Українській армії слід «розв’язати руки» і більше не допускати затримок зброї – західні аналітики

Українські військовослужбовці патрулюють територію, яка постраждала від російських військових ударів, Запорізька область, 20 травня 2024 року

Українській армії слід «розв’язати руки» – єдині в думці військові аналітики з Європи та США. Українське військо слід позбавити штучних обмежень і подбати, щоб ланцюг постачання зброї більше не переривався так, як це тривало понад пів року до ухвалення рішення про додаткову допомогу США.

«Вкрай важливо дати (головнокомандувачу ЗСУ Олександру – ред.) Сирському і всьому керівництву певну свободу дій. Хоча не все було бездоганно, Україна незмінно доводить, що гідна нашої поваги та довіри», – заявив фінський політолог Йоні Аскола.

Він також додав, що Заходу слід утриматися від повчань України, бо він і близько не має того бойового досвіду, що українці. «Хоча ми можемо запропонувати поради та допомогу, Україна має неперевершений досвід ведення повномасштабної війни, який набагато перевищує той, з яким ми стикалися», – підсумував Йоні Аскола.

Важливо довіряти Україні, щоб знайти правильний баланс
Йоні Аскола

«Контрнаступ України – приклад хорошої тактики для сучасної західної армії»

Стосовно критичної ролі озброєння Йоні Аскола зауважує: «Маленька радянська армія не в змозі перемогти велику радянську армію. Водночас недостатньо оснащена західна армія також не в змозі її перемогти. Важливо довіряти Україні, щоб знайти правильний баланс».

Аскола також назвав контрнаступ України «яскравим прикладом спроби наслідувати тактику сучасної західної армії без необхідних ресурсів і достатнього часу на підготовку».

Цей підхід виявився неефективним і був передчасно виконаний під тиском Заходу, вважає експерт.

На думку науковця, західним партнерам не вдається надати Україні адекватну військову та фінансову підтримку для ефективної мобілізації, оснащення та навчання військових. А крім того, Захід ще й обмежує Україну, забороняючи їй використовувати зброю для націлювання на російську територію.

З критикою західної політики щодо війни Росії проти України виступив і колишній командувач Сухопутних сил США в Європі Марк Гертлінг. Зокрема, у подкасті Burn the Boats він висловив розчарування затримкою американської допомоги, що тривала майже 7 місяців до відповідного рішення Конгресу.

«Можливі катастрофічні наслідки затримки поставок зброї»

Для України ці 7 місяців перерви зупинили імпульс, і відновити його буде досить складно
Марк Гетлінг

Гертлінг наводить приклад з історії, коли затримка ланцюга поставок навіть тільки на тиждень призвела до катастрофічних наслідків для окремих операцій під час місії у Багдаді у 2003 і 2004 роках.

«Ми були просто вражені, наскільки пошкоджений ланцюжок постачання може вплинути на бойову операцію. А для України ці 7 місяців перерви зупинили імпульс, і відновити його буде досить складно», – каже Марк Гертлінг.

Крім того, цього разу перерва сталася не через ворожі дії, як у Багдаді, а через політичну боротьбу і навіть дезінформацію, наголошує Марк Гертлінг.

Впливом дезінформації та західною «сприйнятливістю до російської пропаганди» пояснює Йоні Аскола ще один аспект західної політки щодо України: «Це наша відмова постачати зброю одній з їхніх найелітніших бригад – «Азов»».

У російських ЗМІ це з'єднання називали «фашистським» і «нацистським» і частина цієї дезінформації просочилася на Захід, зокрема, її повторювали деякі американські політики.

Західні доктрини мирного часу, які надають пріоритет мінімізації втрат, неефективні
Йоні Аскола

Йоні Аскола також наголосив – Україна, на жаль, повинна компенсувати нестачу техніки та авіаційної підтримки більшими людськими втратами. Крім того, Україні не вистачає «інтенсивного навчання на рівні бригад».

Обмеження щодо тактики України є надмірними, вважає Йоні Аскола і запевняє: Захід не надає достатньо підтримки й часу для повного переходу ЗСУ до дій на основі західної доктрини.

Утім, Йоні Аскола констатує:

«Західні доктрини мирного часу, які надають пріоритет мінімізації втрат, неефективні, коли стикаються з повномасштабною війною проти ворога, який значно переважає за ресурсами та не дотримується будь-яких правил».

Генерал Гертлінг зауважує про реалії, що постають перед українськими військовими:

«Окопи, у яких вони воюють, бойові умови, з якими вони стикаються – це жахливі умови, і коли ви воюєте без зброї, то це просто деморалізовує вас ще більше. І, звісно, в епоху інтернету більшість українських солдатів на передовій бачать, що відбувається на Заході, вони бачать Конгрес США, і це також завдає моральної шкоди».

Гостра необхідність стратегії, політичного лідерства і мужності — CSIS

Центр стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) днями оприлюднив звіт про гостру необхідність розробки стратегії США.

«Реальність ситуації полягає в тому, що Україна потребуватиме подальшої фінансової підтримки окрім останньої додаткової допомоги — для продовження оборонної та відбудовної діяльності», — йдеться у публікації Центру.

Україні, стверджує CSIS, потрібна не тільки фінансова та військова допомога США, оскільки ситуація вимагає «політичного лідерства та мужності».

Сполучені Штати ніколи не планували свою підтримку Києву довше кількох місяців, уся підтримка була зосереджена на короткострокових маневрах, свідчить видання Foreign Affairs та нагадує —«до кінця минулого року офіційні особи США утримувалися навіть від публічного використання терміну «перемога».

Будь-які переговори за нинішніх обставин «у найкращому випадку» залишили б Україну скаліченою і розділеною
Foreing Affairs

«Ніхто, здається, не придумав теорії, як Київ може перемогти. Настав час це змінити. Захід має чітко заявити, що його метою є вирішальна перемога України та поразка Росії, і він має взяти на себе зобов’язання надавати Києву пряму військову допомогу та підтримувати оборонну промисловість країни, що розвивається», — пише Foreign Affairs.

Будь-які переговори, додає видання, за нинішніх обставин «у найкращому випадку» залишили б Україну скаліченою, розділеною та залежною від другого російського вторгнення. У гіршому – це взагалі знищило б країну.

«Жодного сталого, довгострокового миру не можна досягти в результаті переговорів з агресором, який має наміри геноциду. Україна і Захід мають або перемогти, або зіткнутися з руйнівними наслідками», — вважають автори публікації, Андрій Загороднюк (міністр оборони України у 2019-2020рр.) та Еліот Коен, очільник кафедри стратегії у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень.

Схожу думку висловив і відомий історик Тімоті Снайдер:

«Коли Росія завойовує територію в Україні, вона вбиває громадських лідерів та інших цивільних осіб, встановлює камери тортур і депортує дітей для асиміляції в Росії. Українці чинять опір, бо поразка чи капітуляція означає російську геноцидну політику в масштабах усієї їхньої країни», – написав професор Єльського університету в своєму дописі в мережі Х (колишня Twitter).

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Питання політичне»: голова профільного комітету ВР про удари по Росії західною зброєю
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Блінкен у Конгресі: США не підтримують удари по РФ, але Україна вирішує сама
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Зеленський закликав партнерів збивати російські ракети, або дати Україні 120 F-16 для самостійного захисту неба
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: WSJ: Київ просить США допомоги з визначенням цілей в Росії і скасувати обмеження бити американською зброєю

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.

Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.