Практика російських силовиків в окупованому Криму: тортури для розкриття

Адміністрація СІЗО Сімферополя ігнорує погіршення стану здоров'я фрилансера Радіо Свобода, проєкту Крим.Реалії Владислава Єсипенка й не надає йому необхідну медичну допомогу, ‒ про це повідомила Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова.

За оцінкою Денісової, це «є грубим порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що дорівнюється до тортур і нелюдського поводження». Стан здоров'я Владислава Єсипенка погіршився після перенесених тортур. Журналіста затримали в Криму в березні цього року, російська ФСБ звинуватила його в роботі на українські спецслужби та у зберіганні в автомобілі «саморобного вибухового пристрою». Сам Єсипенко згодом неодноразово говорив про те, що російські силовики катували його, щоб вибити зізнання. Офіційний Київ і правозахисні організації вважають Владислава Єсипенка політичним в'язнем.

Про роль тортур у подібних справах і ненадання медичної допомоги йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Дружина Владислава Єсипенка Катерина Єсипенко розповіла Крим.Реалії, що домогтися медичної допомоги в СІЗО Сімферополя вкрай важко.

‒ Після відвідин ізолятора адвокатом ми дізналися, що Влад декілька днів скаржився на біль у попереку, однак лікар не приходив. Все-таки через два-три дні адміністрація викликала машину «швидкої допомоги», його відвезли до районної міської лікарні Сімферополя. Влад пише, що добитися цього було дуже складно. Там йому провели мінімальне обстеження, лікар констатував, що він все-таки потребує госпіталізації через сечокам'яну хворобу. Проте Влада забрали назад до СІЗО. Звичайно, не тільки йому адміністрація відмовляє в медичній допомозі: якщо навіть фельдшер приходить на виклик, лікувати арештантів йому нічим, адже в медчастині немає жодних ліків, окрім жарознижувального та магнезії. Мало того, там антисанітарні умови, вона повністю зруйнована.

Катерина Єсипенко

Катерина Єсипенко вважає, що саме тортури після затримання, зокрема й електрошоком, загострили в її чоловіка хронічні хвороби на кшталт гіпертонічної.

‒ Психологічний стан теж складний: він сидить у замкнутому просторі, всі дні в камері на 12 квадратних метрів проходять однаково. День складається з підйому, перерахунку, сніданку, перевірки камери, прогулянки, обіду, вечері й відбою. Владу потрібно взяти себе в руки, налаштуватися на боротьбу, ми його підтримуємо листами. Зі мною зв'язується Офіс президента України, постійно на зв'язку представництво президента в Автономній Республіці Крим на чолі з Антоном Кориневичем. Сприяють, обіцяють тримати справу на контролі та всіляко допомагати.

Одиночний пікет Катерини Єсипенко під Офісом президента України. Київ, 7 липня 2021 року

Експерт Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін нагадує про нестикування у справі Владислава Єсипенка, які непрямо свідчать про фабрикацію звинувачень і політичний характер справи.

‒ Практично в усіх кримських справах так званих шпигунів і диверсантів людей захоплюють, декілька днів про них нічого не відомо, і в цей час їх жорстоко катують. Як правило, записують свідчення на відео, яке потім часто опиняється у російських ЗМІ, що порушує презумпцію невинуватості. Суди в Криму практично ніяк не реагують на заяви про катування, тобто жодного ефективного розслідування з цього приводу не проводиться. Можуть бути формальні відписки про те, що проведена перевірка й факти не підтвердилися. Торік ми не знайшли жодної справи про тортури проти співробітників ФСБ на сайтах російських судів Криму, тобто такі справи навіть не відкривають, і нікого із силовиків не притягнули до відповідальності. Спецслужбам потрібно, щоб їхні співробітники почувалися безкарно й виконували будь-які незаконні накази.

Володимир Чекригін

У свою чергу, голова міжрегіональної громадської організації «Комітет запобігання катуванням» Ігор Каляпін зазначає, що тортурні справи проти співробітників правоохоронних органів всіляко саботуються самою системою.

‒ У Росії практика застосування тортур у кримінальних справах досить поширена. Я припускаю, що у справах з політичним забарвленням такі заходи впливу застосовуються частіше. Той орган, який має повноваження й зобов'язаний розслідувати ці випадки, робить це лише з-під палки. Щоб дотягнути якусь справу, пов'язану з тортурами, до суду та обвинувального вироку, доводиться разів 10-15 ходити до суду або звертатися в прокуратуру зі скаргами на незаконну відмову в порушенні кримінальної справи. Якщо навіть справу порушують, потім слідчі її припиняють або зупиняють, влаштовують просто відвертий саботаж: наприклад, не збирають доказів, які лежать на поверхні. Ми дотягли до суду близько сотні таких справ, і в середньому всі ці справи десь разів по десять відмовлялися порушувати, припиняли тощо.

Ігор Каляпін

На думку Ігоря Каляпіна, поширеність тортур у російській правоохоронній системі пояснюється тим, що з їхньою допомогою силовикам найпростіше досягти високих показників розкриття кримінальних справ.

‒ Вся система заточена не на те, щоб дійсно знизити рівень злочинності й убезпечити громадян. Вона заточена на те, щоб забезпечити якісь формальні показники. Тобто насправді не важливо, винуватого посадили чи невинну людину ‒ злочин має бути розкритий, у відповідній графі треба поставити галочку. Таким чином оперативники беруть на себе функції і поліцейського, і слідчого, і прокурора, і судді в одній особі та за допомогою тортур забезпечують самообмову затриманого. Якщо він намагається оголосити про це в суді, у переважній більшості випадків суд просто ігнорує такі свідчення і каже, що це просто такий спосіб захисту. Надзвичайно рідко суддя зупиняє процес і доручає слідчим органам перевірити заяву підсудного. Вони перевіряють і через пару тижнів доповідають, що факти не підтвердилися.

За словами Ігоря Каляпіна, деякі засуджені після вироку та проходження апеляцій звертаються зі скаргами до Європейського суду з прав людини, і ця інстанція розглядає не тільки факти застосування тортур, а й відсутність їх ефективного розслідування з боку російської держави.

Володимир Чекригін переконаний, що те, що відбувається з Владиславом Єсипенком, укладається в уже звичну для російських силовиків схему фабрикування кримінальних справ.

‒ Владислава змусили зізнатися в роботі на спецслужби України, а в обвинувальному висновку йому інкримінують лише зберігання й перевезення зброї. І це не перший випадок: Володимира Присича точно так само змусили дати свідчення на камеру про те, що він нібито працював на українські спецслужби й готував диверсії, а потім просто підкинули наркотики й засудили за цією статтею. Російським силовикам, мабуть, необхідно підтримувати ненависть до України, створювати загрозу для населення, щоб воно продовжувало негативно ставитися до України й схвалювати дії російських спецслужб. Вони роблять інформаційне вкидання, що зловили «шпигуна», але потім розраховують на те, що в Криму ніхто за цим не стежитиме. Головне ‒ щоб у пам'яті у людей закарбувався негатив про Україну.

«Попереду очікування і боротьба»: київська акція на підтримку Єсипенка

Міністерство закордонних справ України, українська омбудсмен, Європейська та Міжнародна федерації журналістів закликали до негайного звільнення та скасування всіх звинувачень з Владислава Єсипенка. Президент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Джеймі Флай зажадав негайно звільнити Єсипенка з-під варти й наголосив, що РВЄ/РС обурене тортурами, про які повідомив затриманий у Криму фрілансер Крим.Реалії.