В Україні відбуваються дискусії щодо того, чи потрібно прагнути отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ) на шляху до НАТО. ПДЧ як проміжний етап зафіксований в рішеннях Бухарестського саміту НАТО 2008 року. Нині – на тлі того, як швидко членство в НАТО отримала Фінляндія і може отримати Швеція – в Україні все гучніше лунають голоси: йти до НАТО теж без ПДЧ, як і скандинавській дует. Окрім того, немає спільної думки, чи членства в НАТО треба вимагати для ще воюючої України, чи вона могла б його отримати вже після війни і очікуваної, найбільше українцями, перемоги.

Широкого резонансу набула недавня публікація на «Європейській правді» її головного редактора Сергія Сидоренка та керівниці аналітичного центру «Нова Європа» Альони Гетьманчук, в якій вони закликають «накласти табу на згадки про ПДЧ» і «припинити посилатися на рішення Бухарестського саміту 2008 року, що ґрунтується саме на ідеї надання Україні ПДЧ».

НАТО на саміті в Бухаресті у квітні 2008 року пообіцяло, що Україна та Грузія одного дня будуть в альянсі і що шлях до членства в НАТО лежить через ПДЧ. З тих пір ПДЧ і НАТО ніби нерозривно пов’язані для України.

На думку двох експертів, війна відкрила історичне вікно для можливого швидкого вступу України в НАТО.

Серед чинників, які сприяють можливій швидкій інтеграції, і висока підтримка України у світі, і високий рівень симпатій та солідарності з Україною серед населення країн Заходу, і рекордні показники підтримки членства в НАТО в самій Україні з боку населення. І, звичайно ж, мужня боротьба ЗСУ проти російської агресії.

Під час візиту до Києва минулого тижня генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ сказав, що «майбутнє України – в євроатлантичній родині. Майбутнє України – в НАТО. З цим погоджуються всі члени альянсу».

В той же час, за словами генсекретаря, головна увага країн-членів НАТО «зараз зосереджена на тому, щоб Україна перемогла» у війні проти Росії і щоб «надалі залишалась суверенною, незалежною демократичною державою в Європі».

На думку Столтенберґа, «це єдиний шлях вести змістовну дискусію про майбутнє членство України в альянсі».

«Війна, напевно, наближає Україну до НАТО, але ніхто не буде нас приймати до моменту завершення війни. Хоча, з точки зору підготовки Збройних сил України, ми перебуваємо в набагато кращій ситуації, ніж це було до 2022 року. Сьогодні ЗСУ належать до числа найбільш ефективних на європейському континенті, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода експерт-міжнародник, який зараз у війську, Тарас Березовець. – Це питання буде прискорюватись, але до моменту завершення війни ніяке рішення щодо НАТО ухвалене не буде».

Військовий експерт Олександр Коваленко не бачить в ПДЧ «якоїсь серйозної перешкоди».

«Але, знову ж таки, все залежить від бюрократії. Бо НАТО – це також структура, яка використовує бюрократичні механізми. Якщо дня них це є частиною процесу приєднання до НАТО – то чому в цей етап не пройти? Бо, ясна річ, допоки в нас не закінчиться війна, ми повноцінним членом НАТО не зможемо стати», – каже в інтерв’ю Олександр Коваленко, який є аналітиком «Інформаційного спротиву».

Шлях Фінляндії та Швеції

Багато хто в Україні звертає увагу на те, що Фінляндія вже стала 31-м членом НАТО, а Швеція може теж незабаром приєднатися до альянсу після рішення Туреччини та Угорщини – і зробили чи зроблять це дві скандинавські країни без ПДЧ.

Тому їхній приклад надихає багатьох в Україні.

«Ми говоримо сьогодні дуже просто. Наприклад, нам вже не потрібен План дій щодо членства. Дивіться, от є приклад Швеції, Фінляндії, які… прямують до НАТО, не використовуючи інструмент Плану дій щодо членства. Україна, до речі, весь цей час мала план дій, без оцієї парасольки ПДЧ, і ми рухались цим шляхом», – сказав недавно в інтерв’ю Радіо Свобода Ігор Жовква, заступник керівника Офісу президента України.

«Тому ось в чому і є fast trасk, в чому і є прискорена процедура. Безумовно, коли Україна переможе, нам буде набагато легше отримати позитивне рішення. Але вже на той час ми маємо бути максимально готові, що ми і робимо», – додав Жовква.

