«Мене зґвалтували в Польщі – що робити?». Порадник для біженців та мігрантів

У Варшаві, до всесвітнього дня біженців презентували порадник «Мене зґвалтували в Польщі – що робити». Книжку написали – Ніко Дорошенко (небінарна особа, до якої коректно звертатися «вони»). Ніко є частиною організації «Мартинка», яка заснована після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Порадник – це покрокова інструкція, куди може звернутися скривджена людина і яку допомогу там повинна отримати.

За даними організації «Блакитна лінія» (загальнопольська швидка допомога для жертв сімейного насилля), щороку у Польщі стається 30 тисяч зґвалтувань. Ці цифри дуже занижені, вважають спеціалісти, які працюють з покривдженими, адже багато жертв не розголошують те, що з ними сталося. На презентації також представили й іншу цифру: приблизно одна із 5 біженок зізнається, що зазнала сексуального насилля. За даними польської поліції, до прикладу, у 2021 році було розпочато 2257 справ щодо зґвалтувань і лише 1081 з них було доведено.

Порадник для біженців і мігрантів

Покрокова інструкція

Ніко приїхали до Польщі з Волині у 2016 на навчання. Живучи у гуртожитку, вони зазнали спроби зґвалтування з боку громадянина Польщі, але тоді, розповідають, навіть не звернулися в поліцію чи до психолога.

«Дуже пʼяна особа повалила мене на ліжко і почала роздягати. Ми боялися, що про мене подумають люди, тому ми не кричали. Потім прийшли його друзі, подумали, що це дуже весело і почали фотографувати. В якийсь момент його щось відволікло і мені вдалося втекти», – розповіли Радіо Свобода Ніко Дорошенко.

Ніко Дорошенко – автор порадника «Мене зґвалтували в Польщі - що робити?»

За словами Ніко, досі в суспільстві існує хибна думка про справедливий світ – що якщо ти хороша людина і не заслуговуєш на насилля, то воно з тобою не станеться. Натомість насилля стається навіть з найобережнішими людьми, які не виходять вночі на вулицю і уникають сумнівних компаній.

«Важливо, щоб люди були готові, якщо це станеться, щоб вони знали, що робити, щоб вони не були такі розгублені, як була я. Історії насильства я чую кожного дня. Мені б дуже хотілося бути підтримкою у всіх можливих напрямках для цих осіб. Я розумію, що люди різні, не кожен одразу напише до організації після зґвалтування. Дехто хоче наодинці дізнатися, які є варіанти, і тоді вирішувати, чи звертатися по поліцейську чи медичну допомогу. Цей порадник – це моя підтримка людей, які не звертаються по допомогу», – каже Ніко.

Презентація порадника «Мене зґвалтували в Польщі - що робити?»

Порадник складається з трьох розділів – «Кримінальний процес», «У закладі здоров'я» та «Що ти маєш зробити, коли людина з досвідом зґвалтування звертається до тебе по допомогу». У друкованій версії він вийшов українською та польською мовами. В інтернеті можна знайти ангійською та російською.

«Найперше – дуже важливо знайти безпечне місце, людне місце, бо ґвалтівники цього бояться. Друге – зберегти одяг, сфотографувати сліди на тілі. Навіть якщо ти зараз не збираєшся йти в поліцію, то, може, згодом захочеш це зробити. Термін давності зґвалтування – 15 років. Дуже важливо піти до лікаря і отримати постконтактну профілактику ВІЛ. Це антиретровірусна терапія, яка дає тобі можливість навіть після контакту з ВІЛ-інфікованою людиною не отримати вірус ВІЛ. Першу дозу ліків треба прийняти у перші 72 години. Дуже важливо, щоб люди про це знали, щоб знали, що можуть отримати екстрену контрацепцію, що у випадку зґвалтування, навіть у Польщі, можна отримали легальний аборт», – діляться вони.

За словами Ніко, польське законодавство адекватне, але деякі поліцейські та медики не вміють спілкуватися із жертвами насилля, можуть знецінювати те, що сталося, звинувачувати потерпілу або ж відмовляють надати рецепт для аварійної контрацепції.

«Мартинка» – це як подруга

Організація «Мартинка» постала після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Її заснувала українська емігрантка Настя Подорожня і назвала на честь племінниці, яку разом з рідними евакуювала з Києва.

«Ми багато допомагали під час евакуації. Ідея була в тому, що коли тебе якийсь волонтер взяв в машину і кудись повіз в хостел, а ти починаєш підозрювати, що це небезпечно, замість того, щоб писати на 911, SOS «я боюсь, що мене зґвалтують», ти пишеш «Мартинці» як подружці, і це викликає менше підозри. Зараз ми є єдиною у Польщі організацією, що допомагає біженцям і мігрантам, які переживають насилля», – розповідає Настя Подорожня.

Нині «Мартинка» надає психологічну допомогу таким особам. Минулого місяця біженкам та мігрантам надали 300 безкоштовних годин психологічних консультацій та близько 20 годин юридичних. «Ці консультації у сфері прав жінок, розлучення, домашнього насильства, були випадки і булінгу українських дітей у школах», – каже Настя.

Настя Подорожня – засновниця організації «Мартинка»

Настя зауважує, що теж зазнала спроби зґвалтування. У 2014 році дівчина приїхала до Польщі на навчання. На другому курсі університету поверталася пізно ввечері від подруги, з якою разом готувалися до іспиту. Біля самого гуртожитку до неї почав чіплятися незнайомий чоловік.

