Робота для біженців, їхнє повернення і допомога Україні. Ексклюзивне інтерв'ю з послом Швейцарії

У майже 9-мільйонній Швейцарії з тимчасовим захистом живе 66 тисяч українських біженців. Про це проєкту «Ти як?» від Радіо Свобода повідомив Надзвичайний і Повноважний Посол Швейцарської Конфедерації в Україні Фелікс Бауманн. Загалом, зазначає, від початку повномасштабного вторгнення його країна прихистила понад 100 тисяч втікачів від війни з України. Однак, каже, роботу на новому місці зміг знайти лише кожен четвертий працездатний.

Про те, чому працевлаштуватися українським біженцям у Швейцарії непросто, чи збирається країна стимулювати їхнє повернення додому, зокрема військовозобов’язаних чоловіків, як допомагають біженцям з України у Швейцарії, а внутрішньо переміщеним особам в Україні – дипломат розповів в ексклюзивному інтерв’ю.

Надзвичайний і Повноважний Посол Швейцарської Конфедерації в Україні Фелікс Бауманн (по центру)

– Якщо говорити про кількість українських біженців у Швейцарії, яка тенденція зараз спостерігається – до збільшення чи зменшення? І чому?

– Від початку повномасштабного вторгнення більш ніж 108 тисяч українців, які приїхали до Швейцарії, подалися на статус тимчасового захисту S і більш ніж 90 тисяч з них його отримали. Наразі перебуває з цим захистом 66 тисяч. І вже декілька місяців поспіль ця цифра залишається достатньо стабільною – не зростає і не падає.

Що змінилося з лютого цього року – це те, що ми перестали надавати статус тимчасового захисту тим біженцям, які вже мають захист, але в іншій країні Європи. Це – те, що змінилося.

– Що передбачає статус тимчасового захисту в Швейцарії для українських біженців? До якого часу діє? Чи є шанси, що статус українських біженців зміниться на постійний?

– Статус тимчасового захисту у Швейцарії був започаткований 1998-го року, коли відбувалася війна на Балканах. Але насправді він був активований вперше саме під час повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Важливість цього статусу у тому, що він дуже корисний, коли йдеться про те, що велика кількість людей приїздить і їм потрібен захист. Під час перших шести тижнів повномасштабної війни більш ніж 40 тисяч людей приїхали – і їм потрібно було швидко надати статус захисту.

Важливість цього статусу в тому, що коли його надають, не потрібно робити всі ті процедури, які зазвичай роблять, коли людина шукає притулку в іншій країні. Там потрібне глибоке вивчення проблеми, ситуації. З цим статусом це не потрібно й це не перевантажує швейцарську систему надання притулку.

Статус тимчасового захисту S надається на один рік, але його можна подовжити. Його вже подовжували тричі: востаннє це було зроблено кілька тижнів тому, і зараз він діє до березня 2026-го року. І дуже важливо, що в рамках тимчасового захисту людям дозволяється їхати з країни в їхніх потребах, повертатися без додаткових дозволів на в’їзд, вони можуть працевлаштовуватися, заробляти гроші, їхні діти можуть іти до школи тощо.

Цей дозвіл не має на меті надати якогось постійного статусу резидента Швейцарії, бо він задумувався з розрахунком на те, що люди потім повернуться назад до своєї країни, коли ситуація поліпшиться.

– А якісь виплати – разові чи постійні – він передбачає?

– Позиція Швейцарії така, що людей, які шукають цей статус прихистку і отримують статус тимчасового захисту S, – їх розподіляють пропорційно серед різних кантонів Швейцарії. І принцип тут дуже простий: чим більший кантон, тим більше людей туди буде розподілено. Коли людина розподілена, то це вже відповідальність кантону: надати усі види допомоги, які потребує людина, особливо якщо вона ще не працевлаштована.

– Які регіони Швейцарії приймають найбільше українських біженців та від чого це залежить?

– Берн, Цюріх, Женева – це найбільші, відповідно, вони прийняли найбільше біженців.

– Поговорімо про працевлаштування. У Швейцарії один з найнижчих рівнів працевлаштування українських біженців серед країн Європи. Станом на жовтень озвучувалися цифри – 26% з усіх працездатних. Ви розумієте, чому так склалося?

