Уже 10 місяців українські біженці живуть поза межами України. За статистикою ООН, кількість українських біженців у Європі сягнула майже 8 мільйонів, майже 5 мільйонів з них досі залишаються за межами України. Після кількох місяців адаптації та пошуку роботи і житла, українці організовують ініціативи на підтримку України. Одна з них – виготовлення окопних свічок у Празі.
«Коли я сміюсь, в мене щоки закривають очі, а сміюсь я, коли бачу, що ви мене фотографуєте», – каже Ірина Томич і швидко засовує картон у жестяну банку, ховаючи погляд. Ірина Томич – ініціаторка ідеї з виготовлення окопних свічок у Празі для українських військових.
Утримати увагу Ірини складно – вона бігає між усіма процесами, відповідає на часті дзвінки та зустрічає людей, які привозять матеріали. Ось у великі скляні двери простору завалюються три чоловіки з великими жовтими мішками, які ледь втискають у прохід, – Ірина одразу мчить до них, вітається, заглядає у мішки і дякує. Чоловіки привезли картон і за хвилину вже вийшли.
Ірина Томич
Ми у просторі, де чеським дітям проводять різні майстер-класи. Тут обережно складені настільні ігри та розкидані мішки для сидіння. Поряд з яскравими картинами стоять коробки та ящики – туди волонтер(к)и складають готові окопні свічки.
Посеред кімнати – довгий стіл, засипаний порожніми бляшанками, над якими схилилися шість жінок: швидкими рухами вони переставляють бляшанки, наповнюють їх картоном, формують ґніт та складають у коробки, аби далі заливати їх воском.
10 січня українські волонтери у Празі вперше зустрілися в цьому просторі на Norska 16. До цього вся робота відбувалося вдома у Ірини.
За всім процесом слідкує ініціаторка ідеї Ірина Томич, яка також долучається до виготовлення свічки
«Я – просто мама в декреті, жодної організації зареєстрованої у нас немає. Спочатку вирішила сама робити свічки, потім створила групу у фейсбуці «Окопні свічки в Чехії», і люди почали приєднуватися», – розповідає Ірина.
З моменту створення групи телефон Ірини не стихає; наше інтерв’ю також перебиває телефонний дзвінок – люди питають, як долучитися та куди приносити допомогу для військових.Волонтерам допомагають різні ініціативи та звичайні люди матеріалами
Ірина організувала першу зустріч місяць тому – тоді вона та її знайома зібралися на квартирі, аби протестувати, як робити окопні свічки. Усе ж почалося із повідомлення одногрупниці.
«Моя одногрупниця у Вінниці займається виготовленням свічок, але опублікувала пост, що надалі не може це робити через те, що немає воску та світла. Я їй написала, що можу надіслати віск, а вона відповіла: «Так роби сама». Я задумалась, адже ніколи нічим подібним не займалась», – каже Ірина, не відволікаючись від процесу.
З кожним днем знайомі Ірина почали дізнаватися, чим вона займається, і вирішили допомагати матеріалами: хтось приносив картон, хтось – залишки воску, а дехто почав долучатися до процесу. Так, за місяць квартира Ірини перетворилася на склад – тоді вона зрозуміла, що потрібно шукати приміщення.
Волонтери орендують приміщення та мають можливість збиратися разом кожного вівторка
«З приміщенням нам допомогла одна із волонтерок – тепер щовівторка ми можемо збиратися на Norska 16 і виготовляти свічки. Ми оплачуємо лише комунальні послуги, але не можемо тут бути постійно – тут проводять гуртки для дітей», – ділиться ініціаторка ідеї. Через це логістика Ірини все одно закінчується у неї вдома – всі матеріали та готові свічки ініціаторка зберігає на лоджії.
Допомагають також церкви – передають волонтерам віск. Ірина також купує віск – пальмовий: екологічний, не шкідливий, не коптить та не чадить, а тому його можна використовувати в бліндажі. Усе інше – від людей, навіть якщо це не потрібно для виготовлення свічок: приносять печиво, цукор, макарони – усе, щоб відправити військовим на фронт. Волонтер(к)и, у свою чергу, домовилися з перевізниками – ті безкоштовно доставляють пакунки в Україну, де їх забирають інші волонтери та везуть на схід.Приміщення, в якому волонтери раніше виготовляли свічки
«Коли питаю у військових, що їм потрібно, кажуть лише одне: обігрів. Але ми все одно намагаємося відправити все, що маємо, – їжу та фінанси», – каже Ірина.
За день волонтери виготовляють близько 1000 свічок; рахую – сьогодні їх працює 10 дорослих людей та 8-річна дівчинка. Вона прийшла разом із мамою Наталею Курчій.
«Просто хочеться допомогти, тому ми тут. Беру і доньку, бо ми пояснюємо і говоримо з нею про війну. Це покоління все чудово бачить і розуміє», – розповідає Наталія.
Донька Наталії також долучається до процесу – обклеює бляшанки прапором. Робота є для всіх – який з процесів вільний, тим і можна займатися. Наприклад, Павліна Житнюк, українка, яка 10 років мешкає в Чехії, сьогодні відповідає за плавлення воску.
«Спочатку скидали гроші, а тепер долучаюсь до процесу особисто.Причина проста – хотіла бути корисною. А це можливість допомогти, навіть якщо я не вдома», – каже Павліна.
Павліна Житнюк
За всім процесом слідкує Ірина: спершу – збір матеріалів: далі – підготовка свічок та заливання їх воском. Після того, як свічки застигнуть, їх заливають ще раз – аби не було дірок. Після того складають у коробки та передають по маршруту далі.
«Я на телефоні 24\7 – розказую одну і ту ж саму історію всім, розповідаю, хто ми. І багато людей довіряє мені, хоч ніхто і не знає мене», – каже Ірина.
Вона живе в Чехії вже п’ять років. 24 лютого її розбудив телефонний дзвінок від мами, яка сказала, що їх бомблять (родина Ірини живе на Вінниччині біля військової бази). «І все – сльози, істерика, нерозуміння, що це таке, телевізор. Березень я не пам’ятаю – це були лише новини і шок. Ніхто не знав, що робити і як допомогти», – каже Ірина.
У виготовленні свічок беруть участь різні люди: як біженці з України, так і українська діаспора
Попри те, що Ірина живе в Чехії, війна також на неї впливає. Окрім того, що її родичі в України, з Норвегії також повернувся брат та пішов захищати країну. Ірина каже, що будь-яка біда в Україні – це спільна біда для всіх українців, де б вони не перебували.
«Деколи мене питають, чи ми готуємо свічки лише знайомим, я кажу: «Ні, тут немає чужих», – завершує Ірина.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У Празі відкрили новий центр для біженців з України: як він буде працювати? ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чехія готує танки Т-72 до передачі Україні – прем’єрМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.