«Повернення до радянських лекал»: в окупованому Криму порушили першу справу про неінформування

В окупованому Росією українському Криму порушили першу кримінальну справу за статтею 205.6 Кримінального кодексу Росії «неповідомлення про злочин» ‒ про це під час засідання правозахисної організації «Кримська солідарність» повідомив адвокат Еміль Курбедінов. За його словами, ще в травні 2016 року в кримського татарина, ім'я якого не називається, відбулися перші обшуки, була вилучена техніка.

За версією російського слідства, кримчанин знав про те, що брат його дружини перебуває в Сирії та бере участь у незаконних збройних формуваннях, але не повідомив нічого в правоохоронні органи й продовжував спілкуватися з ним. Як прогнозує адвокат Ліля Гемеджи, справу за статтею про неінформування передадуть до підконтрольного Росії суду в окупованому Криму не раніше від весни 2019 року. Стаття 205.6 передбачає покарання у вигляді штрафу до 100 тисяч рублів чи позбавлення волі на період до року.

Російський журналіст, кореспондент Російської служби Радіо Свобода та російського видання «Новоя газета» Антон Наумлюк пояснює, в чому унікальність прецеденту.

‒ Перші обшуки в цього чоловіка, який став фігурантом справи про неінформування, відбулися ще до набуття чинності поправок «пакету Ярової» в російське законодавство, які запровадили статтю про неінформування до Кримінального кодексу. У нього вилучили техніку, на ній нібито знайшли листування з родичем, який поїхав до Сирії, і нібито вона тривала вже після того, як той поїхав на Близький Схід. Із цього зробили висновок, що кримчанин знав про скоєний злочин, але не повідомив про нього. У Криму це перша справа (про неінформування ‒ ред.), та й для Росії це нововведення, тому що статтю вважали мертвонародженою, що нікого за нею переслідувати не будуть, принаймні масово. Подивимося, куди заведе нас слідство.

Антон Наумлюк

Антон Наумлюк вважає, що оперативні дії щодо обвинуваченого в неінформуванні кримчанина спочатку проводилися за іншою статтею щодо інших злочинів.

‒ Я думаю, що обшук провели за підозрою в терористичній діяльності, а вже коли знайшли комп'ютер, зібрали матеріал для порушення справи за новою статтею. Так зазвичай відбуваються справи в Криму. Уже в залі судового засідання слідство має надати достатні докази того, що мав місце злочин, про який людина не донесла. Без цього ніякого неінформування не буде, але я припускаю, що певну доказову базу вони набрали. Взагалі в Конституції Росії є 51-а стаття, що передбачає відмову від свідчення проти себе або своїх близьких. Тут родич не близький ‒ брат дружини, але тим не менше така колізія є. Наскільки я знаю, адвокати ведуть консультації з приводу подачі позову до Конституційного суду Росії для скасування статті про неінформування саме через цю суперечність.

Голова аналітичного центру «СОВА», базованого у Москві, експерт із екстремістського законодавства Олександр Верховський вважає, що стаття 205.6 суперечить нормам кримінального права.

‒ Це точно не перший подібний випадок у Росії. 2017 року стаття фігурувала у вироках 19 людей і тільки за першу половину 2018-го ‒ у 23-х осіб, згідно зі статистикою Верховного суду. Ця стаття, на мій погляд, суперечить нормам кримінального права, тому що людину можуть звинуватити в бездіяльності, а не в дії. Наприклад, можна притягнути до відповідальності лікаря за ненадання допомоги, але в нього є спеціальний обов'язок, який він свідомо взяв на себе. А тут людей звинувачують у бездіяльності, хоча вони не брали на себе зобов'язання. Стаття сформульована так, що застосувати її нормально просто неможливо. Потрібно довести не тільки те, що злочин був, тобто родич поїхав воювати за «Ісламську державу», а й те, що обвинуваченому було про це достеменно відомо. Звичайно, потрібно оскаржувати в Конституційному суді цю статтю, що, втім, буде непросто.

Олександр Верховський

Олександр Верховський вказує на те, що стаття про неінформування дозволяє слідчим органам тиснути на широке коло осіб, оскільки серед злочинів, про які потрібно повідомляти, перераховані також заклики до тероризму.

‒ Бувають випадки, що за цією статтею звинувачують людей, які зовсім не закликали до тероризму. Я також думаю, що ніхто не замислювався над тим, чи можна притягати до відповідальності школярів, які не повідомили про підготовлюване масове вбивство, тому що вважали слова обвинуваченого жартом. Втім, вбивства з обтяжувальними обставинами в списку злочинів статті 206.5 відсутні. Але якби розстріл у Керчі був кваліфікований як теракт, ті люди, які вчасно не схопилися, перебували б під загрозою.

Російський політик, політемігрант Ольга Курносова переконана, що Росія таким чином впевнено крокує в минуле.

‒ Все це спрямоване на те, щоб сучасна Росія якомога швидше повернулася до старих радянських лекал, тільки в новому технологічному обрамленні. Це дика стаття про неінформування, проти якої від самого початку протестували політичні активісти. Протести були й на етапі розгляду «пакету Ярової» в цілому, й після ухвалення Державною думою. Всі розуміли, що ці правки можуть бути спрямовані буквально проти будь-якої людини, у якої є якась думка про те, що відбувається в сьогоднішній Росії. Найяскравіші з них ‒ це, звичайно, справи за лайки та репости, стаття про неінформування виявилася в тіні. Ми начебто й розуміємо, що таке сучасна Росія, але коли бачиш чергові прояви, жахаєшся.

Ольга Курносова