Україна-Русь і Путін: про що може свідчити «шапка Мономаха» на міжнародному трибуналі?

(Рубрика «Точка зору»)

ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ

Ірина Костенко, Ірина Халупа

«Московська держава не була ані спадкоємицею, ані наступницею Київської, вона виросла на своєму корені»

Михайло Грушевський

«Ми воюємо на своїй землі, де вражали ворога дружинники князя Володимира Мономаха», – так нещодавно обґрунтував варварську війну в Україні московський диктатор Володимир Путін. Показово, що «своим, российским» князя періоду України-Русі вважає не лише Путін, але й усе тамтешнє населення, починаючи зі школярів, яким ось уже понад двадцять років на уроках забивають голови міфами про те, що Великий Київський князь Володимир Мономах (1053–1125) – «выдающаяся личность Российской Федерации».

Газета, яку знайшли бійці ЗСУ в російському БТР. Фото Івана Костенка

Коли ж почалося привласнення того, що Москві ніколи не належало?

Привласнення московитами історії Русі почалася ще у 15-му столітті, за московського правителя Івана ІІІ (1462–1505) – «дрібного торгаша, деспота… який перетворював усіх підлеглих у переляканих та безголосих рабів» і був знаменитий «варварськими стратами та безмежною зажерливістю» (історик Микола Костомаров).

Деспот Іван ІІІ отримав не обмежену владу і став «засновником московського єдиноначалія»

Отакому своєму правителю тамтешні монастирські книжники надумали «доточити родовід» (історик Норман Дейвіс) і створити репутацію божественного походження. Та й написали йому генеалогію (історію роду) цілком у жанрі фентезі (відтоді цей жанр став улюбленим для імперських істориків).

У своєму писанні вони оголосили московського деспота Івана ІІІ «нащадком римського кесаря Августа, Московське царство – спадкоємцем Візантійської імперії, а Москву – Третім Римом».

У Московському царстві вигадали власний світопорядок, який трансформувався у головний імперський міф

Отоді ж, разом зі статусом «Богом вінчаного» правителя деспот Іван ІІІ отримав безмежну, нічим не обмежену владу, і став «засновником московського єдиноначалія» (історик Микола Костомаров).

Отак пів тисячі років тому у Московському царстві вигадали власний світопорядок, який у подальшому трансформувався у головний імперський міф, або ж так звану «московську схему історії» (історик Оглоблін). Цей міф упродовж століть сформував національний менталітет московитів, який ґрунтується на впевненості в їхній «кращості» порівняно з будь-яким іншим народом світу (доктор історії Євген Калюжний).

Софійський собор у Києві – пам’ятка української архітектури і монументального живопису, споруда часів України-Русі (1011 рік). Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Ансамбль Софійського монастиря занесено до спадщини ЮНЕСКО

Пересадка у Києві

Сутність тієї ідеологічної спецоперації влучно пояснила Ліна Костенко у своїй знаменитій лекції «Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала». Московські книжники «замість того, щоби писати, що Москва у мокві сидить і московити великими гідностями не позначені», придумали генеалогічну легенду «про походження московської династії від Августа-кесаря, звичайно ж із пересадкою у Києві, у князя Володимира. І хоч би як пручалася реальна історія, а російські історики виймуть те, що ніколи там не лежало. І буде «московська схема світової історії».

Що означала «пересадка у Києві»?

Свого деспота Івана ІІІ московити породичали з римським кесарем через Київського князя Володимира Мономаха.

Оголосивши Володимира Мономаха своїм «прародителем» Іван ІІІ почав претендувати на приєднання українських земель до Московії

Мономах був сином Великого Київського князя Всеволода Ярославича та візантійської царівни, а також – батьком Юрія Долгорукого, основоположника суздальсько-московської династії. От через Долгорукого московити і встановили своїм князям просту лінію родоводу до візантійських Мономахів.

«Ця генеалогія була конче потрібна для Москви, бо без неї не можна було побудувати теорії наслідування прав і величі ІІ та І Риму: для цього треба було використати Україну-Русь як переходовий етап», – пояснює історик Наталія Полонська-Василенко.

«Золоті ворота» – головна брама стародавнього Києва, пам’ятка оборонної архітектури України-Русі. Перша писемна згадка: 1037 рік. Нинішній зовнішній вигляд – умовне відтворення. Фото 2011 року, коли в Києві відзначали 1000-ліття Собору святої Софії

Оголосивши Володимира Мономаха своїм «прародителем» Іван ІІІ почав іменуватися «государем всія Русі», і відповідно до такого титулу претендувати на приєднання українських земель до Московії.

Чи мав він на це право?

Ні. Британський історик Норман Дейвіс у своєму бестселері «Історія Європи» стверджує, що «титул Івана ІІІ «государя всія Русі» не можна було обґрунтувати ані історією ані політичною реальністю».

Чому так?