Українські біженці в Швейцарії

– Справді, тільки 25-26% українців у Швейцарії працевлаштовані. І на це є три основні причини.

Перша причина – невизнання дипломів. На жаль, різні системи – різні дипломи, це велика проблема. Друге – це мова. Бо, окрім англійської, іноді потрібна ще якась одна з національних мов Швейцарії (загалом у країні чотири офіційні мови – німецька, французька, італійська і романшська). Третя причина – іноді просто роботодавці й шукачі роботи не можуть зустрітися. Не було налаштованого механізму, аби вони могли знати одне про одного. Ця остання причина – та, над якою уряд активно працює, проводять різного роду зустрічі, аби роботодавці та шукачі роботи знайшли одне одного. Стали також залучати українців, які вже знайшли роботу в Швейцарії, – аби вони розповідали про свій досвід, давали практичні поради, наприклад, як скласти резюме. Ця робота триває, і ми сподіваємося, що вона поліпшить ситуацію.

– У яких сферах зазвичай працюють біженці? У Швейцарії нерідко трапляється, що висококваліфіковані українці, наприклад, лікарі, працюють садівниками чи на інших низькокваліфікованих позиціях.

– Це передусім – сервіс, «індустрія гостинності», це ресторани, це медицина, це може бути й прибирання. Але я хочу зазначити, що тут є певні об’єктивні причини. Ми вже згадали про них – невизнання дипломів і мовний бар’єр. Але ініціатива, про яку ми згадували раніше, може допомогти розширити профіль роботи. Попри все, є й індивідуальні кейси – коли українці працюють у дуже престижних сферах, наприклад, беруть участь у наукових дослідженнях у Швейцарії.

– Як відбувається соціалізація біженців та їхня інтеграція у швейцарське суспільство?

– Складно узагальнювати, але є декілька моментів, які на це впливають. Передусім – це мовний бар’єр. Якщо люди не знають мови, їм складно соціалізуватися. Другий момент – це робота: якщо люди працевлаштовані, соціалізація відбувається швидше. Третій момент – це діти. Діти дуже швидко знаходять друзів, спільну мову, опановують мову. А коли діти вже дружать, то й дорослим легше: вони зустрічаються, починають одне з одним взаємодіяти.

Є чимало українських організацій і чимало так званих груп самодопомоги, тобто ті люди, які пройшли через це, діляться досвідом. У цих людей спільна травма, через яку вони пройшли, тому вони допомагають одне одному – зокрема, і в психологічному сенсі.

Надзвичайний і Повноважний Посол Швейцарської Конфедерації в Україні Фелікс Бауманн, Дніпро, листопад 2024 року

– Як швейцарці загалом ставляться до українських біженців?

– У мене складається враження, що загалом влада та населення Швейцарії добре ставляться до біженців. На момент повномасштабного вторгнення я перебував саме у Швейцарії і був там весь лютий і весну 2022 року. Я тоді побачив, я це бачу зараз – і від влади, і від пересічних швейцарців – дуже добре ставлення до українців. Є хвиля солідарності, хвиля співчуття. Я такого в своєму житті ще не бачив. Так, мені мої батьки розповідали, коли 1956 року були біженці, які виїздили з Угорщини до Швейцарії, 1968-го – з Чехословаччини. Але я особисто ніколи не бачив такої хвилі солідарності у своєму житті.

Ми розуміємо, що коли війна триває довго, то з часом оця солідарність, оце співчуття дещо зменшується, і це нормально. Але знову-таки немає жодного руху, який би ставив під сумнів той факт, що українські біженці потребують безпечного місця, доки в Україні тривають страждання та війна.

– У новинах була інформація, що Швейцарія платитиме допомогу українцям за повернення додому. Чи це так? Чи є плани уряду Швейцарії сприяти поверненню біженців до України? Чи будуть заохочувати повертатись чоловіків мобілізаційного віку?

