Міністр Ткаченко розповів, що будуть робити з представниками УПЦ (МП), якщо ті не покинуть Лавру

Священники УПЦ (МП) відмовилися покидати Києво-Печерську лавру і не пустили всередину представників державної комісії. Що буде робити з цим влада? Про це Радіо Свобода розпитало в ефірі програми Свобода Live міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка.

– Пане міністре, підкажіть, будь ласка, як тепер коректно називати митрополита Павла, який був ще до вчорашнього дня намісником Лаври? Він ще намісник Лаври чи вже ні?

– Не знаю. Напевне, він ще митрополит.

– Це зрозуміло. А чи намісник Лаври?

– Гарне запитання. Треба буде дізнатися. Не знаю. Не знаю. Не скажу. А

ле я думаю, що коректно його не називати вже намісником Лаври. За умовчанням.

– Можна не називати. Добре. Тоді те, що ви бачили сьогодні на території Лаври, вас здивувало, як прихожани УПЦ не пускали комісію для прийому-передачі майна? Чи це стало для вас сюрпризом, чи ні?

– Вони, як брати російської церкви, себе ведуть. Я називаю священників РПЦ не священниками, а чиновниками від церкви. Тому що їхня поведінка, ось все це золото, «мерседеси», «чинопочітаніє» – воно характерне і представникам їхнього філіалу в Україні.

А ось ця агресія до людей, просто до людей, які виконують свій державний обов’язок, мали зайти сьогодні з комісією, до якої, до речі, входять і вони, говорить про те, що їхні декларації до Бога чого насправді варті.

Так само, як і ставлення їхнє до журналістів, яких вони намагалися побити чи до звичайних людей. Є тільки їхня точка зору і вона, так би мовити, «остаточна».

Насправді ні. Є повага до держави під назвою України, є повага до законів України. І вони як громадяни України мають ними керуватися.

Києво-Печерська лавра. 29 березня 2023 року

– Невже вас здивувала сьогоднішня їхня поведінка?

– Ні. Ні, не здивувала. Я, звичайно, розраховував, як завжди, на те, що розум буде брати гору. До речі, не втрачаю цієї надії і сьогодні. Тим більше, що ми знаємо з попередніх яскравих заяв митрополита Павла, що його заяви дуже часто розходяться з ділом.

– Буквально торік у жовтні місяці ви давали інтерв’ю Радіо Свобода. Тоді у вас наші колеги запитували про те, чи доцільно забороняти УПЦ. Ви тоді сказали: «Збереження релігійного миру в Україні під час війни – надзвичайно важливий момент. Тому якщо росіяни хочуть десь розкаламутити ситуацію – це якраз релігійні та етнічні стосунки. Нам тут потрібно зберігати той рівень діалогу (мається на увазі з УПЦ), який був до війни, і розуміти, що коректне, цивілізоване ставлення до тих чи інших релігійних об’єднань має зберігатися».

Ви ще виступаєте за діалог з УПЦ?

– Ви знаєте, якщо діалогу не виходить, не зважаючи на всі спроби, якщо від діалогу відмовляються, натомість допомагають, колаборують з росіянами представники УПЦ, то тоді держава і в праві застосовувати свої важелі впливу.

Я, до речі, хотів би сказати... Усі сконцентрувалися на Лаврі, але в нас є об’єкти, в яких нам не потрібно розривати угоди, як в даному випадку, де вони закінчилися, і саме з представниками УПЦ (МП).

І, на жаль, на ці об’єкти вони не допускають представників держави, власне, музеїв чи заповідників, яким належать ці об’єкти, власне, державі належать ці об’єкти. І ми змушені подавати до суду, який має встановити, що, так би мовити, примусити їх до дії, зробити те, що вони перешкоджають наразі представникам держави зайти в ті храми, які їй належать.

– Але випадки колаборанства серед представників УПЦ були зафіксовані ще раніше. Тим не менше, мені видається, що ви були серед тих політиків, які до останнього виступали за діалог з ними. Ви тут можете мене поправити. Ви точно не були, мабуть, тим драйвером, який ініціював розрив договорів з УПЦ (МП). Мабуть, це все-таки була ініціатива від Офісу президента?

