Молдова – Україна: відносини з «дуже багатьма можливостями» – Ніку Попеску

У вівторок, 12 січня, президентка Республіки Молдова Мая Санду здійснює свій перший закордонний візит до Києва у відповідь на запрошення президента України Володимира Зеленського. В інтерв’ю Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода колишній міністр закордонних справ Молдови Ніку Попеску говорить про те, як, на його думку, мали б розвиватися відносини з Україною після перебування при владі в Молдові президентсько-урядової команди, глибоко ворожої до східного сусіда своєї країни.

Ніку Попеску

– Якщо говорити про візит президента Маї Санду до Києва, то чи буде це візит, про який треба говорити радше як про жест символічного значення для обох сторін, а чи як про те, що ґрунтом для цієї двосторонньої співпраці є прагматизм?

– У зовнішній політиці символізм, прагматизм і реалізм завжди співіснують паралельно, навіть тоді, коли контактів немає.

Звичайно, це також передбачає певні дії чи відсутність дій. І в цьому сенсі, так, це дуже важливий візит, це візит, що відновлює двосторонні відносини між Україною і Молдовою, які кілька років були заморожені на найвищому рівні через те, що Молдова не була для Києва прийнятна як партнер, вартий поваги і довіри.

Ця ситуація поставила Молдову в важке становище, бо для будь-якої держави вочевидь невигідно мати відносини, заморожені на найвищому рівні, а такі заморожені на найвищому рівні відносини з сусідньою державою становлять величезну невигоду для будь-якої держави, будь-якої країни. І, очевидно, така невигода значно впливає на здатність Молдови просувати свої інтереси і стосовно України, і загалом на регіональному рівні.

– Протягом чотирьох років тривання президентського мандату Ігоря Додона йому часто пригадували його заяву щодо Криму, яку він зробив 2016 року, і, найімовірніше, гнів українців через неї зіграв проти колишнього президента.

– Очевидно, але варто говорити про гнів не лише особисто проти нього, а й через його виклик, через атаку на одну з держав-партнерів, на одного з лише двох сусідів Молдови, через висловлення політичної позиції, яке дуже багато коштувало Молдові і в дипломатичному плані, і в економічному, і ще в дуже багатьох галузях, і наслідки цього безвідповідального жесту ще лишаються не подолані.

Цей саміт, ця зустріч на найвищому рівні є першим кроком до подолання цього так багато років замороженого стану у відносинах із Україною на найвищому рівні. Бо коли проблеми накопичуються так багато років, очевидно, що їхнє вирішення теж протриває довший час.

– До речі, молдовсько-українські відносини стосуються дуже багатьох питань. Треба обговорити значні проблеми в двосторонній співпраці, від екологічної проблеми, пов’язаної з долею річки Дністра, на якій Україна хоче збудувати нові гідроелектростанції, проблеми з конфліктом навколо Дністровської ГЕС, необхідністю завершити делімітацію кордону на придністровській ділянці, розібратися з придністровською тематикою… Як, на ваш погляд, відбуваються ці дискусії, і, в першу чергу, як досягти консенсусу, компромісу, щоб вирішити хоч частину з цих проблем?

– Важливо не дивитися на відносини з Україною тільки через призму проблем, які ви згадали – відносини з Україною дають набагато більше можливостей, різнопланових можливостей.

По-перше, Молдова і Україна мають велику зацікавленість у стабілізації регіональної безпеки, у співпраці між собою, а також у тому, щоб поліпшити свої методи управління із допомогою від європейських і євроатлантичних структур. І в Україні, і в Молдові президенти Мая Санду і Володимир Зеленський мають спільний порядок денний щодо боротьби з корупцією.

Є питання двосторонньої торгівлі, що так важливі для громадян Молдови. Є туристичні зв’язки, які минулого року потерпіли від пандемії і були менш інтенсивними, але в них теж є велика зацікавленість. Є зацікавленість у полегшенні в’їзду до України громадян Молдови, транспортники зацікавлені в легшому пересуванні Україною чи транзиті через неї. Так що це відносини, які не варто розглядати тільки через призму проблем Новодністровська чи Дністра, або проблем, пов’язаних із енергетичною безпекою чи придністровським урегулюванням – це складні відносини, в яких існує дуже багато можливостей, хоча існують і ці проблеми.

Очевидно, що ці проблеми накопичувалися дуже багато років, а деякі з них навіть десятиліттями, і їх неможливо подолати негайно. Але дуже важливо почати вирішувати ці проблеми. Бо за умов замороженого діалогу з такою великою і важливою державою, як Україна, проблеми вирішувати неможливо, це не принесе Молдові нічого доброго.

І це відновлення відносин із Україною означає й кілька кроків назустріч одне одному із боку як Молдови, так і України і бажання поступово вирішувати ці накопичені проблеми. Але водночас важливо, і, я думаю, обидві столиці усвідомлюють це дуже чітко, що не можна звести ці двосторонні відносини до кількох проблем і що існує ширший загальний контекст, у якому Молдова і Україна мають дуже багато спільних інтересів.

Ми вже згадували регіональну безпеку, придністровське врегулювання. І ці виміри будуть дуже важливою темою для обговорення в Києві.

– Лишається побачити, який буде результат діалогу Маї Санду і Володимира Зеленського в Києві.

– Ці контакти існують, щоб розблоковувати проблеми, але потрібно більше зустрічей і на найвищому рівні, і на робочому рівні, щоб подолати певні проблеми. Іноді потрібні навіть десятки зустрічей, щоб вирішити ці проблеми чи щоб завершити певні проєкти співпраці. У певному сенсі, так, Молдова і Україна зараз роблять перший крок до перезавантаження відносин. Але, очевидно, будуть потрібні й інші кроки. І я вірю, що вони повернуть ці двосторонні відносини на добрий шлях.

Читайте ще:

Які держави вважають «дружніми», а які ні, та чи остаточно Україна відвернулася від Росії?

На шляху до ЄС. Чи потрібна українізація українців Молдови?