Ще ніколи не знімали з Олімпійських ігор за критику. Що говорять про Тимановську в Україні?

(Доповнено коментарем Ольги Саладухи, відповідь якої отримали після публікації матеріалу)

Білоруська легкоатлетка Христина Тимановська отримала польську гуманітарну візу, а її чоловік виїхав разом із сином до України. Спортсменка стала всесвітньо відомою після спроби насильницької депортації з Японії до Білорусі – вона публічно розкритикувала рішення керівництва змінити дистанцію, яку Тимановська мала бігти на Олімпіаді-2020. Що говорять в Україні про її рішення?

Близько 14:00 за київським або 19:00 за японським часом стало відомо, що білоруська легкоатлетка Христина Тимановська отримала польську гуманітарну візу. Такі візи почали видавати в серпні 2020 року громадянам Білорусі, що побоюються за свою безпеку внаслідок можливих репресій режиму Олександра Лукашенка. Термін дії візи – один рік, вона передбачає можливість працювати на території Польщі та пересуватись по всіх країнах Шенгенської зони.

За повідомленням білоруської служби Радіо Свобода, чоловік Тимановської Арсеній Зданевич виїхав із Білорусі до України. З власних джерел Радіо Свобода відомо, що він вже перебуває на території України. В коментарі журналістам він підтвердив свій від’їзд із Білорусі та намір возз'єднатися із дружиною, але відмовився повідомити будь-які інші деталі.

1 серпня стало відомо, що Христину Тимановську, яка 2 серпня мала взяти участь у кваліфікаційному забігу на 200 метрів у Токіо, намагалися відвезти до Білорусі проти її волі за критику спортивних чиновників. В аеропорту вона звернулася за допомогою до поліції і не сіла на рейс.

Національний олімпійський комітет Білорусі заявив, що відкликав спортсменку через погано емоційно-психологічне становище (сама Тимановська назвала це брехнею – ред.) і пообіцяв боротись із дискримінацією усіх білоруських спортсменів. В мережу потрапив аудіозапис розмови спортсменки із представниками комітету.

Газета «Наша Нива» ідентифікувала один із голосів на аудіо як такий, що належить головному тренеру білоруської національної легкоатлетичної збірної Юрію Майсевичу. Канал «Нік і Майк» позначив другого мовця як посадовця Білоруського олімпійського комітету Артура Шумака.

Обидва чоловіки вмовляють Тимановську їхати до Білорусі, нічого не коментувати в соцмережах чи журналістам і нічого не казати родичам або чоловікові. Від неї також вимагали повернути гроші на добове утримання, видані перед поїздкою до Токіо.

Міжнародний олімпійський комітет повідомив 2 серпня, що Тимановська перебуває в безпеці в Токіо після того, як відмовилася сідати на літак до Мінська і попросила притулку в японських поліцейських.

«Вона запевнила нас, що в повній безпеці. Ми знову поговоримо з нею сьогодні, щоб зрозуміти, які наші наступні кроки. Нам треба вислухати її, дізнатися, чого вона хоче і підтримати її в цьому рішенні», – повідомив речник МОК Марк Адамс.

Ніч із 1 на 2 серпня спортсменка провела у готелі аеропорту під охороною місцевої влади. У МОК повідомили, що зв’яжуться з Білоруським олімпійським комітетом, щоб отримати їхнє пояснення щодо ситуації з Тимановською. В інтерв’ю журналістам спортсменка заявила, що не планує повертатись на батьківщину, оскільки не відчуватиме себе там у безпеці.

Людина має шукати вільну країну – журналіст

Це цілком зрозумілий вчинок для спортсменки, говорить досвідчений спортивний журналіст Валентин Щербачов. Тимановська вирішила використати нагоду і звернутись до громадськості, говорить він.

«Людина має шукати вільну країну, де вона зможе і жити, і працювати. Зі спортсменами «третіх країн» багато таких випадків, а з країн пострадянського простору таке було в Росії – плавці на початку 1990-х, та борець один був – десь 20 років тому», – зазначає журналіст.

Після закінчення процедури отримання політичного притулку, Тимановська зможе продовжити спортивну кар’єру в іншій країні. «Щоб таке зробити, чиновники мали справді бути представниками диктаторської країни», – додає Щербаков.

Тимановська не знайшла спільної мови зі спортивними керівниками, вважає спортивний журналіст Олександр Монзолевський. Неповернення спортсменів додому часто трапляються на Олімпійських іграх, говорить він у коментарі Радіо Свобода.

«Наприклад, під час Олімпійських ігор в Австралії (2000 рік) додому не повернулася значна частина збірної Молдови, а зі спортсменами африканських країн такі випадки через одну Олімпіаду. Важко сказати, що саме сталося, тому що ми не знаємо, що сталося всередині – політичних причин я там не бачу», – каже журналіст.

Він пригадав, як у 2004 році працював на Олімпійських іграх і побачив, що у кімнаті білоруської преси висів портрет Олександра Лукашенка. Білоруські журналісти вказували, що той дуже багато робив для спорту, пригадав Монзолевський, і це багато говорить про атмосферу в білоруському спорті.