Річ у тім, що невідомо, за якими законами всі регалії Володимира Мономаха вкупі з правами на спадкоємство по візантійських цісарях перейшли до Юрія Долгорукого.

З якого дива московити оголосили Юрія Долгорукого головним спадкоємцем Володимира Мономаха?

Адже згідно з законом, спадщина переходила до старшого сина. Старшим у шлюбі Володимира Мономаха та англійської принцеси Ґіти (доньки Гарольда, останнього англо-саксонського короля Англії) був Мстислав.

Саме йому Володимир Мономах і передав головний престол України-Русі – Київський. Мстислав керував державою так славно, що удостоївся ймення Великий. Його сини та онуки також були київськими князями, далі лінію нащадків Мстислава Великого продовжували славетний Роман Галицький і його син, Данило Галицький, який був коронований у 1253 році. Загалом сини та внуки Мстислава Великого княжили в Україні до 1324 року.

А Юрій Долгорукий був аж сьомим за порядком старшинства, він народився у другому шлюбі Володимира Мономаха, і його матір’ю була конкубіна (наложниця). Перед смертю князь Володимир наділив Юрія одним з найвіддаленіших удільних князівств України-Русі – Ростово-Суздальським. Тож з якого дива московити його оголосили головним спадкоємцем Володимира Мономаха?

Четвертий том (1903 року) десятитомної монографії Михайла Грушевського «Істория України-Руси»

Фальшування історії Московії

«Ясно: ми тут маємо справу зі свідомим фальшуванням історії Московії, і це фальшування триває до наших днів», – пояснює професор історії Наталія Полонська-Василенко.

Московити і самі розуміли, наскільки їхні намагання посвоячитися з київськими та візантійськими правителями шиті білими нитками

Показово, що московити і самі чудово розуміли, наскільки їхні намагання посвоячитися з київськими та візантійськими правителями шиті білими нитками, і невдовзі склали ще одну фальшивку – «Сказание о бармах Мономахових» (барми – це символи влади). Автори «Сказания» докладно описали, як Володимир Мономах отримав царські регалії від візантійського цісаря Костянтина Мономаха і як пізніше вони спадково перейшли до Москви. Текст «Сказания» вирізьбили на дверцях царського трону Успенського собору Кремля (він там донині). І вказали дату події – 988 рік.

Володимир Мономах народився на пів століття пізніше – 1053 року. Але московські писачі для користі справи такими «дрібницями» ніколи не заморочувались – темі царських барм надали офіційного характеру і московські правителі остаточно увірували, що вони не абихто, а Мономаховичі.

Про те, що реліквія фальшива, московити мовчать. «Шапка Мономаха» нічого спільного з візантійськими Мономахами не має

Найвідомішою з тих барм стала так звана «шапка Мономаха». Московські очільники вінчали себе нею на царство (одним з перших це зробив тиран Іван Грозний (1530–1584)). Шапка й донині зберігається в «Збройовій палаті» у Москві як дорогоцінна реліквія московського, а пізніше російського самодержавства.

Про те, що реліквія фальшива, московити мовчать. Хоча це відомо ще з 19-го століття. Численні дослідники (один з перших російський академік Никодим Кондаков) аргументовано і незаперечно довели, що шапка нічого спільного з візантійськими Мономахами не має: «вона складається з двох частин: чудової східної роботи золотих пластин (можливо, дійсно шапки якогось східного правителя) та досить незугарно приробленої до неї вершини з хрестом (доктор історії Наталія Полонська-Василенко).

Так звана «шапка Мономаха» (корона великих московських князів і царів) – головний убір (тюбетейка) із соболиним обрамленням, прикрашений коштовним камінням і хрестом (XIV століття). Москва, «Збройова палата», 2013 рік

Майже епілог...

Кажуть, що на початку березня Путін планував у «шапці Мономаха» приймати на Хрещатику парад перемоги.

Українці переінакшили плани диктатора і лишили йому єдиний шанс засвітитися на публіці у фальшивій шапці – на лаві підсудних Харківського чи Маріупольського міжнародного трибуналу.

Трибуналу, на якому буде названо усі воєнні злочини агресора та остаточно розвінчано міф про «братні народи» і «московську схему історії», якою імперія зла віками одурманювала світ і виправдовувала свої загарбницькі війни.

Ірина Костенко, Ірина Халупа – журналісти

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:

Пароль «паляниця» свідчить про генетичний код українців і веде Україну до перемоги

«Русский мир» в Україні. Час розгортати культурний фронт

Україна і Росія. Чому Путін взявся за капітальний ремонт російської історії?

Повість Нестора Літописця – перша писемна історія України

Як Московія стала Росією? До 300-ліття «викрадення» назви українського народу

«Слово о полку Ігоревім» – літературний скарб України чи «русского мира»?

Сім чудес Трипільської культури. Як жили і куди поділися трипільці?

Володимир Великий – князь Київської Русі чи України-Русі?

Гетьман Іван Мазепа – будівничий незалежності України і ворог імперії