До кінця літа сили Росії занепадуть і Україна їх витисне – генерал США Бен Годжес. Інтерв’ю

За інформацією британської військової розвідки, низки західних аналітиків, наступ Росії на Донбасі втратив темпи і за нинішніх умов Росія навряд чи зможе значно його прискорити. Так, генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ під час пресконференції в Берліні минулого тижня говорив, що «війна Росії в Україні йде не за планом Москви», відзначивши, що Росія не змогла захопити Київ, а також відступила від Харкова. Такої ж думки дотримуються й аналітики американського Інституту вивчення війни. На уповільнення темпу «брутального вторгнення Росії» вказував і заступник генерального секретаря НАТО Мірча Джоане.

Західні експерти та аналітики звертають увагу на те, що Росії доводиться змінювати стратегію та перейти від спроб блискавичних та швидких перемог до війни на виснаження. Старший науковий співробітник Atlantic Council Ян Бжезинський в інтервʼю «Голосу Америки» зазначив, що Росія цілком змінила свою стратегію, бачення того, чого вона сподівалась швидко досягти. «Спочатку, Росія розраховувала на блискавичний удар, обезголовлення Києва, та встановлення контролю над всією територією країни. Зараз Росія грає в зовсім іншу гру та має зовсім іншу стратегію, в якій вона використовує масштабні людські сили, щоб вимотати та подрібнити українські війська», – говорить Ян Бжезинський. На його думку, стратегію Росії зараз можна порівняти із руйнівним льодовиком: «Вони намагаються нарощувати величезну кількість сил і вони дуже повільно, неефективно та з величезною руйнацією повзуть вперед на український простір, руйнуючи все навколо».

Про зміну російської воєнної стратегії, економічні та людські ресурси Росії, а також про потенціал українського контрнаступу і підтримку Заходом України Голос Америки поговорив в ексклюзивному інтервʼю з колишнім командувачем Сухопутних сил США у Європі генералом-лейтенантом Беном Годжесом. Він очолював американські сили в Європі у 2014–2017 роках.

Тодішній командувач військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Годжес під час візиту до України. Київ, 21 січня 2015 року

– Під час святкувань 9 травня, а також після цього не було заяв керівництва Росії про якісь значні зміни, про перемоги. Не було в Росії також і очікуваних заяв про повну мобілізацію. Про що, на вашу думку, це може свідчити?

– Це був цікавий день (9 травня – ред.) не тільки тому що про щось не сказали, але й тому, кого там не було. Герасимова там не було, так само як і Лаврова. Я не знаю, що це означає за лаштунками.

Але ми знаємо, шо Путін персонально дуже залучений у всі деталі військової кампанії, що є ознакою того, що, я думаю, у Кремлі паніка. Те, що не прозвучала заява про повну мобілізацію, означає, що в Кремлі розуміють, що підтримка населенням цієї війни не така вже й велика, їм потрібні пояснення і відповіді на запитання «чому». Чому в армію беруть нових призовників та чому їм потрібно воювати за кордонами Росії? Тому є багато проблем, як, думаю, показала ця дуже похмура та невтішна церемонія 9 травня.

– Прозвучало багато заяв аналітиків та експертів про те, що Росія стратегічно програє – їм не вдалось досягти поставлених цілей. Росії не вдалось зламати оборону Маріуполя протягом понад 80 днів. На вашу думку, чи Росія програє у цій війні? Чи є їм що святкувати?

– Росії немає чого святкувати. Вони не змогли досягнути всіх своїх цілей. Міністерство оборони Росії показало себе як корумпована інституція, а їхні солдати – як вбивці, які використовують зброю проти цивільних об’єктів. Потім Путін навіть дав почесні гвардійські звання бригаді, причетній до вбивства цивільних у Бучі. Тому я не думаю, що їм є що святкувати.

Зрозуміло, що вони захопили територію, завдають величезної шкоди економіці України. Вони блокують експорт зерна. Попереду ще багато викликів, але нічого з цього не можна назвати перемогою для Росії, зважаючи на те, які цілі ставив Кремль перед собою. Відверто кажучи, я думаю, що Росія не може продовжувати робити те, що вони роблять нескінченно. Думаю, кульмінація настане десь наприкінці літа, коли в них закінчаться люди, амуніція та воля до боротьби.

– Росія використовує безжальні методи війни, які багато хто порівнює з Першою світовою війною. Наскільки далеко може зайти Путін, якщо він програватиме цю війну?

– Звичайно, ми з серйозністю ставитимемось до погроз Путіна, але я не вірю, що він може насправді використати ядерну зброю, тому що це не дасть йому жодних переваг. Якби це було справжньою перевагою, він би використав це. Але його єдина перевага з ядерною зброєю є тоді, коли він її не використовує. Якщо це тисне на згуртованість та готовність країн надавати допомогу Україні, то загроза використання ядерної зброї дає йому певні важелі впливу.

Для Заходу буде неможливим залишатись осторонь, якщо Путін використає ядерну зброю, залишивши себе без важелів впливу. В такому випадку відповідь Заходу буде, мабуть, неядерною, але руйнівною, такою, що зруйнує або серйозно пошкодить Чорноморський флот Росії, та російські війська всередині України. В Росії не буде ніяких переваг так вчиняти.

Також, думаю, навколо Путіна є люди, які думають, що життя після Путіна існує. Тому, гадаю, використання ядерної зброї малоймовірне. Але він не здасться просто так, він не скаже: «Я був неправий, тому я піду». Росію треба перемогти на полі бою, потрібно розбити російські сили на полі бою. Саме тому не можна гальмувати у наданні Україні допомоги і ресурсів, які їй потрібні.