На початку квітня після засідання Комісії Україна-НАТО голова українського МЗС Дмитро Кулеба теж сказав, що питання надання Україні ПДЧ для членства в НАТО більше не стоїть на порядку денному.

«Питання ПДЧ зняте з порядку денного, тому що ми подали заявку», – сказав глава української дипломатії, додавши, що мова радше йде про багаторічну програму підтримки України з боку НАТО.

Експерти, з якими розмовляло Радіо Свобода, закликають «не зациклюватись» на ПДЧ – що його конче треба пройти, але також і фокусуватись занадто на обов’язковій відмові від етапу ПДЧ – особливо коли стає зрозуміло, що всередині НАТО зараз ще немає повного консенсусу щодо швидкого членства України в альянсі.

«Все ж в Фінляндії та Швеції трохи інший шлях. Це країни, які не воюють, а ми все ж зараз перебуваємо в стані повномасштабної війни. Тому можна пройти етап ПДЧ, але під час періоду, коли ще відбуваються бойові дії», – каже в інтерв’ю Коваленко.

З іншого боку, за словами експерта, є історичні приклади, коли країна, яка має територіальні проблеми, ставала повноцінним членом альянсу – зокрема Західна Німеччина, коли під час Холодної війни східна Німеччина була фактично окупована СРСР. Чи Греція та Туреччина, які мали напругу через проблему Кіпру…

«Тому етап ПДЧ може бути на час війни, а після її завершення за пришвидшеним форматом Україна має всі шанси стати повноцінним членом НАТО», – додає Коваленко.

Підняття прапора Фінляндії на флагштоку перед штаб-квартирою НАТО в Брюсселі. 4 квітня 2023 року

Тарас Березовець в інтерв’ю каже, що для виконання політичних і демократичних критеріїв для членства в НАТО Україні якраз допоможе її євроінтеграція, адже ці умови висуває і ЄС, до якого прямує Україна, ставши вже державою-кандидатом.

«З Фінляндією і Швецією все вийшло набагато швидше, бо ці країни пройшли досить успішний шлях інтеграції в рамках Європейського союзу. І, відповідно, проходження ПДЧ для них було непотрібне. Бо виконання ПДЧ – це і політичні критерії, і економічні, і стан демократії в країні тощо», – пояснює Березовець.

«Думаю, що у випадку з нами ця історія (відмови від ПДЧ) не матиме успіху. Нам, очевидно, доведеться проходити шлях ПДЧ, якщо нам його затвердять наші союзники. А це – з огляду на позицію тих же Франції чи Угорщини – не виглядає 100-відсотково», – додає в інтерв’ю Тарас Березовець.

Проте не всі погоджуються з таким підходом. У вже згаданій статті Сергій Сидоренко та Альона Гетьманчук закликають рішуче відмовитись від ПДЧ.

«За чинних історичних умов відтерміновувати наш рух до вступу украй небажано. Бо запровадження ПДЧ може означати втрату можливості вступу до альянсу тоді, коли це в принципі можливо – тобто зараз», – пишуть в статті експерти.

«Щоб зменшити таку небезпеку, нашій державі треба відмовитись від посилань на усі документи та рішення, які ґрунтуються саме на ідеї обов’язковості ПДЧ для України. Одне з них – це рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року. А також вимагати, щоби й альянс офіційно визнав, що світ змінився», – пишуть вони в статті.

На той час: канцлер Німеччини Анґела Меркель та президент Франції Ніколя Саркозі під час Бухарестського саміту НАТО. Саме ці два лідери тоді заблокували надання Плану дій щодо членства в НАТО для України та Грузії. Бухарест, 3 квітня 2008 року

«Не повторювати заїжджені фрази»

За понад рік війни відносини України й НАТО кардинально змінились. У вересні минулого року Україна подала заявку на членство в НАТО.

Рівень підтримки членства в альянсі зараз – на історичному максимумі, нині членство в НАТО підтримують 82 відсотки населення.

Зараз ключовим для розуміння майбутнього відносин України й НАТО може стати саміт альянсу у Вільнюсі 11-12 липня цього року.

Київ хотів би отримати якісь гарантії безпеки з боку НАТО, а також прагне ясності в питанні членства.

Як сказав нині президент Литви Ґітанас Науседа: «Замість того, щоб повторювати заїжджені фрази про відчинені двері НАТО, нам потрібно знайти більш конкретні механізми для швидкої інтеграції України в простір НАТО після закінчення війни».