Катерина Бортняк
Медійна платформа «Свій дім», заснована агенцією «Або» у листопаді 2022 року, через людські історії фіксує руйнування житлових та нежитлових будівель, допомагаючи постраждалим збирати базу для відновлення. Вже вдалося опублікувати понад шістсот історій. Агенція медійного росту «Або» – це команда, яка розвиває тематичні платформи (наприклад, «Меморіал», «Евакуація», «Свої», «Свій дім» тощо) та мережу з понад 60 локальних сайтів.
Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» поспілкувався із директоркою з розвитку медіапродуктів агенції «Або» Гаяне Авакян про те, як людям податися на платформу і чи закордонні фонди докладаються до відбудови житла українців. Медійне висвітлення допомагає людям шукати спонсорів для відновлення житла, а читачі платформи можуть їх підтримувати грошима на карту.
Наслідки війни в Бахмуті
«Дивилася у прямому ефірі, як горить квартира»
Для Гаяне Авакян,директорки з розвитку медіапродуктів агенції «Або», проєкт «Свій дім» особистий, вона опублікувала там і свою історію втраченого дому.
Моє житло в Бахмуті теж знищене повністюГаяне Авакян
«Моє житло в Бахмуті теж знищене повністю. Я відчула себе на місці героїв: складно було розповідати про те, що вже ніколи не повернеш, розуміти, що це втрата, яку переживаєш не тільки ти, але й вся твоя родина, твоя дитина, яка точно на це ніколи не заслуговувала», – розповідає свою про власну трагедію Гаяне.
Однією з перших історій, яку платформа поширила, було свідчення її колеги з Лисичанська Юлії Машути.
«Вона дізналася про те, що її квартира в Сєвєродонецьку знищена, коли побачила відео прямого ефіру. Тоді ще місто було під контролем України, і одна команда просто знімала момент прильоту і показувала, як її дім горить. Це саме те, про що ніколи б не подумав – що будеш дивитись, як твоя квартира горить просто в прямому ефірі», – каже дівчина.
Гаяне, переселенка з Бахмуту
Ми зрозуміли, що таких історій у нас з'являється просто сотніГаяне Авакян
Громадська діячка розповідає, що «Свій дім» став логічним продовженням інших проєктів агенції, зокрема онлайн-журналу про схід України «Свої» та платформи для документування воєнних злочинів «Меморіал»: «Коли ми зрозуміли, що таких історій у нас з'являється просто сотні, ми вирішили, що для людей, які втратили свої домівки, потрібна окрема платформа. По-перше, ми починали «Свій дім» для фіксації та створення бази знищеного житла та руйнувань в надії на те, що ця база допоможе нам далі, коли поставатиме питання відновлення».
За півтора року роботи на платформі з'явилося понад шістсот таких історій. Спочатку, згадує вона, редакція вишукувала в соціальних мережах інформаційні приводи і писала людям. Згодом на платформі запустили анкету у гугл-формах, яка тепер допомагає напряму контактувати з людьми, які втратили житло.
«Таких запитів спершу було не дуже багато, потім ми активно почали поширювати інформацію про цю анкету, зробили комунікаційну кампанію: і запити почали надходити сотнями. Ми починали як база знищеного житла, але зараз ми розуміємо, що аудиторія і її потреби змінюються, і тепер ми позиціонуємо «Свій дім» як платформу, яка розповідає про людей, які будують фундамент свого нового життя», – звертає увагу Гаяне.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Варіант – не красти, ви зовсім не розглядаєте?» Голова ОСББ, яка рятувала життя у Бахмуті, тепер відновлює будинки в ПавлоградіПлатформа документує не лише руйнування житлових будинків, але й освітніх та адміністративних закладів, лікарень, об’єктів культури і підприємств: «У кожному випадку ми знаходимо людину, яка була з цією будівлею пов'язана. Навколо будь-якого об'єкта – школи, лікарні, будинку культури чи сільського клубу – крутилося життя багатьох людей. І ми знаходимо людину, для якої була важлива, наприклад, ця школа, якої вже не існує: нам важливо записати її свідчення про це місце, яке знищила Росія. Ми називаємо це такими місцями сили, куди люди приходили роками і мали там свою спільноту, і все це знищено не тільки в межах стін, а ще через те, що всі ці спільноти тепер розпалися».
