй в радянський період, то Росія має бути готова віддавати території, які в цей період отримала вона», – вказує експертка на невідповідності.

«Путін дійсно живе в альтернативній історичній реальності, цілковито вигаданій», – такий висновок з його промови робить також колишній депутат російської Держдуми Ілля Пономарьов, який був єдиним, хто голосував проти спроби анексії Криму.

Він оцінює ще кілька тез Путіна.

• «Донбас хотів бути частиною Росії». Цього не могло бути, оскільки навіть так звана «Донецько-Криворізька республіка», до якої апелював Путін, не була частиною радянської Росії, вона, навпаки, була етапом розпаду імперської Росії, вважає Пономарьов. Ця та інші тези є звичною для російського лідера «напівправдою», каже Пономарьов в ефірі Радіо Свобода.
• Україна «двічі намагалася вирішити питання Донбасу силою», і тому «Росія мала діяти». Фактично Путін визнав своє військове втручання, вважає колишній російський депутат.
• Теза про «один народ» і невизнання права незалежної України на існування.

«Той курс, яким іде Путін – це не намагання відновити Радянський союз таким, яким він був, а відновити його як «союз слов'янських республік». Проте наразі Путін хоче долучити в цей «союз» саме Білорусь, а долучення України використовує в ролі «пугала» для цивілізованого світу, деталізує екс депутат Держдуми.

• Де вплив Заходу – там, нібито, зубожіння, зростання цін на газ і тарифів. Зокрема в такому контексті Путін згадує ситуацію в Україні та газову кризу на Заході.

За цими та іншими тезами Володимира Путіна приховуються дві внутрішні російські проблеми, робить висновок Олеся Яхно.

«Перша – це психологічний комплекс щодо програшу СРСР в «Холодній війні», й Путін постійно повертається до радянського минулого. І друга проблема – страх Росії ставити питання щодо ідентичності самої Росії. А відтак – бажання перекинути цю проблему на сусідів, через ту саму «русскую весну». Хоча ця тема більш гостра для самої Росії: це і сепаратизм, і статус суб'єктів федерації, й дотримання прав національних меншин», – пояснює експертка.

Марія Золкіна, політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи» робить з виступу Путіна висновок, що війна на Донбасі вже не є самостійним важелем впливу Росії, а відтак деескалація на сході України неможлива без змін у політиці Росії та ситуації в регіоні загалом.

«Ставки Росії – значно вищі. Ті меседжі, які ми почули – це те, що Росія чекає на відповідь Заходу з приводу так званих «гарантій безпеки», це питання розширення/не розширення НАТО. З окремого епізоду протистояння між Росією та Україною ми вже перейшли до стадії, коли Донбас – це лише маленька частинка великого пазлу, коли окремих зрушень по донбаському питанню не буде», робить висновок експертка.

Чи готовий Кремль до деескалації?

Це чи не головне запитання, яке ставили перед собою західні та українські політики й експерти, які стежили за пресконференцією російського лідера. Адже виступ Володимира Путіна відбувся під час нарощування російських військ біля кордонів України та після кількох етапів переговорів між Кремлем та Заходом, зокрема – після розмови президентів Росії та США.

Риторика Путіна не стала більш агресивною, але й готовності до примирення він також не демонструє, так оцінює його промову Олеся Яхно.

«Не можна сказати, що пролунала якась нова військова риторика, свого часу лунали і більш жорсткі заяви. Але і миролюбності ніякої не було на цій пресконференції. Скоріше було наростання неадекватності. Як-от заява про те, що весь інший світ живе в паралельній реальності», – зауважує політолог.

Риторика Путіна, зокрема його наполегливі заклики до переговорів з Заходом та вимоги «гарантій безпеки» викликані тим, що «вікно можливостей» повернути вплив Кремля на Україну закривається, стверджує Олександр Хара, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Центру оборонних стратегій.

«Путін бачить, як ЗСУ посилюються. І силами власного оборонно-промислового комплексу, і дякуючи закордонним партнерам, передусім – США. Ці речі показують, що Україна вже не є такою «безобідною», що її вже не можна так просто шантажувати, з нею вже не так просто впоратися. І Путін втрачає можливість відновлення впливу», – пояснює експерт.

