Загибель рейсу PS 752: два роки потому

Два роки українське слідство чекало на виконання заявлених Іраном намірів про співробітництво. Час визнати, що з боку іранської сторони прагнення до співробітництва немає. (7 січня 2022 року Іран заявив про готовність до переговорів на двосторонній основі після того як Україна, Канада, Швеція та Велика Британія розкритикували Іран за відмову від переговорів із Міжнародною групою з координації та допомоги жертвам збиття рейсу PS752 – ред.) Тепер Україні слід активізувати власне розслідування і наполягати на міжнародній співпраці з країнами, що також потерпіли, у здійсненні правосуддя.

Два роки тому, 8 січня 2020 року, в Ірані незабаром після зльоту з аеропорту Імама Хомені було збито пасажирський літак МАУ Boeing-737 рейсу PS752, який прямував за маршрутом Тегеран–Київ. У цій трагедії загинули усі 176 пасажирів та членів екіпажу авіасудна. Загиблі були громадянами України, Канади, Ірану, Швеції, Німеччини, Афганістану та Великої Британії.

Відповідно до норм міжнародного права кримінальне розслідування обставин збиття літака рейсу PS752 повинно здійснюватися державою місця трагедії. Правоохоронними органами Ірану порушено відповідне кримінальне провадження. У ході цього провадження встановлено, що Корпус вартових Ісламської революції (IRGC) збив літак двома ракетами «земля-повітря», випущеними з систем протиповітряної оборони Збройних Сил Ірану з проміжком у 30 секунд.

За даними остаточного звіту Іранського органу цивільної авіації, причинами фатального рішення щодо збиття літака був ряд помилок, допущених операторами протиповітряної оборони, які визнали літак як «ворожий об’єкт». Зокрема, помилка на 107 градусів при встановленні установки ППО на північ після її передислокації, внаслідок чого відбувся збій у системі, а також порушення оператором заборони вести вогонь за відсутності зв’язку із командним центром тощо.

Україна здійснює власне досудове розслідування. Воно проводиться за фактами умисного вбивства двох і більше осіб, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб; умисного пошкодження майна, яке спричинило загибель людей; а також порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту з попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень за п.п. 1, 5 ч. 2 ст.115, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 276 КК України.

Відповідно до Кримінального кодексу України, на території Ірану вчинено тяжкі та особливо тяжкі злочини проти громадян України, проти інтересів та безпеки України. Розслідування цих злочинів є обов’язком держави як на міжнародному рівні, так і перед громадянами. Незважаючи на те, що повітряний простір над Іраном є його суверенною територією, українське повітряне судно – згідно з нормами міжнародного права – є суверенною територією України. Відтак правоохоронні органи України зобов’язані проводити слідство до тих пір, поки усі причетні до скоєння злочину не опиняться на лаві підсудних, і поки потерпілі не отримають належну їм сатисфакцію та відшкодування.

Слід зазначити, що Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 року (далі – Монреальська конвенція), ратифікована і Україною, і Іраном, відносить цей злочин до незаконного та навмисного акту насилля стосовно повітряного судна, зареєстрованого в Україні. Тому кожна держава вживає таких заходів, які можуть виявитися необхідними задля встановлення юрисдикції над злочином у разі його скоєння стосовно повітряного судна, зареєстрованого в даній державі. Монреальська конвенція зобов’язує держави співпрацювати з метою повного, всебічного та об’єктивного розслідування.

Українське розслідування не суперечить базовому принципу міжнародного права «non bis in idem» (як стверджує іранська сторона), а саме що ніхто не може бути двічі притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин. Навіть навпаки, маючи свої особливості, українське слідство сприяє проведенню об’єктивного розслідування злочину.

За два роки розслідування правоохоронними органами України зусилля зосереджувались на повноцінному зборі доказів, призначенні судових експертиз. Зокрема, було розпочато комплексну криміналістичну експертизу, слідчі експерименти, допити свідків. Було проведено роботу з відкритими джерелами (фото-, відеоматеріали), у тому числі шляхом міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні. Загалом у кримінальному провадження направлено 26 запитів про міжнародну правову допомогу. Під час досудового розслідування проведено більше тисячі слідчих і процесуальних дій, триває проведення комплексної криміналістичної експертизи.

Українське розслідування просувалося би значно краще, якби іранська сторона надавала належне сприяння. Іранська влада давала подвійні сигнали. Наприклад, з одного боку, в перші дні після катастрофи надала українським фахівцям доступ до місця падіння літака, проте наші фахівці на місці могли лише спостерігати, як іранці бульдозером збирають уламки українського літака. Тобто вже не було з чим працювати. Далі іранська сторона неодноразово підкреслювала, що розслідування атаки на літак МАУ є внутрішньою справою Ірану. Дані іранського слідства були засекречені. Українська сторона пропонувала проведення спільних експертиз на території Ірану за участю українських експертів, але ці пропозиції були проігноровані компетентними органами Ірану.

Україні тепер слід зайняти рішучу позицію і продовжувати розслідування, перевірити всі версії та зібрати належні докази.

