Минуло вісім днів з акту відкритої збройної агресії Росії проти України у Керченській протоці. А також сім днів з моменту запровадження воєнного стану в десяти областях України. Зокрема це торкнулося й Бердянська – 110-тисячного портового міста на узбережжі Азовського моря. Як місцеві жителі реагують на навколишні зміни? Про це у репортажі Радіо Свобода.
«Дивіться, ці залізні монстри стоять нерухомо вже понад тиждень», – чоловік простягає руку вбік вантажних кранів, що здіймаються над крижаною водою Бердянського торгового порту. «Я все життя прожив у цьому місті, але такого затишшя не пам'ятаю», – із сумом промовляє 60-річний бердянець Петро.
За його словами, він найбільше боїться, що у разі повноцінної зупинки роботи порту на місто чекає важка економічна криза. «Однак ситуація почала погіршуватись набагато раніше, ніж сталася російська атака на українські катери», – згодом зауважує чоловік, ховаючи обличчя від морозного східного вітру, що останні два дні хвилює азовський край.
Міжнародний торговельний морський порт у місті Бердянськ
Він має рацію, адже перші повідомлення про зростання напруги в акваторії Азовського моря почали з'являтися ще навесні поточного року – саме у квітні-травні, коли відбулося «офіційне відкриття» мосту через Керченську протоку, побудованому Кремлем задля з'єднання окупованого Криму з материковою частиною Росії.
Економічна блокада на морі
Із того часу українською владою було зафіксовано понад 700 випадків затримки українських та іноземних суден, які прямували з акваторії Чорного моря до торгових портів Бердянська та Маріуполя. І саме з того часу російські прикордонники запровадили режим перевірок усіх суден, що прямували в обидва боки з українських портів.
«Вони (російські прикордонники – ред.) зухвало зупиняють судно, перевіряють абсолютно усі документи, вантаж, заглядають у кожну щілину. Іноді неофіційно пояснюють це перевіркою на терористичну загрозу», – про те, як проходять торгові судна Керченську протоку, анонімно розказав Радіо Свобода один з моряків, що зараз перебуває в Бердянську.
Капітан одного з міжнародних торговельних суден, що чекає виходу з Бердянського порту
Із 23 листопада жодне судно з тих, що прямували до бердянського порту через Керченську протоку, не потрапили до місця призначення. Це наслідок того, що російська влада розпочала повноцінну блокаду проходу усім торговим суднам, що прямують до українських портів в акваторії Азовського моря.
Порт біля крайньої межі
За словами робітників порту в Бердянську, останнім часом в середньому в екіпажів суден йшло 5 днів на очікування дозволу на прохід протоки в один бік і стільки ж назад. «Тобто понад тиждень простою, уявіть які це збитки! Це десятки тисяч доларів. Звісно, судновласники будуть змушені врешті-решт відмовлятись від цього напрямку, поки ситуація не владнається», – зазначає Олексій, який працює у порту.
Міністр інфраструктури України Володимир Омелян та в.о. директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» Олександр Трощенков
Як повідомив виконувач обов'язків директора Бердянського порту Олександр Трощенков, тільки скорочення персоналу може врятувати підприємство. «У зв'язку із ситуацією, у поточному році ми недоотримали 4 мільйони доларів, а фінансовий план не виконано на 50 відсотків», - уточнив очільник порту.
Спланованою економічною блокадою з моря з боку Росії називає цю ситуацію й міністр інфраструктури України Володимир Омелян. «Це ще один спосіб ведення гібридної війни Росією проти України», - заявив він 2 грудня під час візиту до Бердянська.
«Війна весь цей час поряд з нами»
Морська блокада призвела до того, що майже увесь колектив Бердянського порту вже перейшов на 4-денний робочий тиждень. «Нам фактично нема що робити», - відверто зізнаються у порту. Люди дуже переймаються тим, що це значно вплине на рівень їхнього заробітку. «У нас зарплата залежить від виробітку. Врешті вийдуть копійки. Або взагалі скоротять. Найбільше страждають прості люди», - підносячи вогник до сигарети, каже Олексій.
Працівники доків Бердянського морського торговельного порту під час зміни
Однак ситуація в Азовському морі та запровадження воєнного стану мало вплинули на буденне життя Бердянська.
Із візуальних змін найбільше впадають в очі патрулі поліції, що працюють на залізничному вокзалі та вулицями міста. У підозрілих людей вони можуть перевірити документи, про що попередила бердянців місцева влада. Міський військкомат та лікарня також працюють у штатному режимі.
«Так як це (воєнний стан – ред.) уперше у новітній історії Бердянська, важливо щоб, окрім забезпечення обороноздатності, цивільне населення не зазнало ніяких незручностей, а життєдіяльність міста тривала у звичному режимі», – звернувся мер Бердянська до містян, закликавши не панікувати та зберігати спокій.
У Бердянську люди продовжують жити буденним життям попри запровадження воєнного стану
«Комендантської години нема, вулицями гуляють родини з дітьми, у кафе повно молоді», – запевняє у тому, що у місті панує повний спокій Оксана з Бердянська. Так само жінка переконує, що і в перші години введення воєнного стану ніхто у місті не панікував і масово не закуповував продукти. «Розумієте, війна поряд з нами вже п'ятий рік», – спокійно додає вона.
У відсутності будь-якої напруги у місті запевняє й директор бердянської школи №6 Олена Ізотова – однієї з чотирьох російськомовних шкіл у місті.
«На раді директорів шкіл міста ми узгодили роботу у штатному режимі. Також ми тісно співпрацюємо з МНС та правоохоронцями. Плани евакуації у нас теж давно відпрацьовані», – розповідає директор. За її словами, учні, батьки та учителі нормально відреагували на запровадження воєнного стану. «З природним рівнем стурбованості», – посміхаючись, вкотре запевнила у стабільності ситуації у школах міста Олена Ізотова.
«Напад на «Бердянськ» – це особиста образа усіх бердянців»
Розмов про створення військово-морської бази у місті серед бердянців не почуєш. Здебільшого людей турбують економічні наслідки морської блокади для регіону, адже 25 відсотків українського експорту приходяться саме на порти Бердянська та Маріуполя.
Однак Валентина Полончевська, волонтер і координатор благодійного фонду «Миротворці України», вважає, що і запровадження воєнного стану, і плани щодо створення бази ВМС у Бердянську необхідні оборонні кроки.
«Попри те, що фізична присутність військових у місті не відчувається, вона є, і це вселяє впевненість і безпеку. Військово-морська база лише позитивно вплине на розвиток нашого міста – це і поліпшення демографії, і розвиток інфраструктури», – переконана Валентина, яка останні 4 роки займається підтримкою воїнів ЗСУ на передовій.
Вигляд на торговельний морський порт відкривається прямо з Набережної Бердянська
Світова спільнота бачить, хто тут країна-агресор, країна-піратВалентина Полончевська
«Я навіть думки не допускаю про наступ з моря. Ніхто Азов у нас не забере. Я переконана, що світова спільнота бачить, хто тут насправді країна-агресор, країна-пірат. Розумієте, напад на «Бердянськ» – це особиста образа для усіх бердянців», – емоційно переконує Валентина Полончевська з фонду «Миротворці України».
І стишивши голос додає: «Чому мене навчила ця війна – так це ніколи не опускати рук, ніколи!»