– Хочу ще раз наголосити: ми вчергове подовжили статус захисту. Це само по собі вже каже, що Швейцарія не викидає людей з країни. Вони мають поїхати до України тоді, коли це буде для них зручно й безпечно. Добровільно – так, люди іноді їдуть. Із 36 тисяч, які повернулися в Україну, ми надали допомогу 9,5 тисячам. Це була невеличка фінансова або організаційна допомога у поверненні. Знову-таки – у випадках, коли це потрібно. Підкреслюю: якоїсь офіційної схеми для мотивації людей їхати раніше, ніж вони цього хочуть, немає.

Фелікс Бауманн відвідує прифронтову Нікопольщину

Насправді, ми розуміємо, що Україні дуже потрібні ці люди, щоб вони повернулися відбудовувати країну. Наші федеральні агенції, які відповідають за питання міграції, працюють з владою кантонів – але, наголошу, дуже попередньо: ідуть певні міркування. Коли ситуація поліпшиться, коли день цей настане, й люди почнуть масово виїжджати додому – що ми могли би зробити, щоби підтримати цих людей та організувати їхнє повернення? Це, так, дуже попередньо, дуже обережно обговорюється – щоб бути готовими.

Що ж до повернення – ми не робимо різниці між жінками й чоловіками, людьми різного віку, військовозобов’язаними тощо.

– Нещодавно Норвегія оголосила, що біженці з шести західних областей України не будуть отримувати колективний захист, а проходитимуть індивідуальну оцінку своїх потреб у захисті. Чи ви вважаєте таку модель вдалою? Чи планує Швейцарія запроваджувати схожі механізми?

– Як я вже казав, наразі немає жодних планів по-різному ставитися до чоловіків і жінок, а також до людей з різних регіонів.

Чесно скажу, не знаю, як до цього ставитися. Перш за все, я думаю, що дуже складно цих людей відрізнити – хто з якого регіону й де більша небезпека. А, по-друге, усі регіони перебувають під впливом війни, у західні регіони України також «прилітає». А ще – йде велике перевантаження через людей, які переїхали з інших регіонів, на всі системи: соціальний та освітній сектори, охорона здоров’я, громадський транспорт, міська мобільність тощо.

– Чи правильно я зрозуміла, що Швейцарія розглядає всю Україну як зону війни?

– Саме так, війна йде по всій країні.

– Поговорімо про підтримку українських переселенців Швейцарією тут, в Україні. Які програми є та в яких регіонах?

– Насправді, проєктів багато. Наприклад, днями ми були в селі Долинському Нікопольського району Дніпропетровщини. Там йшлося про допомогу людям у підготовці до зими, надання дров, допомоги щодо утеплення. Робота триває за напрямками.

Наприклад, цей шелтер, де ми зараз перебуваємо, це центр для ВПО з дітьми, який також підтримала Швейцарія – облаштування навчальної кімнати з ноутбуками та інша підтримка. І підтримка місць колективного розміщення – важлива частина нашої підтримки.

Фелікс Бауманн у шелтері

Минулого тижня ми були в Харкові – у центрі для людей з інвалідністю. Для нас також важлива підтримка психічного здоров’я переселенців і протидія домашньому насильству.

Дуже часто ми допомагаємо з ремонтами, заміною вікон, лагодженням даху. Як приклад – у Кривому Розі. Там ми допомагали в ремонті багатоповерхівок, що були пошкоджені через атаки. Те саме стосується Миколаївської й Херсонської областей. Там багато йде допомоги з відбудови житла на деокупованих територіях. Люди повертаються – і там потрібні швидкі ремонти.

Фелікс Бауманн на Дніпропетровщині

Ми також надаємо мікрогранти для бізнесу – як ВПО, так і не ВПО. Ось приклад, який мене дуже зворушив. У Харкові переселенка з Ізюма започаткувала пекарню, ми надали невеличку грошову допомогу. Ми їх навідали, там був такий рух – люди приходили, щось купували, це було дуже зворушливо. Ще один приклад – подружжя з Харкова, яке не мало досвіду в цій сфері, але заснувало невеличку компанію: готують їжу, напівфабрикати, роблять доставку по офісах, у ресторани. З одного боку, проєкти не дуже великі, але важливі, бо ми можемо допомогти конкретним людям, які хочуть щось робити. Це мотивує людей залишатися й робити свій внесок у соціоекономічне життя країни, бути корисними громаді.