Фотографії пілотів та членів екіпажу літака в день трагедії. Аеропорт «Бориспіль», 8 січня 2020 року

Версія іранської сторони щодо плутанини авіалайнера з ракетою є малоймовірною. Адже військовий з досвідом достовірно знає, які саме фактори необхідно враховувати при вирізненні тих чи інших об’єктів (швидкість, розмір, висота, траєкторія руху тощо).

Є інші фактори, що дають змогу кваліфікувати атаку на український літак не як банальну помилку, а як воєнний злочин. Напередодні збиття українського літака у стосунках між Іраном та США сталося кілька актів з ознаками збройного конфлікту. Зокрема, 3 січня 2020 Пентагон оголосив про проведення успішної операції з вбивства генерала Сулеймані. 8 січня 2020 року – тобто в день збиття українського літака – Іран ракетами атакував дві військові бази США в Іраці. Вірогідно, системи протиповітряної оборони були на варті і у бойовій готовності довкола аеропорту Тегерана в очікуванні можливої відповіді з боку США чи іншої дружньої США країни.

Українське слідство має перевірити причетність до злочину усіх осіб та детально проаналізувати звіт Асоціації членів сімей загиблих, опублікованому у листопаді 2021 року. В цьому звіті наводяться важливі аргументи щодо кваліфікації злочину, а також спростування інформації, наданої Іранською стороною у ході досудового розслідування.

Зокрема необхідно перевірити на причетність до вчинення злочину військовослужбовців нижніх ланок Корпусу вартових Ісламської революції (IRGC), у тому числі: капітана Мехді Хосраві (Mehdi Khosravi, командир ТОР М-1), першого лейтенанта Мейсама Хейроллахі (Meysam Kheirollahi, оператор), третього лейтенанта Саєда Ахмада Мірі (Seyed Ahmad Miri, оператор), першого лейтенанта Маґаммада Маджіда Еслама Дооста (Mohammad Majid Eslam Doost), капітана Саджада Мохаммаді (Sajjad Mohammadi), майора Хамеда Мабхута (Hamed Mabhout), другого бригадного генерала Ібрагіма Сафаї Кіа (Ibrahim Safaei Kia), бригадного генерала Алі Акбара Сейдуна (Ali Akbar Seydoun) та одного військового Іранської Армії полковника Мостафи Фараті (Mostafa Faratі), яким інкримінується службова недбалість, необережність та неналежне виконання службових обов’язків та інших причетних осіб.

Раніше Україною вже було запропоновано Канаді створити спільну слідчу групу. На підставі Звіту Асоціації, Україна може повторно запропонувати створення спільної слідчої групи, за аналогією Спільної слідчої групи з розслідування загибелі рейсу МН17.

У травні 2021 року Верховний суд правосуддя канадійської провінції Онтаріо в рамках цивільного позову з боку родичів пасажирів PS752 визнав, що збиття літака в Ірані було міжнародним актом тероризму. Як зазначив суддя Едвард Белобаба, враховуючи надані заявниками докази та балансу ймовірностей, інцидент вважається терористичним актом. Але, підкреслюю, це не єдина можлива кваліфікація злочину.

Канадійська сторона може клопотати і про порушення міжнародного кримінального розслідування. Адже, на відміну від України та Ірану, Канада є учасницею Римського статуту Міжнародного кримінального суду та може клопотати про розслідування воєнного злочину.

До речі, саме на цьому наполягають члени сімей потерпілих. Відповідно до цього закону, вчинення конкретних заборонених дій може бути визнане воєнним злочином, якщо воно вчинене під час збройного конфлікту та має достатній зв’язок із конфліктом. Існує велика кількість заборонених дій, спрямованих проти осіб, які перебувають під захистом, таких як цивільні особи та військовополонені. Атака пасажирського літака є однією із заборонених дій.

Важливим завданням є забезпечення виплати адекватної компенсації родинам усіх загиблих з боку Іранської сторони. Враховуючи, що Україна є державою-реєстратором збитого літака, відповідно до норм міжнародного права, на українську сторону покладається провідна роль у переговорному процесі, у тому числі щодо визначення обсягів та порядку виплати відповідної компенсації родинам загиблих, незалежно від їхнього громадянства. Але тривалість переговорного процесу та його результати залежать від політичної волі Ірану, а також й інших залучених країн.

У разі відмови Ірану визнати свою міжнародно-правову відповідальність та сплатити належні компенсації, Україна може і повинна самостійно або разом з іншими державами звернутись до відповідних міжнародних органів. Зокрема в рамках механізмів, передбачених Чиказькою та Монреальською конвенціями, Україна може подати відповідний позов проти Ірану до Міжнародного суду ООН.

Зазначу також, що в міжнародному праві до заходів з відшкодування матеріальної і моральної шкоди належать також й інші елементи, зокрема розкриття правди чи інституційні реформи в країні, державні установи якої здійснили злочин.

Гюндуз Мамедов – заступник генерального прокурора України (2019–2021 роки), кандидат юридичних наук

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода