Про те, як регіональні гравці розіграли карту Південного Кавказу і чому Україні дуже важливо бути сильною, розповідає газета «День». Видання стверджує, що Вірменія за останні 25-30 років мало що зробила, щоб, перебуваючи на міжнародно визнаних азербайджанських територіях, або закріпитися на захоплених територіях, якщо вже вдалися до завоювання земель, або, що правильніше, розв’язати цей конфлікт у рамках компромісів і домовленостей, насамперед з Баку. «Натомість роками наростала взаємна ненависть вірмен і азербайджанців. При цьому Вірменія, порівняно зі своїми сусідами, слабо зміцнювала власну державність і обороноздатність», – йдеться далі в статті.
Інша справа – Азербайджан, наголошує газета. Ніколи не визнаючи захоплення Нагірного Карабаху та семи прилеглих районів, усі ці роки, зокрема завдяки енергоресурсам, країна готувалася до вирішальної сутички. Сьогодні, вже за підсумком військової кампанії, видання зауважує, що азербайджанська армія повстала з попелу 1990-х і перетворилася на армію XXI століття. У той час як вірменська армія, незважаючи на високий бойовий дух і самопожертву, по суті, залишилася армією XX століття, хоч і модифікованою, йдеться далі.
Газета наголошує, що у геополітичному плані Азербайджан протягом багатьох років готував ґрунт для повернення своїх територій, передусім вибудовуючи відносини з Туреччиною і Росією. І коли настав прийнятний момент, Баку вдарив.
Для України урок з цієї історії досить простий – якщо вона хоче повернути свої території, слід готуватися, зазначає видання. В Азербайджану на це пішло 25 років ретельної підготовки з багатьох напрямків.
«Росія – сильний суперник, але збіг обставин у світовій політиці й у самій Росії можуть дати нам можливість провести операцію зі звільнення українських територій, яку треба використовувати», – наголошує газета. Водночас, йдеться далі в статті, завжди слід пам’ятати, що сильні держави завжди вирішуватимуть питання й закріплюватимуть свої інтереси за рахунок слабких.
«Не треба дозволяти собі бути слабкими, інакше наші проблеми розв’яжуть за нашою спиною не на нашу користь. Тільки мобілізація власних ресурсів і побудова сильної держави, правильний вибір союзника і ведення грамотної зовнішньої політики дадуть нам можливість не прогавити свій шанс», – наголошує газета у публікації «Уроки Карабаху».
Нагірний Карабах – міжнародно визнана частина Азербайджану, контроль над якою (а також над частиною інших територій країни) Баку втратив був після війни 1991–1994 років і називав її своєю окупованою територією. Наприкінці вересня Азербайджан почав воєнну кампанію за відновлення контролю над усією своєю територією і завдяки технологічній перевазі свого війська досяг значних успіхів. Але внаслідок бойових дій загинули тисячі людей, серед того й цивільних. За останні шість тижнів були оголошені вже три перемир’я, але всі вони були відразу порушені.
Згідно з даними звіту Ради Європи, в Україні нараховується близько 54 тисячі ув’язнених: українці перебувають в десятці країн із найбільшою кількістю тих, хто перебуває за ґратами, на 100 тисяч населення –125,7.
«Від суми та тюрми» ніхто не застрахований, і людина, котра через ті чи інші обставини потрапила до в’язниці, там не виправляється, пише автор. До того ж, додає, у тюрмі залишитися здоровим неможливо через високі темпи розповсюдження туберкульозу, ВІЛ-СНІДу, гепатиту.
Саме тому, як пише газета «Україна молода», на пенітенціарну систему України чекають суттєві зміни: Міністерство юстиції хоче переналаштуватись на модель Північної Європи, де сфокусовані на покараннях, не пов’язаних із позбавленням волі.
Мін’юст, зокрема, планує суттєво скоротити кількість в’язниць і загалом залишити їх лише дві на всю країну. (Зараз в Україні десятки в’язниць, на утримання яких щорічно витрачається до семи мільярдів гривень).
При цьому в’язниці не продаватимуть за ціною нижчою від певної балансової вартості, запевнюють газетярі. Загалом у найближчій перспективі Мін’юст хоче продати на електронних торгах через систему ProZorro 27 непрацюючих, «законсервованих» в’язниць, які не використовують впродовж останніх двох років.
У Мін’юсті «зізналися», що в них накопичилося багато надлишкового майна, на утримання якого витрачають шалені гроші, й саме такі об’єкти виставлятимуть на продаж насамперед.
Підприємці, що працюють у галузі відновлюваної енергетики, можуть звернутися до суду – з позовами до держави Україна, яка змінила правила гри у цій сфері. Зокрема, різко знизила тарифи на вироблену електроенергію, порушивши раніше дану обіцянку, пише газета «Україна молода».
Відтак, йдеться далі, власники електростанцій опинилися у непростій ситуації: вони заборгували банкам, адже отримали значно менші прибутки, ніж планували раніше.
Постраждала і репутація України в очах іноземних інвесторів, мовиться в матеріалі. Зрештою, погіршилися умови і для розвитку нетрадиційної енергетики при тому, що у світі її частка постійно зростає – наголошується в матеріалі «Феміда для «зелених»: головні інвестори у відновлювану енергетику таки подали до суду на державу».
Аварія, подібна до тієї, яка сталася минулого листопада з танкером «Делфі» під Одесою, будь-якої миті може повторитися, попереджає газета «Голос України». І справа не в тому, що танкер мав технічні проблеми. Сама організація порятунку суден та людей, яка є в Україні, викликає багато нарікань. Видання стверджує, що головний висновок спецоперації з порятунку танкера «Делфі», що затонув, – Україна не готова до проведення таких операцій з піднімання затонулого судна, жодних розробок у країні щодо цієї теми нині не існує й у перспективі не передбачається.
Танкер «Делфі» від першого дня морської катастрофи був бомбою сповільненої дії, яка вибухнула, йдеться далі. І основне – відсутність системи забезпечення безпеки мореплавання та системи нагляду за безпекою мореплавання дають серйозні підстави стверджувати, що ситуація, яка сталася з танкером, може повторитися, мовиться у статті.
Газета нагадує, що в Одеській затоці 22 листопада 2019 року на мілину сів нафтоналивний танкер «Делфі». Танкер із травня 2019 року перебував в акваторії державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний», 21 листопада його зірвало з якоря й віднесло у бік Одеси.
У танкера відмовив двигун, і судно в некерованому дрейфі винесло на хвилелом приблизно за кілометр від пляжу «Дельфін» у Одесі. Танкер практично ліг на борт, ударами хвиль його сильно било об хвилеріз. Із пробоїни, що утворилася, почав виливатися мазут. Проби морської води показали перевищення концентрації нафтопродуктів у 153 рази. Докладніше – в статті «Уроки операції з порятунку танкера «Делфі».