«На гроші після публікації полагодила ходунці
Команда платформи не має ресурсу опрацьовувати одночасно усі заяви, які надходять, тому журналісти сформували лист очікування, і за тиждень опрацьовують і публікують 15-20 нових історій.
«Ми концентруємося на найбільш постраждалих регіонах, але якщо стаються якісь масштабні ракетні обстріли, то намагаємося одразу знайти людей з будинків, у які поцілили. Важливо показати, що руйнування продовжують відбуватися – це не ретроспектива. І ми одразу починаємо збирати історії людей, аби ці руйнування не перетворювалися на статистику», – пояснює Гаяне.
На платформі також є історії про відновлення. Так, наприклад, волонтери благодійного фонду «Фенікс-Україна» допомогли відновити дім родини з Чернігова, а Литва – бородянський ліцей.
Бородянський ліцей
«Якщо говорити про відновлення житлових будинків, то я б сказала, що тут більше діє волонтерський рух, і його підтримують іноземні фонди. Наприклад, фонд ООН може надати якісь будівельні матеріали, які далі будуть використовувати волонтери вже в конкретному постраждалому регіоні і допомагати з відновленням житла», – каже вона.
В кінці кожної історії «Свій дім» розміщує номери карток, за якими можна допомогти сім’ям.
Люди після публікації отримували допомогу на відновлення житла просто від читачів медіаГаяне Авакян
«Люди після публікації отримували допомогу на відновлення житла просто від читачів медіа», – розповідає дівчина, згадуючи, як в перший же день після публікації історії героїні з Херсону їй перерахували 6700 гривень.
А Світлана Клименко – ще одна героїня публікації з Авдіївки – розповідає, що за гроші, які прийшли після оприлюднення історії, вона полагодила свої ходунці, які були необхідні після травми.
«Хтось кинув сто гривень, хтось двадцять. Мені дуже треба була запчастина для ходунців. І ці кошти пішли на це діло. Хоч може і мало, але в ту хвилину, щоби відремонтувати мої ходунці – дуже приємно», – каже вона.
Світлана Клименко, переселенка з Авдіївки
Жінку з Авдіївки евакуювали волонтери до села Григорівка Київської області й поселили у будинок сім’ї, яка виїхала в Польщу. Утім, згодом, з її слів, господарі повернулися – вона вимушено покинула притулок, навіть не маючи змоги забрати речі. Зараз Світлана живе у знайомих у квартирі, але шукає таке житло, де змогла би працювати на землі.
«Якби в мене сапка і лопата були, швидше і ходити б почала. Мені б такий невеликий будиночок в селі, і було б дуже добре. Живу в квартирі на шостому поверсі, зараз весна, а я не можу нічого робити – то золота клітка для мене», – каже переселенка.
Відбудова і не лише
Для волонтерських організацій, розповідає Гаяне, платформа стала партнером: «Ми підтримуємо волонтерські організації інформаційно, тому що їхня діяльність важлива для нас і ціннісно вона збігається з нашими. Також ми зараз стаємо частиною глобальної мережі «Вікно відновлення». Там збираються 50 медійних організацій і медіа, які висвітлюють тему відбудови. Ми будемо готувати матеріали в межах цього проєкту і розповідати про вдалі і невдалі кейси відновлення в Україні».
«Свій дім» співпрацює також із юристами, залучає їх до коментування матеріалів, а також для безпосередньої допомоги героям.
