ВАРШАВА – Щороку 11 липня на державному рівні у Польщі вшановують жертв трагічних подій на Волині у 1942–1943 роках. За даними польських істориків, саме 11 липня 43-го був апогей Волинської трагедії – майже одночасно було атаковано понад 100 польських сіл. В Україні цю цифру вважають перебільшеною, кажучи, що у липні 43-го УПА не мала такого потужного ресурсу, щоб одномоментно напасти на сотню польських поселень по всій території Волині. І це лише одна з кількох суперечностей у трактуванні Волинської трагедії українськими та польськими істориками.

Напередодні 80-х роковин, попри війну в Україні, поляки чекають від української влади конкретних кроків, які б наблизили порозуміння між обома народами.

Спільне вшанування

Цьогоріч Україна і Польща запланували спільні заходи зі вшанування жертв Волинської трагедії. Щоправда деталей спільного вшанування не розголошують.

Втім, вже сам факт спільного вшанування жертв Волинської трагедії свідчить про добрий ґрунт для діалогу та порозуміння, каже Радіо Свобода історик, речник польського Інституту національної пам’яті (ІНП) Рафал Лескевич.

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький встановлює символічний хрест на місці вже неіснуючого села Острувки да Волині, де, за оцінками польських дослідників, у 1943 році убили півсотні поляків. Моравецький як і Дуда прибули на вшанування 80-х роковин Волинської трагедії. 7 липня 2023 року

Очікування поляків

«Єдине очікування і вимога – дати згоду на початок пошукових робіт, не декларативно, а фактично», – каже Рафал Лескевич

«Війна, яка триває в Україні, показала солідарність поляків з українцями та природне бажання допомогти. В історичному контексті, важливими жестом, але у царині фактів, а не декларацій, буде згода розпочати пошуково-ексгумаційні роботи жертв Волинського злочину», – наголошує історик і додає, що для поляків це дуже важливо.

Лескевич зауважує, що українці і поляки мають такий самий підхід до питань, які важливі, – «любов до свободи і до історичної памяті».

«Убиті були і з українського, і з польського боку, ми теж пам’ятаємо про жертви серед українців, котрі допомагали полякам, таких було приблизно 1200 людей, ми теж вшановуємо їх, сусідів, які захищали поляків і гинули разом з ними від рук УПА. Це добрий момент, щоб спільно вшанувати і спільно співпрацювати далі», – зауважує співробітник польського Інституту національної пам’яті.

Агресія Росії проти України вплинула на підвищення рівня обізнаності українців про Волинську різню, каже Рафал Лескевич. Історик, зокрема, має на увазі тисячі українських дітей-біженців, які пішли до польських шкіл і змогли ознайомитися з польським поглядом на Волинську трагедію, побачити ширший контекст подій Другої світової війни. І це, на його думку, ще один крок до загоєння історичних ран.

Більше знань на тему Волині може тільки допомогти «в зростанні свідомості, що це не є польський націоналізм скерований проти українців, що це не є польська претензія, а тільки це є потреба вшанування жертв», – наголошує історик.

Початок великої війни в Україні у Польщі сприймався майже як атака на саму Польщу, твердить в інтерв’ю Радіо Свобода польський історик, політолог, заступник директора державного Центру діалогу імені Мєрошевського Лукаш Адамський.

У головах поляків сплинули історичні асоціації, каже він, адже Польща сама мала з Росією 13 воєн.

«Внаслідок імперської політики Росії ми не мали своєї держави 123 роки. Усі ці паралелі і особистий контакт з українцями, розуміння, що вони зараз переживають, створили добрий фон для зміцнення польсько-українських зв’язків. Головно, на побутовому рівні українці та поляки мають порозуміння, і яскравим прикладом цього була колосальна підтримка українців з боку звичайних поляків після вибуху повномасштабної війни. На державному рівні впродовж років звучали слова вибачень, але тепер від слів треба переходити до діла», – зазначає польський експерт з питань Східної Європи Лукаш Адамський.

Він теж має на увазі передусім проведення широких пошуко-ексгумаційних робіт і спорудження цвинтарів, ба більше – історик каже про ще один непростий крок, на який би мала піти Україна «задля спільного доброго майбутнього».

«Польща очікує, як мінімум, щоби Україна визнала, що поляків на Волині і в Галичині вбивала УПА, а не якісь «зелені чоловічки». Досі в українсько-польському дискурсі про Волинь немає жодного акту Української держави, в якій би вона назвала, хто є виконавцем, хто є автором цього злочину. Мова була про взаємні вбивства, що українське і польське підпілля боролося один проти одного, і через це, на жаль, потерпіло цивільне населення, а це інтерпретація, яку колись видумали самі діячі УПА, щоб применшити свій злочин», – переконаний Адамський.

Також, на його думку, потрібно говорити «про відповідальність за злочин на Волині».

«Не так важливо, щоб Україна як держава брала відповідальність за дії на Волині. Важливо, щоб взяла відповідальність за чесне, правильне висвітлення обставин цього злочину. А пам’ятаймо при цьому, що юридично відповідальною є Німеччина, бо вона як окупаційна влада дозволила робити бандитські напади на цивільне населення і саме Німеччина не забезпечила громадського спокою в окупованій країні», – каже Адамський.

Президент України Володимир Зеленський і президент Польщі Анджей Дуда вшановують в соборі Святих Петра і Павла у Луцьку пам'ять жертв Волинської трагедії під час Другої світової війни. Україна, 9 липня 2023 року.