«І зараз Лукашенко незадовго до цього скандалу сказав, що спортсмени тепер недостатньо голодні, тому немає медалей. Можливо, керівництво очікувало, що будуть якісь «оргвисновки». Всі пам’ятають історію збірної СРСР, яка невдало виступила в Стокгольмі в 1952 році і після цього їх відправили підіймати футбол у північний Казахстан. Всі це пам’ятають, і може Тимановська це пам’ятала», – зауважує спортивний журналіст.

Українські спортсмени також критикують керівництво, але Білорусь – інша країна

Спортсмени в інших країнах також публічно критикують керівництво, але таких екстраординарних наслідків це не викликає, стверджує колишній прессекретар Федерації легкої атлетики України, спортивний журналіст Олександр Даниленко. Протягом його п’ятирічної роботи у федерації періодично українські спортсмени на щось скаржились або навіть жорстко критикували керівництво.

«Вони писали гнівні пости в соціальних мережах – на адресу тренерів, на адресу керівництва Федерації тощо. Але Білорусь – трошки інша країна. Підтвердження цьому – і те, що ми бачили наприкінці минулого року після виборів, і те, що відбувається зараз. Ба більше президент національного олімпійського комітету Білорусі – син Олександра Лукашенка. І там сказали її гнати звідти», – говорить Даниленко в коментарі Радіо Свобода.

Спортивний журналіст також нагадав про футболіста Іллю Шкуріна – громадянина Білорусі, який перейшов з московської футбольної команди ЦСКА до київського «Динамо». «Він ще у вересні 2020-го, коли його кликали грати в збірну Білорусі, одразу сказав, що не приїде та відмовився грати за Білорусь», – розповів Даниленко.

Спроба призначити Тимановську бігти естафету на 400 метрів була пов’язана з відстороненням її спортивних колег від змагань, говорить журналіст. І білоруським, і українським спортсменам як представникам країн із високим ризиком використання допінгу, мали зробити заздалегідь допінг-проби, але деяким з них їх не зробили, оскільки відібрали учасників в останній момент перед змаганням.

«Тому на початку Олімпіади організація Athletics integrity unit відсторонила від участі 20 спортсменів – в тому числі трьох українців, і трьох білорусів. Як виглядає, серед них була спортсменка, що мала бігти естафету 4х400 метрів. Їй почали шукати заміну і обрали Тимановську», – пояснює спеціаліст. Судячи з її заяв, легкоатлетку просто поставили перед фактом, що і викликало її бурхливу реакцію. Ще ніколи за критику керівництва з Олімпійських ігор не знімали, говорить журналіст.

Ситуація, коли спортсменку намагаються силоміць повернути додому, не є нормальною, говорить Радіо Свобода народна депутатка і спортсменка Ольга Саладуха. За її словами, важко сказати, що стало причиною скандалу, чому білоруська легкоатлетка почала критикувати спортивних функціонерів своєї країни і наскільки для цього були підстави.

«Ситуація у білоруському спорті через політичні перипетії справді зараз непроста. Спілкуючись зі спортсменами сусідньої країни, чую нарікання, що багато кого переслідують за політичну позицію. Усі ми пам’ятаємо публічні листи від спортсменів та участь деяких з них в акціях протесту проти Олександра Лукашенка. Але є і ті, хто і підтримує його, кажучи, що держава багато вкладається у спорт. Переконана, політичні погляди та громадянська позиція ніяк не повинні впливати на кар’єру спортсмена», – заявила Саладуха, яка зараз також перебуває в Токіо на Олімпійських іграх-2020.

Політик, яка 30 липня, заявила про завершення спортивної кар’єри після виступу, нагадала, що хоча Україна не є ключовою у вирішенні проблеми Тимановської, але саме в Київ переїхав один із організаторів Білоруського фонду спортивної солідарності Олександр Опейкін. Колишній спортивний коментатор і гандбольний інспектор був одним із ініціаторів збору підписів проти Лукашенка.

«Наша держава могла би стати прихистком для білоруських спортсменів, якщо вони цього забажають. Ми – близькі народи, і їм було би легко тут асимілюватися і навіть виступати за Україну. Але для цього ми маємо створювати в нас такі умови, щоб насамперед не виїжджали наші спортсмени. А могли тут, вдома, належно готуватися до міжнародних стартів, приносячи перемоги», – вважає член парламентського комітету з питань молоді і спорту. Ольга Саладуха – українська легкоатлетка, чемпіонка світу, бронзова призерка Олімпійських ігор, триразова чемпіонка Європи, заслужений майстер спорту України.

Раніше Білоруський фонд спортивної солідарності, який підтримує опозиційно налаштованих спортсменів, повідомив, що Тимановська планує просити притулку в Німеччині чи Австрії. Напередодні Чехія заявила, що готова надати притулок білоруській легкоатлетці Христині Тимановській та взяти її під міжнародний захист.