«Путін повинен розуміти, що Україна та НАТО дадуть відповідь» – Лія Шойнеманн

Заявка на прискорений вступ до НАТО, яку вирішив подати президент України Володимир Зеленський 30 вересня, у день, коли Москва зробила черговий крок у спробі здійснити незаконну анексію нових окупованих українських територій, як кажуть експерти, застала зненацька західних партнерів України.

Спікерка Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі 30 вересня не дала прямої відповіді на запитання журналістів про те, чи підтримає вона заявку України, хоча і додала, що Україна має отримати гарантії безпеки.

«Ми дуже віддані демократії в Україні. Давайте виграємо цю війну. Але я була б за те, щоб вони мали гарантію безпеки», – відповіла Пелосі на запитання репортера американського видання Politico.

Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив: «Ми підтримуємо політику відкритих дверей НАТО, але для цього існує процес, якого країни мають дотримуватись».

Практично тими ж словами відповів на запитання журналістів і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ, який сказав, що «кожна демократична країна в Європі має право подати заявку на членство в НАТО». Він нагадав, що на саміті НАТО в Мадриді союзники «чітко заявили, ми підтримуємо право України обирати власний шлях і вирішувати, частиною яких безпекових угод вона хоче бути».

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ під час пресконференції щодо спроби анексії Росією окупованих регіонів України. Брюссель, Бельгія, 30 вересня 2022 року

Так само, як і спікерка Пелосі, Столтенберґ сказав, що наразі Альянс зосереджений на «наданні негайної підтримки Україні», щоб допомогти їй захиститися від Росії.

Заява Зеленського не була узгоджена з НАТО – Шойнеманн

Той факт, що партнери України з НАТО не знайшли нових слів на заявку України, на думку експертів, свідчить про те, що цей крок був нескоординованим. За словами Лії Шойнеманн, заступниці директора Ініціативи трансатлантичної безпеки в Центрі стратегії та безпеки Скоукрофта, «він став відповіддю на фіктивні незаконні референдуми, які є спробою Москви налякати Україну для припинення вогню».

«Заява Зеленського про те, що Україна де-факто є частиною НАТО, є ключовою: Путін повинен розуміти, що Україна та НАТО дадуть відповідь, якщо Росія продовжить ескалацію конфлікту, включаючи посилення ядерних загроз», – каже дослідниця, яку цитує у статті на своєму сайті дослідницький центр «Атлантична рада».

На її думку, на відміну від випадків Фінляндії та Швеції, про які згадував Зеленський у своєму виступі, НАТО не готове позитивно відповісти на заявку України. Як переконана дослідниця, перспектива членства в НАТО для України не лише не наблизилася, а віддалилася протягом останніх місяців.

«Бажання України приєднатися до НАТО не є новим, але сьогодні Україна, мабуть, ще далі від членства в НАТО, ніж це було 23 лютого, – каже Лія Шойнеманн. Колишня чиновниця Пентагону, яка займалася міжнародною політикою безпеки, заважує, що, як тоді, так і зараз, справа не у здатності України відповідати стандартам НАТО.

«Справа в тому, що Україна перебуває у стані війни з Росією, а ті самі члени НАТО, які ще не роблять усе, що в їхніх силах, щоб забезпечити перемогу України, не збираються підтримувати вступ з Україною в формальний альянс, який вимагав би від них юридичних зобов’язань щодо захисту України», – каже дослідниця.

Якби передумовою членства в НАТО була доведена здатність «надавати копняків росіянам», кращого кандидата, ніж Україна годі було б шукати, каже у розмові з центром «Атлантична рада» Крістофер Скалуба, директор Ініціативи трансатлантичної безпеки в Центрі стратегії та безпеки Скоукрофта.

«Це, звісно, робиться з інтенсивним плануванням і матеріальною підтримкою з боку союзників по НАТО», – каже він, і додає, що і цей факт «лише підкріплює думку Зеленського про те, що Україна «довела [свою] сумісність зі стандартами Альянсу».

Але, коли союзники розглядають питання членства України в НАТО, вони виходять з інших міркувань, пояснює він.

«По-перше, це справедливо розглядається як ескалація в конфлікті, в якому врегулювання ескалації було головною турботою для багатьох головних гравців, особливо Сполучених Штатів. По-друге, це знову увиразнює 15-річне безсилля НАТО на цьому фронті з моменту обіцянки, що Україна та Грузія «стануть членами НАТО» на Бухарестському саміті 2008 року», – каже Скалуба.

«Перемагати та продовжувати тиск»

Але, на думку Крістофера Скалуби, для України це не є патова ситуація. Просування України на фронті збільшує її шанси потрапити до Північноатлантичного альянсу. Тому він радить українцям «перемагати та продовжувати тиск».

«Ці два фактори нерозривно пов’язані, оскільки Зеленський майстерно використав успіх України на полі бою як платформу, щоб вимагати більшого від західних прихильників. Багато союзників вийшли за рамки своїх початкових намірів щодо того, яку кількість і яку матеріальну підтримку надати Україні на основі українських досягнень і через неперевершену здатність Зеленського умовляти, називати та ганьбити. Рецепт тут той самий», – каже Скалуба.

На думку Шойнеманн, пропри те, що ситуація України відрізняється від тієї, в якій є Фінляндія та Швеція, вступ цих країн «в рамках прискореного процесу» покращує шанси України скористатися тим самим процесом, коли настане відповідний момент і не чекати роками, як було досі з іншими кандидатами.

«Однак головне питання полягає в тому, що останнім часом не було прецедентів прийняття в НАТО нового члена, який перебуває під частковою окупацією», – пояснює дослідниця.

Великим стримуючим чинником, на її думку, залишається 5-а стаття про колективну оборону договору НАТО. У разі потреби, каже дослідниця, вона не діє автоматично, країни мають за неї проголосувати, і «ті самі члени, які будуть проти активації п’ятої статті, ймовірно, також виступатимуть і проти офіційного членства України».

Але дослідниця вважає, що це не має зупиняти українців. Члени НАТО, на її думку, можуть запропонувати Україні гарантії безпеки, як багато хто зробив для Швеції та Фінляндії.

Але, найголовніше зараз, на її думку, те, про що говорять політики країн-членів НАТО – Захід має посилити військову підтримку України.

Їй потрібні боєприпаси більшої дальності, більше систем протиповітряної оборони та танків, а також будь-які інші засоби, необхідні для перемоги. І все це необхідно відправляти в Україну якнайшвидше, каже дослідниця.