(Рубрика «Точка зору»)
Загибель російського опозиціонера Олексія Навального – лідери і медіа в усьому цивілізованому світі називають її політичним вбивством – знову нагадала світу, з чим всі ми маємо справу, коли мова йде про путінський режим.
Навальний був, поза сумнівом, неоднозначною постаттю у російській політиці, але пройшов свій непростий шлях від загравань із шовіністичними силами й сумнівів у можливості повернення Криму до однозначного засудження війни Росії проти України і визнання української територіальної цілісності.
І він не побоявся кинути найсміливіший виклик режиму, головним борцем із корупційними оборудками якого став після вбивства Бориса Нємцова у лютому 2015 року. Не побоявся повернутися до власної країни навіть після спроби отруєння і непростого лікування. Не побоявся увʼязнення і колонії на далекій Півночі. А зараз лютий прийшов за самим Навальним, як у 2022 році прийшов зі спробою захопити усю Україну. Ім’я цього лютого – Володимир Путін.
Про це говорили 16 лютого і Джозеф Байден, і Володимир Зеленський, і Емманюель Макрон, і Олаф Шольц, і Мая Санду, і Гітанас Науседа, і Урслула фон дер Ляєн…
Під час акції біля посольства Росії в Великій Британії у день повідомлення про смерть у російський в’язниці опозиціонера Олексія Навального. Лондон, 16 лютого 2024 року
Як відповісти на вбивство Навального
Однак навіть на цьому тлі варто акцентувати увагу на заяві спікера Палати представників Конгресу США Майка Джонсона.
Майк Джонсон може відчувати, як змінюється тепер громадська думка на тлі чергового злочину Кремля
Він, як політик, відомий своїм обережним ставленням до питання виділення грошей Україні, цього разу однозначно повʼязав допомогу із вбивством Навального і нагадав, що злочин відбувся саме тоді, коли «Конгрес обговорює найкращий шлях для підтримки України, коли Сполучені Штати та наші партнери, мабуть, використовують усі доступні засоби, щоб позбавити Путіна можливості фінансувати його неспровоковану війну в Україні».
І це – не випадковість, бо коли західні політики починають розмірковувати над тим, як відреагувати на загибель найбільш харизматичного російського опозиціонера, вони усвідомлюють, що Володимира Путіна потрібно насамперед зупинити в його агресивних намірах.
Москва, 17 лютого 2024 року
Майк Джонсон, як досвідчений політик, може відчувати, як змінюється тепер громадська думка на тлі чергового злочину Кремля. Я міг би навести чимало прикладів, однак зосереджусь на одному.
На шпальтах видання The Washington Post один з провідних оглядачів Макс Бут наголошує, що сьогодні Захід мало що може зробити для змін у самій Росії, де панує жорстокий режим силовиків із Путіним на чолі. У 2021 році, коли Байден попереджав Путіна про наслідки смерті Навального у вʼязниці, він не уявляв собі багаторічної великої війни й каскаду санкцій.
Бут нагадує, що є речі, якими США можуть привернути увагу Путіна. Це – надіслати Україні приблизно 300 мільярдів доларів заморожених російських активів і передати Україні пакет у 60 мільярдів доларів
«Однак після російського [масштабного] вторгнення в Україну в 2022 році Захід вже вичерпав санкції проти Росії – або ж наблизився до цього. Російській економіці це шкодить, але її тримають на плаву продажі нафти до Китаю, Індії та Туреччини. Сполучені Штати можуть реально зробити на фронті санкцій не багато без більшої співпраці з боку цих країн», – зауважує Бут.
Але нагадує, що є речі, якими США можуть привернути до себе увагу Путіна й відповісти на вбивство його політичного критика. Це – надіслати Україні приблизно 300 мільярдів доларів заморожених російських активів, що зберігаються на Заході, і передати Україні пакет у 60 мільярдів доларів, тільки що затверджений голосуванням обох партій у Сенаті.
«Авдіївка падає, тому що у захисників закінчуються боєприпаси. Було б трагедією та катастрофою, якби це сталося в іншому місці вздовж лінії фронту – або якби в Україні закінчилися боєприпаси протиповітряної оборони, щоб захищати свої міста від вбивчих ракетних ударів Путіна та безпілотників», – зазначає він.
І це – точні висновки, які цивілізований світ має зробити після чергового – і зовсім не останнього – політичного вбивства у Росії. Хіба в останні роки свого життя Навальний не висловлювався за припинення війни й відновлення територіальної цілісності України?
Під час акції біля посольства Росії у Вірменії в день повідомлення про смерть у російський в’язниці опозиціонера Олексія Навального. Єреван,16 лютого 2024 року
А ще він мріяв про зміни у власній країні. Але ці зміни не виглядають можливими до того часу, поки Володимир Путін відчуває себе переможцем, насолоджується безкарністю й навіть приймає у Кремлі американського коментатора Токера Карлсона, який під час резонансного інтервʼю не задав своєму співрозмовнику жодного питання щодо Навального та інших росіян – політичних бранців Кремля та ще й виправдовував своє мовчання. І як це зараз виглядає?
Архівна світлина. Поліцейський біля плакату із зображенням опозиційного політика та антикорупціонера Олексія Навального (праворуч) та президента Росії Володимира Путіна. Кіров, Росія, 16 жовтня 2013 року
«Дати цьому хижому диктатору відчуття безкарності та непереможності надзвичайно небезпечно. Однак ми все ще можемо дати відсіч, надавши Україні кошти та військову техніку, необхідну для захисту. Тільки перемогою над агресією Путіна в Україні, ми можемо сподіватися побачити появу кращої, вільнішої Росії – мрії, за яку Навальний віддав своє життя» – завершує свій текст Макс Бут.
І я хочу, щоб цей його висновок був і спільним баченням того, як потрібно відповідати на вбивство Олексія Навального.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Навальний про Майдан, Крим, війну і Путіна: етапи долі «жорстоко вбитого Кремлем» ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Зеленський щодо майбутнього Путіна: «у нього є лише дві опції попереду» ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Путін і Карлсон: президент Росії продемонстрував фактичну солідарність із Гітлером