Матрос «Рембо», нічний бій і безпілотники. Фоторепортаж з передової в «секторі М»

Вдень виходимо у супроводі військового на позиції морпіхів, які розташовані біля Водяного. Дорога прострілюється ворогом із крупнокаліберного кулемету ДШК, тому тримаємося лівої сторони, поблище до кущів

Позиції – це вкопані в землі спостережні та вогневі точки у полі, які з'єднані між собою лініями окопів. Вони оточують майже все село. Живуть військові, у глибоких бліндажах. Місця небагато, але це досить надійний захист від артобстрілів, які тут відбуваються часто. На фото – матрос із позивним «Нік» в одному зі «спальних» бліндажів морпіхів

Лініями окопів йдемо до спостережних і вогневих позицій. Вдень, як правило, тихо. Обстріли починаються ближче до вечора та вночі. Але і вдень пильність втрачати тут не можна. На фото – матрос морської піхоти спостерігає за ворогом у трубу розвідника (працює за принципом перископа)

«Бойовики» перебувають у посадці через поле. Вони теж досить добре «вкопалися». Відстань до них сотні метрів, тому долітає сюди майже усе – і кулі, і гранати від СПГ, РПГ та АГС. Треба бути пильним...

На бойових позиціях чергують по кілька осіб. Вільні від чергування займаються побутом, відпочивають, або ж копають та укріплюють позиції. У позиційній війні лопата в руках солдата, напевно, не менш важлива, аніж автомат

Із розваги тут – інтернет та спорт. На багатьох позиціях облаштовані спортмайданчики, штанги, турніки, гантелі. У вільний від чергувань та роботи час, морпіхи качають м'язи

Матрос із позивним «Рембо» заступає на бойове чергування. Сидимо, розмовляємо. Хлопець каже, що поки Чемпіонат світу з футболу триває у Росії, російські гібридні сили не надто активні. Припускає, що ймовірно надійшла команда їм «зверху», аби мінімізувати вогневий контакт

Сонце йде до обрію. Ворог активізується. Спочатку зі стрілецької зброї б'ють по сусідній позиції, потім дзижчання куль роздається і над нашою. Морпіхи відповідають «різко» –  працюють зі стрілецької зброї та кулеметів, намагаючись загасити вогонь противника у зародку

Так триває досить довго, періодично (десь раз на півгодини) позиції обстрілюють. Морпіхи відповідають зі своїх стрілецьких позицій

Вже у темряві бій розгоряється потужніше і йде майже по всій лінії позицій. Ворог починає бити з кулеметів, гранатометів та СПГ. У повітрі над головою постійно чути свист куль, іноді пролітають ворожі трасери, лунають вибухи. Морпіхи не баряться і відповідають  «дзеркально» тим самим. Кілька їхніх гранат підпалюють одну з позицій «бойовиків» у посадці напроти нас. Вона довго, але неяскраво палає з гучним шипінням (напевно то вигорав тол у протитанкових мінах розставлених навколо їхніх позицій). На фото – матрос Рослистав стріляє з кулемета ПКТ

По рації передають про появу ворожих безпілотників у небі над позиціями. Один із них морпіхи помічають і намагаються збити автоматним вогнем. Одразу після перших пострілів беспілотник набирає висоту і зникає

Після дванадцятої години стрілянина стихає майже зовсім. Морпіхи чергують на позиціях, періодично проглядаючи підозрілі напрямки у тепловізор. У світлі екранів мобільних телефонів один із них відкриває цинк із набоями і споряджає запасні стрічки до кулемету та ріжки до автоматів. Сидимо

Тихо розмовляємо про щось із життя з матросами. Навколо нашої позиції тріскотять цвіркуни, а над нами червневе зоряне небо. Впізнаю велику ведмедицю і фотографую силуети бійців на її тлі. Вона бачила всі війни, які були тут. А тепер вона дивиться і на нашу...