Тому російський президент, з одного боку, бачить закриття вікна можливостей для відновлення впливу на Україну, а з іншого - «досить слабку адміністрацію» у Вашингтоні. Яка більше схильна до компромісів, ніж до демонстрації сили. І саме це є причиною ініційованого Росією загострення.

З іншого боку, спроба повномасштабного вторгнення в Україну «підірве сили» Росії, й вона зникне з політичної карти світу в нинішньому вигляді, пояснює Олександр Хара.

Всі претензії та вимоги до Заходу та України, які висунув Володимир Путін на пресконференції та всі його страхи про «розширення НАТО» є наслідком його власної агресивної політики та війни з сусідами, наголосив в ефірі Радіо Свобода Кирило Мартинов, представник російського опозиційного видання «Новая газета».

«З одного боку, це продукт для внутрішнього використання... Чи буде конфлікт і мобілізація, чи буде певне умиротворення – в будь-якому разі Путін постане як «наш вождь і рятівник», це безпрограшна технологія. Але якби Росія не приєднувала чужі території, не вела війну на своїх кордонах, то НАТО не було б куди розширюватися, оскільки в Європі була би безпека. Дивно, що для багатьох росіян ця риторика є переконливою, наче всі забули послідовність подій: хто розв'язував війну та приєднував Крим (ідеться про незаконну анексію – ред.)», – наголосив російський опозиційний журналіст.

Тези Путіна: як діяти Україні

В умовах російської ескалації на сході Європи та накопичення військ біля українських кордонів зокрема – Україні треба нарощувати зусилля на свій захист, причому – не лише дипломатичні. Із цим погоджуються всі експерти, які обговорювали ситуацію з Радіо Свобода як напередодні пресконференції Путіна, так і після неї. Ось основні кроки і рішення, які вони радять:

• Участь України у переговорах про так звані «стратегічні консультації» між Росією та Заходом. Не важливо, прямо чи опосередковано, важливо, щоб Україна включилася в це як активний гравець, і сторони ні про що не домовилися без неї, закликає Марія Золкіна, політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи».

«Це завдання номер один для української сторони. Найбільша небезпека, від чого залежатиме перспектива і Криму, і Донбасу, і ескалація на українсько-російському кордоні – це, власне, чи будемо ми (Україна – ред.) бодай в якийсь активний спосіб (не обов'язково напряму) сидіти за столом переговорів. Ми точно маємо бути в авангарді цього процесу», – закликає експертка.

• Максимальний міжнародний розголос щодо всіх дій та намірів Росії. Колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун вважає, що без максимального розкриття інформації про плани та дії Кремля зірвати їх буде вкрай складно.
• Синхронізація української та західних розвідок. Наразі ж Україна з неприпустимим запізненням отримує інформацію від західних партнерів про дії Росії біля своїх кордонів та на окупованих територіях, попереджає народний депутат від «Голосу», голова підкомітету Верховної Ради з питань міжнародної морської політики та безпеки Андрій Шараскін.
• Підготовка до війни армії та держави загалом. Посилення територіальної оборони та розбудова системи цивільної оборони.

В умовах зростання російської загрози війська територіальної оборони розвиваються, але практично нічого не робиться для підготовки цивільного сектору (громадян і влади) до можливої великої війни, визнає Андрій Шараскін.

«Єдине, про що варто турбуватися – чи готові ми (Україна – ред.)до війни з РФ, і наскільки ми готові», – зазначає політичний експерт Костянтин Батозький.

• Постачання Україні летальної зброї. За оцінками Костянтина Батозького, цей процес в останні тижні активізується. Так, про постачання Україні зброї оголосила Литва, яка, своєю чергою, як країна НАТО має доступ до ринку озброєнь США та інших членів Альянсу, пояснює експерт. І додає, що в цьому алгоритмі беруть активну участь Сполучені Штати, відповідаючи таким чином на російську ескалацію.

7 грудня відбулися переговори американського лідера Джо Байдена з керівником Росії Володимиром Путіним.

Президент США заявив, що попередив Путіна: якщо Росія розпочне нові військові дії проти України – що, за попередженнями американської розвідки, може бути можливим уже найближчими тижнями – Сполучені Штати та союзники запровадять санкції, «яких він (Путін) ніколи не бачив».

Наступний раунд переговорів президентів США та Росії може відбутися у січні.