Якби Україну взяли в НАТО: що змінилося б для Європи в цілому, і Росії?

Президент Росії Володимир Путін у розмові по відеозв'язку із президентом США Джо Байденом заявив, що Кремль хоче отримати «юридично зафіксовані гарантії, що виключають розширення НАТО у східному напрямку», бо мовляв це загрожує безпеці Росії. Однак, сама Росія у 2014 році порушила територіальну цілісність України, окупувавши Крим і спровокувавши та підживлюючи конфлікт на Донбасі. І зараз погрожує Україні широкомасштабним вторгненням, сформувавши поблизу кордонів з Україною щонайменше 100-тисячне ударне угрупування військ.

А чи існувала б така загроза для України, якби вона вже була членом Північноатлантичного безпекового альянсу? Чи була б зараз така напружена ситуація в Європі та світі? І що б сталося, якби зараз Україну взяли в НАТО? Радіо Свобода зібрало відповіді безпекових аналітиків на ці гіпотетичні запитання?

Президент США Джо Байден під час розмови із президентом Росії Володимиром Путіним не дав йому і не міг дати жодних гарантій нерозширення НАТО на схід, проте заявив пізніше, що сподівається обговорити питання, які хвилюють Росію на спільній із союзниками по НАТО зустрічі.

• При цьому видання AP, із посиланням на свої джерела, повідомило, що нібито високопоставлений представник Держдепартаменту нещодавно дав офіційному Києву зрозуміти, що у найближчі 10 років прийняття країни до НАТО не слід очікувати.
• Білий дім це заперечив. «Ні, це абсолютна неправда», – заявила речниця Білого дому Джен Псакі на брифінгу 9 грудня.
• Разом із тим, як запевнив держсекретар США Ентоні Блінкен за результатами зустрічі Байдена і Путіна: «Ми ясно дали зрозуміти, що вважаємо неприйнятним, коли одна країна намагається вказувати іншій, яким має бути її вибір, у тому числі щодо того, з ким їй вступати в асоціації».

«Меседж президента (Байдена) є чітким: він, звісно, підтримує прагнення України, так само як підтримує прагнення багатьох країн приєднатися до безпекових альянсів по всьому світу», – підтвердила на брифінгу і речниця Білого дому Джен Псакі.

• Також 9 грудня президент США Джо Байден провів переговори з лідерами «Бухарестської дев’ятки» або так званого східного флангу НАТО, під час яких обговорив ситуацію на російсько-українському кордоні.

Українці «за» вступ до НАТО... «дякуючи Росії»

Між тим, як показують цьогорічні дослідження Центру Разумкова: громадяни України після нападу Росії на Україну змінили своє ставлення до НАТО і тепер у своїй переважній більшості хочуть, щоб Україна отримала «натовську парасольку безпеки».

Якби референдум стосовно вступу України до НАТО відбувся навесні 2021 року, то:

• в ньому взяли б участь переважна більшість (71%) опитаних українців, що є свідченням високого суспільного інтересу до стратегічного курсу країни;
• за вступ до НАТО готові проголосувати 54% опитаних українців, проти вступу – 31%, не визначилися з вибором – 15%;
• найбільша частка прихильників вступу зафіксована у віковій категорії 18–29 років – 64%;
• баланс між прихильниками та супротивниками (зменшення рівня підтримки) змінюється з віком майже лінійно, але навіть у найстаршій віковій категорії (60+) відносна більшість респондентів (48%) готові проголосувати за вступ, «проти» – 37%;

Найбільш актуальними для України, на думку переважної більшості опитаних Центром Разумкова громадян, є загрози від Росії (74%) та від зовнішньої агресії (72%).

Більшість опитаних соціологічною групою «Рейтинг» у листопаді 2021 року громадян України теж підтримали вступ України в НАТО.

То що було б, якби Україну взяли в НАТО?

Радіо Свобода запитало про це в аналітиків із питань безпеки:

Андрій Загороднюк, ексміністр оборони України, голова правління Центру оборонних стратегій:

– Якби Україну взяли у НАТО, то ситуація б докорінно змінилася. Сторінка була б перегорнута, Росія б зрозуміла, що, так би мовити «поїзд пішов», і що Україна остаточно не може повернути до зони її впливу. І, швидше за все, напруга б спала, бо зараз головне завдання Росії ­унеможливити членство України в НАТО та розширення НАТО на схід.

Але поки Росією керуватимуть ті, хто нею керує зараз, загроза залишатиметься. Вони, звичайно, й надалі намагалися б розхитувати ситуацію, але все ж суттєво переглянули б свою стратегію щодо України. Бо зараз більшість їх намірів базується на тому, що наразі в Кремлі впевнені, що вони все ще можуть не допустити Україну в НАТО і ЄС, і перетворити її в Білорусь №2, що є основною ціллю Росії.

Ігор Кабаненко, адмірал, колишній заступник міністра оборони України, колишній перший заступник головнокомандувача ВМС ЗСУ та радник-посланник Місії України при НАТО у Міністерстві закордонних справ України:

– Якби Україна стала членом НАТО, то, на мою думку:

• це б де-юре збалансувало безпекове середовище в Європі, оскільки НАТО – це оборонний альянс;
• це б усунуло залишки штучно створеного Москвою пограничного розподілу в Європі після колапсу СРСР;
• це дало б Росії шанс внутрішньої трансформації;
• від цього б виграла регіональна безпека загалом;
• це б актуалізувало завдання України в рамках подальшої модернізації, адже інтеграція в НАТО – це цільова взаємосумісність, а не імплементація на свій лад тих чи інших стандартів.