Вантажний літак C-17 завантажений 155-мм снарядами та запалами для доставки до України. Військово-повітряна база США в Дуврі, штат Делавер, 29 квітня 2022 року

– Ви згадували проблеми Росії з набором призовників. В медіа зʼявлялись повідомлення про те, що російські солдати намагаються не йти воювати на сході України. Наскільки, на вашу думку, проблеми Росії з набором призовників можуть вплинути на її воєнну стратегію?

– Війна – випробування матеріально-технічного забезпечення. Зрозуміло, що українські воїни та українське населення мають більшу волю, тому що вони борються за свій дім. Вони в буквальному сенсі воюють щоб захищати свої родини. Тоді як Росія – агресор і загарбник.

Російських солдат постійно використовують як гарматне м’ясо. Їхнє воєнне керівництво не дбає про них, вони не воюють за щось подібне, за що воюють українці. А це важлива частина битви. Ми знаємо це з історії. Росіяни обирають такий шлях, бо вони провалились в усьому. Вони перейшли на війну на виснаження, де ви просто використовуєте цифри і намагаєтесь знищити артилерію противника, волю до того, щоб вбивати солдатів.

І це поганий вибір для Росії, тому що їхня логістична ситуація не покращується. Вона щодня стає гіршою. В них скорочується людська сила, вони намагаються уникнути мобілізації. В той час логістична ситуація в Україні покращується щодня – більше і більше допомоги приходить із Заходу і Україна значно покращила логічну мережу. В України немає проблем з кількістю військових, тому я вважаю, що Росія має справжню стратегічну проблему.

– Відповідно до даних аналітичних медіа, Росія щодня витрачає на війну проти України близько 900 млн доларів. Наскільки довго Росія може економічно підтримувати цю війну?

– З такими боями, втратами амуніції та військових, думаю, що під кінець літа – кінець серпня, початок вересня російські сили занепадуть, а Україна матиме достатній потенціал для початку контрнаступу. Щоб витиснути російські сили назад, принаймні до лінії 23 лютого. Думаю, це станеться до вересня.

Згоріла техніка армії Росії і знищена понтонна переправа російських військових після ударів ЗСУ на березі річки Сіверський Донець на Донбасі. Цю фотографію оприлюднив 12 травня 2022 року Генеральний штаб ЗСУ

– Захід надає Україні значну економічну та військову підтримку, а також накладає санкції на Росію. На вашу думку, чи є ця підтримка вирішальною у тому, щоб зупинити Росію?

– Важливо, щоб всі були згуртованими. Франція, Італія, Польща та всі партнери. Щоб продовжувались санкції, дипломатичний тиск, Україні надавались потрібні ресурси, але також щоб Україна змогла налагодити внутрішню логістичну мережу, щоб до солдат надходили речі, які їм потрібні. Нам потрібно думати, як Україні подолати деякі внутрішні проблеми, пов’язані з логістичною мережею.

– Як змінилась з часом стратегія НАТО? Що ви очікуєте напередодні саміту в Мадриді?

– Я сподіваюсь, що ми переглянемо концепцію стримування, розуміння того, що потрібно в першу чергу захищати, а не сподіватись на можливість швидко розгорнути сили та мати замість цього більше ресурсів на кордоні.

Думаю, що наші союзники уздовж східних кордонів НАТО бачили, що відбувалось в Бучі. Вони розуміють, що в такому разі [у разі, якщо Росія окупує якісь території – ред.] може бути нічого звільняти та відновлювати. Тому не можна віддати ані клаптика землі.

Тіла цивільних осіб, які, за словами місцевих жителів, були вбиті російськими військовими. Місто Буча Київської області, 2 квітня 2022 року

Я думаю, що це буде переглянуто. Також, використання боєприпасів зараз перевищує будь-які оцінки. Тож країнам доведеться подивитись, чи виробляємо ми достатньо власних боєприпасів для тривалого конфлікту з такими темпами споживання.

Також на більшу увагу заслуговує протиповітряна та протиракетна оборона. Ми, безумовно, бачимо, що відбувається, коли з російської сторони щодня прилітають сотні ракет і літаків. Це – масштаб викликів, які перед нами стоять. Також, дуже сподіваюсь, що альянс і Сполучені Штати розроблять стратегію для Чорноморського регіону. Це стратегічно важливо – варто тільки подивитись на мапу, щоб зрозуміти, чому. Також це стосується наших зіпсованих відносин з Туреччиною.

– Туреччина висловлювалась проти членства Швеції та Фінляндії в НАТО. На вашу думку, чи вдасться її переконати? Яка сьогодні роль Туреччини в безпековій архітектурі Європи?

– Туреччина нагадала нам, що, як союзниця у дуже важливому регіоні, вона очікує на повагу і на те, що її перестороги будуть розглянуті.

Я вважаю, що зрештою Туреччина підтримає вступ Швеції та Фінляндії до Північноатлантичного альянсу, але вони нагадують нам про важливість Чорноморського регіону. А також про те, що Альянсу потрібна там стратегія, в якій Туреччина відіграє вирішальну роль. А ми – США та Альянс – не маємо її вже багато років. Це одне, а інше полягає в додаткових можливостях впливу Туреччини. Це не є щось особливе. Я вважаю, що й інші країни це постійно роблять. Отже, я переконаний, що Туреччина погодиться і підтримає вступ Швеції та Фінляндії в НАТО.

Оригінал публікації – на сайті «Голосу Америки»