30 років тому, 17 березня 1991 року відбувся референдум – єдиний в історії Радянського Союзу про збереження СРСР. На референдум було винесене питання: «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності». Радіо Свобода зібрало 10 фактів про референдум, який протягом десятиліть був і залишається аргументом противників незалежності колишніх радянських республік та апологетів відновлення СРСР.
Референдум не був «горбачовським»
Референдум часто називають «горбачовським», але формально Михайло Горбачов не мав нічого спільного з його ініціюванням. Рішення про референдум було ухвалене З’їздом народних депутатів СРСР 24 грудня 1991 року, а Верховна Рада СРСР 16 січня 1991 року затвердила формулювання поставленого запитання і призначила дату референдуму.
На референдумі мало бути два питання
Постанова З’їзду народних депутатів від 24 грудня 1991 року передбачала винесення на референдум двох питань: збереження СРСР та запровадження приватної власності на землю. Однак Горбачов виступив проти другого питання, і Верховна Рада СРСР не внесла його до бюлетеня.
Формулювання референдуму містило юридичні недосконалості та суперечності
Винесене на референдум питання було сформульовано таким чином: «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності».
Таке формулювання референдуму містило юридичні недосконалості та суперечності. Наприклад, ніхто не міг пояснити, що означають слова «повною мірою» і що слід вважати «соціалізмом». Крім того, «суверенна республіка» не може бути членом федерації – інакше вона більше не буде суверенною.
Газета «Правда», 18 березня 1991 року
Референдум пройшов не в усіх республіках
На початку 90-х до СРСР формально входили 15 союзних республік (до липня 1956 року їх було 16 – існувала також Карело-Фінська РСР). До березня 1991 року більшість республік, серед них і Україна, проголосили суверенітет, а чотири – Вірменія, Латвія, Литва та Естонія – заявили про вихід із Радянського Союзу.
Шість республік (Вірменія, Грузія, Латвія, Литва, Молдова, Естонія) взагалі відмовились проводити референдум. Там голосували в деяких округах та у військових частинах Радянської Армії та Прикордонних військ КДБ СРСР.
Результати голосування неоднозначні
За офіційними даними, загалом в СРСР 77,85% відповіли на питання референдуму позитивно. Це дозволило радянському керівництву заявити про прагнення більшості населення зберегти Радянський Союз. Комітетові конституційного нагляду СРСР (аналог Конституційного суду) було доручено оцінити позицію керівництва республік, які відмовилися проводити референдум.
В РРФСР «за» проголосували 71,3%, у БССР – 82,6% тих, хто прийшов на дільниці.
В Україні ж був найнижчий показник: на запитання про збереження СРСР позитивно відповіли 70,2%.
Україна – найменш «союзна»
Одночасно з цим референдумом в Україні за наполяганням Народного Руху України за перебудову було проведене республіканське консультативне опитування: «Чи згодні ви, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України».
За змістом питання не тільки не збігалося з питанням союзного референдуму, а й навіть заперечувало його.
- Із тексту українського питання «випало» критично важливе для КПРС слово «соціалізм».
- Крім того, в питанні звучала зовсім інша союзна держава — не Союз Радянських Соціалістичних Республік, а Союз Радянських суверенних держав.
- Декларація про суверенітет України визначалась як акт, що мав перевагу перед законодавством нової союзної держави.
Це отримало підтримку 80% учасників голосування. Люди голосували здебільшого за обидва варіанти, та все ж республіканське опитування виглядало вагомішим.
Усе відбулося за лічені місяці до здобуття незалежності.
Навесні й літом 1991 року республіку охопила небачена досі хвиля масових мітингів, страйків на підтримку повної незалежності України і супроти спроб обновити СРСР.
Подальшими кроками стали: ухвалення 24 серпня 1991 року комуністичною більшістю Верховної Ради УРСР Акту проголошення незалежності України і перемога незалежницької ідеї на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року.
Поштова марка 1991 року, присвячена Декларації про державний суверенітет України
Найбільш «союзними» виявилися туркмени
Найбільше тих, хто проголосував «за», було в Туркменській РСР (97,9%).
Лише 6% досвідчених
Згідно з опитуваннями громадської думки, лише 6 відсотків тих, хто голосував на референдумі за «оновлену федерацію рівноправних суверенних республік», мали уявлення про проєкт Союзного договору, запропонований Горбачовим.
Сатирики сміялися з референдуму
Навесні 1991 року сатирики жартували, що такого Радянського союзу, де права та свободи будь-якої національності повністю гарантовані, ніколи не існувало.
Наступного дня – кайданки та кийки
Референдум відбувся в неділю, а в понеділок, 18 березня, набув чинності «Закон про міліцію», який дозволив правоохоронцям «використовувати кайданки, гумові палиці, сльозогінний газ».
БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО ДО ТЕМИ: Як Україна стала «майже незалежною» ще за СРСР. Декларація про державний суверенітет30 років тому. Референдум 1991 року про незалежність України і розпад СРСР (архівні фото)