Вугледар, Донецька область
Героям дуже часто потрібна саме допомога юристівГаяне Авакян
«Ми дуже детально фіксуємо історії Лиманської і Святогірської громад на сході України, робили туди експедиції, щоби з місцевими жителями зафіксувати руйнування. Героям дуже часто потрібна саме допомога юристів, і в цьому нашим партнером стала Українська Гельсінська спілка з прав людини, яка має мережу юристів, що надають правову допомогу в таких випадках. Ми допомагаємо юристам і героям зійтися. Коли в нас є герой, якому потрібна допомога, ми надаємо контакти правозахисників, які можуть розв’язати його проблему», – розповідає Гаяне.
Окрім проблем втрати житла, «Свій дім» долучається також до благодійних зборів, наприклад, цього літа у партнерстві з фондом «Голоси дітей» вдалося зібрати гроші на вісім путівок в табір для внутрішньо переміщених дітей.
«Дуже цінно було отримати фідбеки, коли діти вже були там, в Карпатах, і надсилали нам такі щасливі відео. І ми зрозуміли, що хоча б на якийсь час змогли підтримати цих дітей для того, щоб вони проживали своє справжнє дитинство, а не те, на яке їх прирікає Росія», – згадує жінка.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: На кріслах колісних, незрячі, після інсультів: як волонтери відправляють біженців до НорвегіїДонька Ольги Ігнатенко з Вугледару була серед дітей, що отримали путівку.
«Дуже важлива для нас не тільки така гуманітарна матеріальна допомога: поїсти і попити, але щоб хтось тебе просто вислухав. І саме на цій платформі ми знайшли таку можливість. Крім того, вони домовились з волонтерами, і моїй дитині, 13 років, дали путівку в табір у Львівській області. Дуже сподобалося, навіть дорогу оплатили», – згадує Ольга.
Ольга Ігнатенко, переселенка з Вугледару
Жінка двічі змушена була покинути домівку – один раз у Красногорівці, інший – у Вугледарі.
У Facebook я знайшла, що можна поділитися своєю бідою на «Своєму домі»Ольга Ігнатенко
«У Facebook я знайшла, що можна поділитися своєю бідою на «Своєму домі». Ми проживали у Вугледарі, на той час у нас дві кімнати вже вигоріли і були зруйновані вікна та двері. Зараз повністю вигоріла вже квартира. Ми все втратили, і це вже вдруге. У Красногорівці маємо зруйновану двокімнатну квартиру. І ми переїхали у Вугледар, купили трикімнатну – і тепер в нас згоріла і вона», – ділиться Ольга.
Зараз родина живе у Кіровоградській області, а надій на відбудову житла немає: «З літа 2022 року нас, мирних людей, туди не пускають. І тому в мене навіть немає фотографій, щоби дати в «Дію». Комісія ні в Красногорівку, ні у Вугледар не виїде – активні бойові дії. Моя донька не матиме прописки. Ми відчуваємо себе безхатьками – вже не тільки фізично, але і за паспортом».
Гаяне у свою чергу переконана, що платформа має продовжувати такі ініціативи з допомоги українцям, що втратили оселі: «Будемо дивитися, хто буде бенефіціарами цих проєктів, адже ми розміщуємо інформацію, як допомогти конкретним людям у вигляді номерів їхніх карток, але, швидше за все, нам, аби продовжувати таку діяльність, необхідно буде зареєструвати благодійний фонд, який міг би цим займатися в правильному правовому полі».
Герої публікацій, каже Гаяне, і після оприлюднення їхніх історій продовжують спілкуватися із журналістами платформи. Вони розповідають, що змогли відновити, або діляться новинами, що до них звернулися фонди, які можуть допомогти розв'язати їхню проблему.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Нарахування пенсій зупинили»: що відбувається з соцвиплатами в окупації ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Спершу бомбили, а тепер забирають дім: історія переселенки, яка гуртує маріупольців по світуМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.