Дід Мороз був прикладом успішної радянської пропаганди для прикриття репресій – Рябенко 

Минуло понад 80 років з дня «народження» Діда Мороза. Цей персонаж з’явився в СРСР, його почали популяризувати у зловісному 1937 році, в розпал сталінських репресій. Діда Мороза було запроваджено найбільшими пропагандистами того часу. Сценарій святкування Нового року готували Сергій Міхалков, автор сталінського гімну СРСР та найпопулярніших дитячих книжок, та Лев Кассіль, так само один із провідних радянських дитячих письменників. У цій першій «методичці», яку поширили по всьому Радянському Союзу, з’явився вперше Дід Мороз разом із реабілітованою ялинкою, яка перестала називатися «різдвяною», а стала називатися «новорічною». В Україні декомунізація відбулася досить успішно, радянські міфи продовжують розвіюватися, але цього персонажа вона не стосувалася. Чому?

На це запитання нам відповів Сергій Рябенко, інтерв'ю з яким вперше було опубліковане на сайті Радіо Свобода у 2018 році. Тоді він був співробітником Інституту національної пам’яті України, а нині працює в Секретаріаті Уповноваженого із захисту державної мови​.

– Питання у тому, що цей персонаж дійсно вперше в Радянському Союзі офіційно з’явився в 1937 році, але насправді був використаний образ казкового персонажу, який існував ще задовго до Радянського Союзу. Просто він не був таким популярним.

Чому це відбулося в 1937 році? Тому що ми пам’ятаємо, що в 1937 рік – це період найбільших політичних репресій в Радянському Союзі, коли велася боротьба в тому числі і з церквою, тому радянській владі конче було необхідно якимось чином усунути чи спробувати мінімізувати вплив церкви, церковних традицій, пов’язаних зі святкуванням Різдва.

І тому от в 1935 році з’явилася така теза, яку озвучив один із соратників Йосипа Сталіна Павло Постишев про те, що потрібно організовувати святкування Нового року з новими радянськими традиціями. І тоді з’явився цей Дід Мороз. Тобто основна ідея, яка закладалася тоді, мала на меті спробувати витягнути з офіційної свідомості святого Миколая, який був пов’язаний з такими різдвяними релігійними традиціями.

Чому власне цей образ, цей персонаж залишився і після Радянського Союзу? Тому що, очевидно, що якщо десь на початку ідеологічно щодо цього персонажа ховалася саме суть заміщення ним святого Миколая, то чим далі, то все менше можна було говорити про те, що цей персонаж, Дід Мороз, ніс на собі якесь ідеологічне навантаження і був уособленням якоїсь такої вже надто радянської традиції.

Тому після 1991 року, після розпаду Радянського Союзу, персонаж сприймається просто як один із персонажів Нового року, один із таких казкових героїв, який просто асоціюється з новорічною традицією.

Зараз, коли після розпаду Радянського Союзу релігійні традиції почали поступово повертатися в наше суспільне життя, поступово займати якесь місце в ньому, популярності вже набуває образ святого Миколая, який вже пов’язаний з дещо іншою традицією, ніж Дід Мороз.

Поштова радянська марка 1990 року із зображенням Діда Мороза, приурочена до Нового року, 1991-го, після якого СРСР припинив своє існування

– Дійсно святий Миколай вже починає потроху витісняти з української свідомості Діда Мороза. Більше українців святкують і очікують подарунків від святого Миколая, ніж від Діда Мороза. Але моє питання стосується іншого, чи варто нагадувати про те, в яких обставинах народився цей культ Діда Мороза, і про те, як вміло діяла радянська пропаганда для того, щоб таким чином олюднити цей режим?

– Я думаю, що в будь-якому разі доречно і згадувати, і говорити про те, яким чином радянська пропаганда була сконструйована, і як вона намагалася, а в деяких випадках і досягала тієї мети, яка перед нею ставилася, саме для того, щоб зрозуміти, який механізм дії цієї пропаганди, яким чином вона впливала на суспільну свідомість і яким чином сталося так, що в певних випадках ця радянська пропаганда досягла таки своєї мети.

Якщо говорити про 1937 рік, то можна, звісно, говорити в тому числі і про появу Діда Мороза, і про ті обставини, в яких це відбулося, власне для того, щоб пам’ятати, що в 1937 році в Радянському Союзі був один із найбільших піків політичних репресій і саме в цьому році одна з найбільших кількостей людей стали жертвами цих репресій.

Тому ці процеси є достатньо пов’язаними між собою, переплетеними. І я думаю, що в будь-якому разі варто про це згадувати, про ці політичні репресії, в тому числі й для того, щоб у майбутньому унеможливити в будь-який спосіб повторення того, що відбулося в 1937 році.

​– Чи варто боротися з цим образом Діда Мороза, чи краще залишити це вже тій тенденції, яка зараз активно діє в Україні, коли нове покоління обирає традиційного для України не Діда Мороза, а святого Миколая?

– Я думаю, що в будь-якому разі не прерогатива якогось державного органу боротися з якимись казковими персонажами. Я думаю, що Ви абсолютно правильно сказали про те, що є молоде покоління, яке вже є достатньо активним, мобільним, яке користується в тому числі і не тільки якимись друкованими засобами масової інформації, телевізором, але є й активними інтернет-користувачами, і може дізнатися практично будь-яку інформацію, якої воно потребує.

І я думаю, що завдяки молодому поколінню цей процес буде йти і надалі – своєрідне повернення святого Миколая на місце, яке він мав би займати в суспільній свідомості, рано чи пізно так і відбудеться. А Дід Мороз залишиться таким собі ще одним казковим персонажем. Казкових персонажів є достатньо багато і тут справа така, казкові персонажі є казковими персонажами.

Газета «Енакиевский рабочий» від 1 січня 1952 року, орган міського і районного комітетів КП(б)У, міського і районного комітетів Ради депутатів трудящих Сталінської області (нині Донецька область). Єнакієво , 1 січня 1952 року