«Він почав валити мене на землю і пробувати мене зґвалтувати. Я дуже сильно верещала і чинила опір. Він в якийсь момент злякався, що я надто багато галасу здіймаю – і втік. Я добігла до гуртожитку, розповіла подрузі і зателефонувала у поліцію. Поліція тієї ж ночі його знайшла, на його щоці була подряпина, яку я зробила. Поліцейські не збиралися затримувати кривдника, сказали, що до зґвалтування ж не дійшо, а ще їх дуже щиро розсмішило, що чоловік був українцем, вони дослівно сказали: «він знайшов братню душу», – розповідає Настя.

Боротьба за себе

За її словами, поліцейські відпустили нападника, а їй порадили не писати заяву, бо злочину не сталося. Утім, дівчина таки пішла до відділку: «Поліцейський був «дружньо» налаштований до українців. Коли я розповідала, як на мене напали, він розповідав, як він любить Україну, як він чудово провів відпустку у Миколаївській області, казав, що їжа така смачна, а ціни такі низькі, і навіть показував фото з дельфінами. Я не відчула емпатії, я не отримала підтримки».

Настя каже, вирішальною у справі було те, що їй повірила жінка-прокурор. Після півтора року експертиз та судових засідань був вирок – не за спробу зґвалтування, а за «порушення фізичних кордонів». Нападника оштрафували і заборонили наближатися до Насті.

«Мене це сильно травмувало психологічно, тому що у мене ніби забрали право говорити, що це була спроба зґвалтування, тому що на папері цього немає. Це дуже сильно на мене вплинуло, і коли сталося повномасштабне вторгнення, у мені ця іскорка загорілася: «Будуть приїздити дівчата, жінки, з ними буде щось таке ставатися, а хто ж з ними піде в поліцію, хто їм підкаже де взяти безкоштовну психологічну допомогу, а хто з перекладом їм допоможе, хто за них говоритиме польською?», – розповідає Настя.

Порадник «Мене зґвалтували в Польщі – що робити?»

Засновниця «Мартинки» каже, багато жінок, які звертаються до них по допомогу, спершу не зізнаються, що зазнали сексуального насилля, дехто розповідає згодом, але категорично відмовляються заявляти в поліцію. І тут, каже Настя, їх не переконують іти до правоохоронців, а просто тримають за руку і вислуховують: «У 2022 році у нас був випадок з юною дівчиною. Вона і вся її родина жила у хостелі для біженців, вночі до неї прийшов власник житла і почав торкатися, їй вдалося втекти від насильства. Вона з нами розмовляла, роздумувала, але ухвалила остаточне рішення, що в поліцію вона не піде. Вона відчувала економічну відповідальність за родину. Вони вже якийсь час жили в тому хостелі, знайшли у тому містечку роботу і якби вона заявила, то вони би втратили житло, роботу і були б змушені переїхати. Я би сказала, більшість сексуалізованого насилля, про яке ми дізнаємося – це випадки, які не повідомляють у поліцію», – додає Настя.

«Я тобі вірю»

«Я тобі вірю», – ці слова один одному говорять люди, які зазнали сексуального насилля. Кажуть, для них це важливо, бо часто їхній травматичний досвід інші знецінюють.

Майя Сташко, відома польська активістка у сфері захисту прав жінок

Свого часу Майя Сташко не мала від кого почути: «Я тобі вірю». У 2017 році вона, каже, зазнала сексуального насилля. Згадувати обставини цієї травми вона не хоче, але вирішила «перервати» мовчання всіх жінок – опублікувала свою історію у соцмережі. Відтоді вже сім років отримує повідомлення від скривджених і допомагає. Нині вона – відома у Польщі активістка у справах захисту прав жінок. Співавторка книжки «Зґвалтування по-польськи». Це історії кількох жінок, юних і старших, які зазнали сексуального насилля. Крім їхніх розповідей у книжці містяться аналізи судових протоколів та інтерв'ю з родичами та друзями постраждалих жінок. Майя теж відвідала презентацію порадника.

«Потреби осіб, які зазнали насилля, дуже різні. І тут ми говоримо не тільки про жінок, а й чоловіків та небінарних осіб. Іноді треба просто піти погуляти з цією особою, зробити закупи, просто побути поруч або дати гроші на лікаря, знайти того лікаря чи юриста. Ми не можемо багато, ми – не уряд, не політики, не можемо профінансувати створення осередків, де б надавали таку допомогу, але можемо вислухати, бути поруч. Ми ті люди, які не будемо оцінювати, не будемо сумніватися в їхніх словах, а будемо просто поруч», – розповідає Майя.

За її словами, допомагати в таких історіях непросто, бо щоразу повертаєшся до свого травматичного досвіду і знову його проживаєш: «Із кожним разом, коли допомагаю, знову переживаю свою історію та історії інших людей. Вони мені близькі, вони в мені «кружляють» і це треба пропрацьовувати з психотерапевтом, бо вони залишають відбиток. Отже, так, це – непросто. Треба пам'ятати про себе, про свій простір, відпочинок, бо вигорання настає дуже швидко, а тоді ти не зможеш допомагати іншим».

Люди відходять від насилля не місяцями, а роками – кажуть у «Мартинці» – але кожну історію зцілення тут збирають як перлинки. Під час презентації порадинка одна з учасниць зізналася, що після спілкування з членами організації знайшла в собі сили і пішла з аб'юзивних стосунків.