Якщо ж говорити про загрозу широкомасштабного вторгнення, то я сподіваюся, що його не буде. Все-таки у Росії поки немає 3-5 кратної переваги в живій силі, озброєнні і техніці. Окрім того, думаю, Кремль не захоче потрапити в міжнародну ізоляцію та понести важкі економічні втрати. Але, проведення локальних операцій на певних напрямках – можливе. Південь, скоріш за все, може стати центром турбулентності.

Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова:

– Питання надто гіпотетичне з огляду на часові рамки та геополітичні зміни, що передуватимуть такій події. Більш певними є оцінки неминучого загострення протистояння з РФ в момент ухвалення рішення стосовно ПДЧ для вступу в НАТО і впродовж періоду до отримання членства. Водночас, на той час, фактор Росії, імовірно, вже не матиме такої ваги як зараз.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», звернув увагу у своєму пості на фейсбуці:

– Чому публічні риторичні питання Путіна з приводу міфічної ракетної зброї НАТО в Україні є нікчемними і це просто маніпуляція? Та тому що реальність короткого «підльотного часу» вже давно існує і Москва цим не сильно переймається.

Володимир Путін каже: «Уявімо, що Україна стане членом НАТО. Якщо на території України виникнуть якісь ударні комплекси, підлітковий час до Москви буде 7-10 хвилин, а при розміщенні гіперзвукової зброї – 5 хвилин. А що нам робити?».

Латвія зі 2004 року член НАТО, а отже десь в районі Резекне гіпотетично могли з'явитися «ракети НАТО». А відстань Резекне – Москва (643 км) по прямій практично така ж сама як і Харків – Москва (648 км).

Очевидно, що для Альянсу зараз слушний час розмістити ударні сили і засоби саме в Латвії. Тому саміт НАТО зараз саме в Ризі і 40-тисячний контингент Альянсу може бути розміщений саме там.

Данило Лубківський, директор Київського Безпекового Форуму, дипломат:

– На моє переконання, членство України в НАТО – це історична закономірність, яка відповідає смислу та логіці сучасних міжнародних відносин, а також засадничому баченню Європи як цілісної, вільної й мирної.

Довгострокове об’єднання Європи – це один з ключових викликів ХХІ століття. Завершення цього процесу можливе лише із приєднанням до її єдиного простору цінностей та інституцій України, Молдови Грузії і, вірю, в майбутньому – вільної Білорусі – загалом тих держав і народів, які усвідомлюють свою європейську приналежність.

Росія спекулює, що вступ України до НАТО змінить баланс сил в Європі. Цей аргумент не витримує критики.

Навпаки, вступ України в НАТО – означає:

• єдиний спосіб врівноважити безпекове становище на сході Європи;
• виправити те, що становить явний «дисбаланс загроз» внаслідок агресії Росії проти України;
• змінити ситуацію щодо неоголошеної анексії Білорусі та конфліктів Кремля з іншими сусідами.

Вступ України до НАТО додає безпеці Європи нові вмотивовані, навчені і спроможні оборонні сили. Тобто це – дуже практичний внесок з боку Києва. Це ревіталізує Альянс і може створити нові моделі відносин в його рамках.

Така необхідність продиктована безпековими інтересами. Але рівною мірою важливим є компонент демократичних прав і свобод, верховенства права, вільних і конкурентних економічних відносин.

Якщо Україна зуміє в буквальному значенні вирвати для себе історичний шанс і зробити все можливе і неможливе, щоб відповідати базовим вимогам цього простору, а НАТО буде достатньо далекосяжним і матиме достатньо політичної волі, щоб прийняти Україну і не «прогинатися» під погрозами Росії, тоді цей історичний акт не лише створить реальні основи для довгострокового миру в нашій частині Європи, але й матиме вплив на демократичне перетворення Росії, що також належить до принципових проблем нашого століття.

Не варто боятися погроз Росії. Варто боятися слабкості власних рішень, які заохочують агресію Росії.

• 14 червня 2021 року в комюніке за підсумками саміту НАТО було підтверджено, що Україна отримає членство через План дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі.

«Ми підтверджуємо рішення, ухвалене у 2008 році на Бухарестському саміті НАТО, про те, що Україна стане членом Альянсу і при цьому План дій щодо членства (ПДЧ) буде невід’ємною частиною цього процесу», мовиться в комюніке.

• За місяць до цього, у травні 2021 року, американський сенатор-демократ Кріс Мерфі на брифінгу в Києві за підсумками зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським сказав наступне: «Я розумію стурбованість НАТО перспективою інтегруватися з країною, де є конфлікт, що триває. Але, відверто кажучи, якби Україна та Грузія отримали ПДЧ у 2008 році, не думаю, що конфлікт узагалі був би».
• У 1994 році Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії її безпеки і суверенітету від США, Росії і Великобританії. Був укладений Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (так званий Будапештський меморандум).