Чого хотіла Болгарія від України і хто нарадив?

Прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв (Л) потискає руку своєму болгарському колезі Бойко Борисову під час зустрічі в Софії, 4 березня 2019 року

Кілька днів тому болгарський парламент виступив із застереженням щодо адміністративної реформи в Україні. Парламентарів сусідньої країни обурив намір частини місцевих жителів Болградського району Одеської області об’єднатися у п’ять об’єднаних територіальних громад. На думку депутатів Народних зборів, саме так називається в Болгарії парламент, район має залишатися окремою адміністративною одиницею. Після перемовин посла східноєвропейської країни із українським міністерством закордонних справ, сторони заявили про відсутність претензій.

Протест у Болгарії проти будівництва трубопроводу з Росією. Учасник акції тримає колаж, на якому забражено Путіна поруч зі Сталіним. Софія, 2008 рік

Але як з’явилася заява болгарського парламенту? Чому говорити про болгарську діаспору в Україні почали зараз і наскільки це актуальна проблема для країни, яка з 2007 року входить до Євросоюзу. Радіо Свобода звернулось із цими питаннями до болгарського журналіста і оглядача Петара Карабоєва.

Петар Карабоєв

– Наскільки актуальними для експертного середовища Болгарії і ЗМІ є теми України та української Бессарабії?

– Назвати їх «гарячими» темами було б великим перебільшенням. Я б не сказав, що багато болгарських журналістів мають глибокі знання про внутрішній розвиток України та процеси, що там відбуваються.

Також небагатьох в Болгарії можна назвати експертами з українських питань, причому більшість з них – історики, а не аналітики того, що відбувається в сучасності.

– Наскільки ці темі важливі?

Більшість політиків хоче видавати себе за «відповідальних патріоів». В реальності це означає не ображати Росію

– Важливі для чого саме? Для місцевого бізнесу – певною мірою так, тому що деякі українці приїжджають як сезонні працівники чи туристи. Втім я не впевнений, що хтось займається із Україною великим бізнесом.

Щодо політиків, то більшість з них вважає за краще бути, або видавати себе «відповідальними патріотами».

В реальності це означає не ображати Росію.

Якщо спростити, то вони воліють залишити Україну великим державам, а саме США, Німеччині, Франції, Росії і Великобританії, а самім «бути як усі», коли Євросоюз ухвалює стосовно України будь яке рішення.

– Чи є болгарська діаспора за кордоном, наприклад в Україні, важливою темою усередині країни?

Ця тема обговорюється, але я б не назвав її важливою. Деякі університети залюбки приймають до себе студентів із діаспори, але їх небагато. Деякі представники діаспори зацікавлені в отриманні болгарського громадянства, але це не є проблемою, враховуючи сумну ситуацію із демографією в Болгарії. Інколи їх обговорюють у телевізійних ток-шоу, але це все.

Діаспора не голосує на болгарських виборах, отже політика в Болгарії по відношенню до них – доволі цинічна. Для політиків діаспора – це непогана можливість з’явитись в ЗМІ в образі великих патріотів-покровителів.

Водночас у Болгарії є програми з культурної, освітньої чи гуманітарної підтримки для етнічних болгар в Україні, але ті, хто їх реалізовує, вважають за краще триматися поза політикою.

Українські болгари під час святкування Дня незалежності України у Запоріжжі. 24 серпня 2016 року

– Що могло підштовхнути болгарських політиків ухвалити таку заяву про Болградський район Одещини в Україні?

– Вже десятиліттями ставлення до етнічних болгар в Україні романтизується істориками та експертами з середньовіччя та XIX століття. Тож підхід політиків визначається саме такою концепцією.

Більше знають про тих великих болгар, які закінчили гімназію у Болграді в 1860-х роках, ніж про те, що сталося з Україною після 1917 року


Вони більше знають про тих великих болгар, які закінчили гімназію у Болграді в 1860-х роках, ніж про те, що сталося з Україною після 1917 року, чи під час Другої світової війни чи після 1991 року.

Переважна більшість з таких людей вважає болгар в Україні беззахисними і дуже бідними родичами, які живуть мало не в країні третього світу.

Вони не знають, що, наприклад, в Одеській області мешкають доволі успішні бізнесмени болгарського походження.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Сьогодні вже створюється бренд українського вина» – Плачков

Отже тема болгарської діаспори, в даному випадку в Україні, переважно експлуатується виборчим блоком «Об’єднані патріоти». Це строката і нестабільна коаліція націоналістів, яким дозволили увійти в уряд, щоб голосувати разом з партією ГЕРБ (Громадяни за європейський розвиток Болгарії), як правило, в обмін на щось інше.

Тож декларація, про яку йдеться, є скоріше частиною внутрішньої політики і певною мірою помилкою системи.

Оскільки Україною майже ніхто не цікавиться, одному з цих «Патріотів» легко пошуміти. За збігом обставин, керівник Болгарсько-Української групи дружби в парламенті – один з таких «Патріотів».

Декларація є скоріше частиною внутрішньої політики і певною мірою помилкою системи

Декларація не проходила до парламенту через комітет із зовнішньої політики або комітет з питань політики щодо болгар за кордоном.

І цей факт критикує опозиція, яка, на жаль, є дуже проросійською партією із корінням ще комуністичних часів.

Врешті-решт у Болгарії, країні, що знаходиться на межі авторитаризму, рідко має значення те, що думає парламент. Все залежить від прем'єр-міністра Бойка Борисова і того, як він використає свою партію ГЕРБ.

Коротше кажучи, болгарський націоналіст Валерій Симеонов (не найгірший серед багатьох), ймовірно спілкувався із такими людьми, як український народний депутат Антон Кіссе, шукав і знайшов можливість привернути до себе увагу в той час, коли через пандемію COVID-19 майже усі говорять виключно про прем’єра Борисова, уряд та партію ГЕРБ.

Радіо Свобода намагалося зв'язатися із народним депутатом Кіссе, запитати із ким із членів парламенту Болгарії він спілкувався і дізнатися про його оцінку заяви болгарського парламенту, але він не відповів.

Читайте ще:

Межа «Мінська»: як Зеленський домовлятиметься з Путіним щодо Донбас

Рятуючи економіку Британія послаблює карантин, але підвищує штрафи за порушення правил в умовах епідемії