Ми працюємо з ООНівськими агенціями, яким допомагаємо, зокрема, УВКБ ООН, тобто ми працюємо через міжнародних партнерів. Для мене дуже важливо, що ми працюємо ще й через локальних партнерів, бо вони розуміють ситуацію на місцях. Майже кожного тижня хтось із нас, співробітників посольства, їде кудись – схід, південь. Виїжджаю і я особисто.

Цим ми показуємо солідарність – що ми тут, цей меседж, а другий момент – ми самі маємо бути в полях, щоб розуміти, які насправді є потреби та як на них ефективно реагувати.

Феліксу Бауманну показують вікна шелтера, двічі розбиті через ракетні удари армії РФ, Дніпро, листопад 2024 року

– Чи відвідували ви Донеччину? Чи є програми підтримки Донецької області, які фінансує Швейцарія? Донеччина – зараз «найгарячіший» напрямок фронту, Покровськ, Курахове…

– Особисто я не бував, але мої колеги регулярно її відвідують. У цьому регіоні багато допомоги було надано саме водоканалам Донеччини. Це передача водяних помп та іншого обладнання, а також ремонти. Ми намагаємося бути там, розуміти потреби й швидко реагувати.

– Як змінюватиметься допомога прифронтовій частині Донецької області напередодні зими? І чи буде вона загалом надалі, враховуючи стрімкий наступ російських військ?

– Ми завжди орієнтуємося на те, які є запити, як розвиваються ті чи інші потреби, й реагуємо своєчасно. Підготовка до зими, енергетична складова, ремонти – я думаю, це було нашим пріоритетом з літа. І ми готові і підтримуємо багато проєктів.

Генератор для лікарні Покровська, зарядні станції, допомога водоканалам і ДСНС, тверде паливо для населення, енергетичне обладнання, щоб вони могли працювати.

Я захоплююсь роботою ваших волонтерів, це люди, які працюють в надважких умовах, евакуюють людей з прифронтових територій на Донеччині та в інших областях. Ми шукаємо шляхи, як локалізувати нашу допомогу – і підтримали ініціативу страхування життя та здоров'я волонтерів. Цьогоріч близько трьох тисяч волонтерів отримали такий страховий поліс за фінансування Швейцарії. І ми продовжуватимемо цю ініціативу наступні два роки. Ми очікуємо, що близько шести тисяч волонтерів отримають страхові поліси.

Ми також підтримуємо достатньо багато місць компактного проживання переселенців по всій Україні, це – і схід, і південь. Особливий акцент – на дітях, щоб вони могли продовжувати освіту, мати доступ до онлайн-навчання, бути в укриттях.

– І насамкінець. Швейцарія планує виділити 1,5 мільярда швейцарських франків на відновлення України. Чи відомо, куди саме підуть ці кошти?

– Справді, федеральний уряд вирішив виділити 1,5 мільярда швейцарських франків для України на наступні чотири роки. Ми очікуємо на остаточне погодження парламентом. Гроші підуть на ті сфери, які Швейцарія активно підтримує і зараз: розмінування, децентралізація, діджиталізація, енергетика, охорона здоров’я, реабілітація, психологічна підтримка, а також все, що стосується міського планування, і в цілому – в економічний розвиток країни. Сфера, у якій хочемо зробити ще більше, – освіта.

В Україні у нас є широкий спектр інструментів і напрямків, де ми можемо допомагати. Ми, звісно, продовжимо надавати гуманітарну допомогу населенню, а також підтримувати програми миру та прав людини, пошуку зниклих безвісти, правосуддя перехідного періоду. І також, я відчуваю, що великим напрямком буде залучити саме швейцарський приватний сектор до допомоги Україні, бо потреби настільки великі, що уряд просто не впорається сам.

Подарунок від ВПО в Дніпрі

Попри майже тисячу днів повномасштабної військової агресії, я бачу цю залученість людей у допомогу, я бачу волонтерів, які продовжують робити свою справу, я бачу компанії на заході країни, які створюють нові робочі місця, – це для мене, як для іноземця, вражаюче. Від себе можу тільки побажати українцям продовжувати робити те, що вони роблять. Ми, Швейцарія, продовжимо підтримку у майбутні роки, ми не можемо зробити все, але зробимо свою частину.