Нинішня війна і тема Волині

Війна Росії проти України не змінила ставлення поляків до Волинської трагедії, лише змінила пріоритетність цього питання.

Після вибуху великої війни в Україні багато місяців тема Волинської трагедії у Польщі взагалі не піднімалася, бо треба було спільно боротися з ворогом, а не копатися в історичному минулому.

Але зараз дедалі частіше історичне питання 1943 року знову стає центральною темою дискусій українсько-польських відносин та майбутнього обох країн. За словами Лукаша Адамського, поляків дуже зачепило минулорічне висловлювання тодішнього посла України у Німеччині Андрія Мельника, який порівняв міжвоєнну Польщу із тоталітарним Радянським Союзом, і що в тій Польщі утискались права етнічних українців.

Згодом поляків обурило селфі генерала Валерія Залужного на тлі портрета Степана Бандери. Адамський каже, що розуміє, що то був тролінг росіян, але поляки сприйняли це інакше. Відтак зараз, у 80-у річницю Волинської трагедії є сподівання, що вдасться дійти до повного порозуміння, бо коли, як не зараз, під час війни, коли Україна так потребує союзників і коли Україна так вдячна Польщі, запитує історик.

Тим часом соціологія в Польщі свідчить, що половина поляків вважає, що президент Володимир Зеленський має вибачитися за Волинську трагедію. 28% респондентів відповіли, «повинен, але для цього буде час після війни». 13% опитаних вважають, що вибачення не потрібні, а ще 9% не мають думки з цього приводу.

Тодішній президент України Петро Порошенко разом з українською делегацією під час візиту до Варшави на саміт НАТО поклав квіти до Пам’ятника жертвам Волинської трагедії. Варшава, 8 липня 2016 року. В Україні вважають, що той жест у Польщі не був до кінця помічений і оцінений

Дослідження провів Центр вивчення громадської думки (CBOS) у червні цього року, опитавши 1054 громадян Польщі. Також поляки вважають, що спільна історія поляків та українців радше роз’єднує, аніж об’єднує два народи (53% проти 31%). Водночас більшість поляків вважають, що примирення між Україною і Польщею можливе (78% проти 14%).

Волинська трагедія. Шлях примирення (відео)

Парламентські вибори і Волинська трагедія

Саме від України залежить, як питання Волині звучатиме на осінніх парламентських виборах у Польщі, переконаний історик Адамський. Якщо не буде найменшого просування в питаннях ексгумації і пошукових робіт, то обов’язково знайдуться політики, коментатори, публіцисти, які будуть використовувати цю тему.

«Говоритимуть: війна війною, Україні треба допомагати, але не треба плекати жодних ілюзій, Україна не буде дружньою до Польщі, бо не хоче визнати відповідальність за злочини. Натомість, якби українська влада під час війни відважилася на якийсь серйозний крок, то я думаю, що це би розрядило атмосферу і тоді тема Волині не буде акцентована під час парламентської кампанії», – переконаний історик.

Водночас він зауважує, що польський виборець отримує суперечливі сигнали. Після візиту президента Польщі Анджея Дуди до Києва наприкінці червня він заявив, що нині Польща може проводити пошуково-ексгумаційні роботи щодо жертв на Волині в Україні, що раніше було неможливо.

Однак незадовго до цього візиту голова Українського інституту національної пам’яті (УІНПІ) Антон Дробович заявив, що поки не буде відновлений зруйнований у Польщі пам’ятник членам УПА на горі Монастир, доти не буде дозволів на пошуково-ексгумаційні роботи. І ці протилежні заяви звучать впродовж одного місяця, зауважив Адамський. Багато хто у Польщі не знає, кому вірити, тому потрібна чітка декларація, що Україна дасть дозвіл на поховання жертв Волинської трагедії, наголошує він.

Водночас за спостереженнями співробітника польського Інституту національної пам’яті Рафала Лескевича, наразі Волинська трагедія політично не використовується. Історик не зауважив, щоб хтось з політичних сил грав на історичних емоціях. Якщо ж таке станеться і кандидати почнуть будувати політичний капітал на темі Волині, то це буде лише на руку Російській Федерації, каже він.

Російські впливи

Російська пропаганда часто використовувала відзначення історичних дат щоб посварити українців і поляків. 80-і роковини Волинської трагедії – не виняток.

Оглядачі відзначають, що у соцмережах російські пропагандисти проводять фальшиві паралелі, мовляв, поляків вбивали ті самі українські фашисти і націоналісти, проти яких зараз бореться Росія. Це розраховано на поляків, які мало знають історію Другої світової війни, певен співробітник ІНП Рафал Лескевич.

Він каже, що нав’язується наратив, що, мовляв, поляки гостинно приймають тих, хто вбив тисячі їхніх предків, а зараз забороняє проводити пошукові роботи.

Водночас сіють і антипольські настрої в Україні, кажучи, що поляки хочуть зайти на українські території, провести ексгумацію, натомість і далі вважаючи українців вбивцями. Російські впливи у Польщі проглядалися зокрема 9 травня, коли у Варшаві на цвинтарі разом з послом Росії Сергієм Андрєєвим велика група поляків хотіла покласти квіти біля пам’ятника радянському солдатові. Але, наголошує Лескевич, з року в рік «російська пропаганда у Польщі слабне, бо росте ступінь свідомості поляків».