– Ні, це консолідована позиція і політична позиція. І мова не йде про політичну позицію у розриванні угоди. Мова йде про ставлення до УПЦ (МП). У тому числі і щодо законів, які зареєстровані у Верховній Раді.

А стосовно УПЦ (МП), то все досить просто. Міжвідомча комісія, яка була створена з представників різних відомств, зафіксувала певні порушення, про що ми повідомили представників УПЦ (МП). Коли вони говорять, що вони не отримували цього, це неправда.

У тому числі зафіксовані незаконні забудови, передача користування майна третім особам. На підставі цього вже було відправлено, у відповідності до закону, листа УПЦ (МП) стосовно розірвання угоди, витримано всі терміни – 20 днів. Власне, 29-го закінчився цей термін.

Тому 30-го розпочала роботу комісія, яка, я дуже сподіваюся, завтра зайде на територію Нижньої лаври для підписання актів прийому-передачі тих об’єктів, які перебувають в їхньому розпорядженні.

– А якщо комісію знову не будуть пускати?

– Подивимося. Вони ж сподівалися на якесь рішення суду. Сьогодні суд вирішив відмовити їм в тому, щоб, так би мовити, в якості застави відмінити наше рішення чи призупинити наше рішення. Тому ми абсолютно легально діємо. Я сподіваюся, що представники УПЦ (МП) прийдуть до тями.

– Якщо все-таки ні рішення суду, ні ваші договори про розірвання з ними оренди не стануть для них переконливими, що тоді буде робити держава? Силою їх звідти якось витягувати?

– Будемо діяти, згідно закону.

Закон в даному випадку передбачає, що якщо немає можливості в цивілізований спосіб перебрати для себе управління, ми фіксуємо, як сьогодні зафіксували в поліції, випадок недопущення. І далі є досить зрозуміла процедура приведення до виконання тих, хто не хоче виконувати закон.

– А можете описати? Це як буде відбуватися?

– Суд. Це подання до суду.

Якщо не пускають один раз – зафіксували, не пускають другий раз – зафіксували, на третій раз подаємо до суду. Суд має дуже короткі терміни ухвалити рішення щодо допущення представників влади, держави до цих об’єктів.

Якщо і після цього рішення суду йде безвідповідальна поведінка і перешкоджання у доступі до об’єктів, то тоді вже мають вступати в силу правоохоронні органи, судові виконавці. Тобто є цілий, так би мовити, комплекс заходів, коли держава... Це не обов’язково сила. Це виконання судових рішень.

– Влітку торік митрополит ПЦУ Епіфаній звернувся до уряду з проханням надати приміщення ПЦУ для здійснення богослужінь на території Лаври. Згодом наші колеги з програми «Схеми» зверталися до Міністерства культури, відомства яке ви очолюєте, з запитом, чи хтось взагалі відреагував на запит Епіфанія. Тоді з Міністерства культури нашим колегам прийшов лист, де було повідомлення про те, що наразі неможливо надати ПЦУ приміщення, оскільки всі приміщення зайняті.

Зараз, оскільки УПЦ нібито звільняє ці приміщення, чи можете ви констатувати чи анонсувати, що місце для ПЦУ знайдеться?

– По-перше. Станом на минуле літо на території Верхньої лаври також два храми – Трапезна церква і Успенський собор – перебували в користуванні УПЦ (МП). Дія цих угод припинилася 31 грудня минулого року. Як ви знаєте, на Різдво там правив службу Епіфаній. Я думаю, що більш ніж зрозуміла позиція. Це можливо. Я думаю, що релігійне життя у будь-якому разі має продовжуватися в Лаврі. Але держава має управляти такими об’єктами.

– Це була така разова подія?

– Потім була ще один раз і ще один раз. Був такий запит на служіння на один день. Ми його задовольнили. Будуть інші запити, будемо їх розглядати.

– Якщо, наприклад, ПЦУ буде претендувати на якусь частину приміщень для користування на постійній основі, якщо вони попросять, щоб їхня братія там проживала, держава на це піде?

– Давайте рухатися послідовно. Давайте, по-перше, повернемо в управління держави цей об’єкт. Хоча всі рішення необхідні ухвалені законні, але ми фізичного доступу до цих об’єктів поки що не маємо. Як тільки ми будемо мати цей доступ і отримаємо відповідні запити від ПЦУ, будемо їх розглядати.