(Рубрика «Точка зору»)
Коли історики згадуватимуть той жалюгідний стан, в якому опинився Європейський союз у перші місяці пандемії коронавірусу – з поливанням брудом між країнами-членами, закриттям кордонів та очевидною відсутністю координації і навіть солідарності у боротьбі з вірусом – то 18 травня 2020 року можна буде назвати переломним моментом.
Це був день, коли лідери двох найбільших країн-членів – Франції та Німеччини – нарешті почали діяти разом, щоб захистити майбутнє блоку. Вони запропонували спосіб боротьби з найбільшою економічною кризою, з якою зіткнувся континент з часів Другої світової війни.
Головна ідея п’ятисторінкової французько-німецької ініціативи, яку презентувала канцлер Анґела Меркель у Берліні разом з французьким президентом Емманюелем Макроном через відеозв’язок із Парижа – це створення фонду відновлення на 500 мільярдів євро, який надаватиме безвідсоткову допомогу, не позику, тим секторам чи країнам Євросоюзу, які найбільше постраждали.
Президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Анґела Меркель
Грошовий фонд має бути повністю профінансований борговими зобов'язаннями, виданими ЄС, підтриманий усіма 27 членами Європейської комісії і має стати частиною бюджету. Наступного тижня Європейська комісія виступить з планом бюджету на наступні 7 років, який, імовірно, перевищить 1 трильйон євро.
Після місяців огидних внутрішніх суперечок між здебільшого південними країнами союзу, які вимагали більшої фінансової солідарності, та багатшими північними країнами, які відмовилися від ідеї, яку вони назвали «союзом грошових переказів», «гордіїв вузол» може бути розірваним.
Французько-німецька пропозиція не зовсім співвимірна з так званими «коронабондами», про які багато говорять. Це був би довгостроковий механізм, який би робив усіх членів союзу відповідальними, у разі дефолту одного із партнерів.
Однак це – спільний випуск боргових зобов'язань.
Дехто з оглядачів поквапився назвати це «європейським моментом Гамілтона», посилаючись на Компроміс 1790 року, у якому міністр фінансів Сполучених Штатів Александр Гамілтон переконав Державного секретаря Томаса Джефферсона і члена Палати представників Джеймса Медісона дозволити новому уряду США взяти на себе заборгованість 13 окремих штатів в обмін на створення столиці в окрузі Колумбія.
Угода, яку уклали Берлін та Париж – не грандіозна, утім очевидно одне: Берлін заплющив очі. Меркель доведеться продати ідею своєму парламенту. Однак сам факт того, що небезпеку для ЄС створила пандемія, яка, на відміну від кризи, що десять років тому ледь не зруйнувала єврозону, не була викликана поганим управлінням, дозволить сторгувати ідею легше. Ймовірно, вона отримає і зелене світло від сумнозвісного Конституційного суду Німеччини. Відомого суду в Карлсруе, який раніше цього місяця шокував Брюссель сумнівами про те, чи міг Європейський Суд постановити, що Європейський центральний банк може врятувати євро, викуповуючи облігації.
Європейський центральний банк
Європейська комісія може, відповідно до договорів ЄС, позичати гроші на фінансових ринках і вона робила це раніше, без жодних юридичних проблем.
Причину, чому Німеччина вирішила рухатися зараз, можна пояснити й іншими параметрами. У південних країнах знову спалахують анти-німецькі настрої і було б ще більш неприємно мати справу з популістом, а-ля Матео Сальвіні, через кілька місяців. Німеччина також отримала великі переваги від того, що ЄС відмовився від суворих правил державної допомоги. З 2 трильйонів євро, які європейські уряди надали для збереження бізнесу від колапсу за останні місяці, Німеччина внесла половину цієї суми.
При цьому є ще важливі, утім непримітні подробиці запропонованих 500 мільярдів. Це одноразово, гроші мають бути виплачені після завершення терміну довгострокового бюджету у 2027 році, і Меркель запропонувала країнам платити внески відповідно до їхньої частки у бюджет ЄС. А це означає, що Мадриду та Риму теж доведеться брати в цьому участь.
Тим не менш, доведеться долати перепони і кожного з партнерів треба переконати. Австрійський канцлер Себастіан Курц написав у твіттері: «Ми готові допомогти країнам, які найбільше постраждали, з боргами», – сигналізуючи про своє невдоволення ідеєю щодо безвідсоткових грантів. Це відбулося після його консультацій із партнерами з Данії, Нідерландів та Швеції, які разом з Австрією створили квартет, що мовою бюджету Брюсселя називається «ощадлива четвірка».
Як і будь-які переговори щодо бюджету ЄС, ці домовленості будуть супроводжуватися інтригами, маневрами, контратаками, як часто буває на самітах, що тривають по кілька днів. Однак, як і в будь-який інший період історії ЄС, коли французько-німецький двигун починає гудіти, це потребує зупинки.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода