«Я і донька сиділи й дивилися на обгорілі тіла»: 2 роки після вбивства полонених в Оленівці

29 липня 2022 року один із бараків виправної колонії в окупованому Росією селищі Оленівка, де утримували українських військовополонених, був зруйнований вибухом. Тоді загинули щонайменше 50 військових – усі вони в травні вийшли в полон з оточеної «Азовсталі». Кремль заявив, що своїх співгромадян вбила сама Україна, при чому – західною точною ракетою HIMARS. Проте, навіть обережні в оцінках міжнародні організації, як от управління ООН з прав людини, однозначно встановили, що траєкторія удару не вела з підконтрольної ЗСУ території – снаряд прилетів зі сходу. Минуло 2 роки: за воєнний злочин ніхто не покараний.

Як живуть весь цей час родичі загиблих та тих, хто тоді вижив, але досі перебуває в неволі? Чи можливо взагалі довести, що за Оленівку має відповідати Росія та її високопосадовці? У другу річницю трагедії розповідають Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).

Олена Прокопенко з Мелітополя Запорізької області – мати ймовірно загиблого в Оленівці 22-річного бійця загону «Азов». Розповідає: коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, її син був у Маріуполі, а вона майже одразу опинилася в окупації. Спілкувалися короткими повідомленнями, одного разу лиш змогли поговорити телефоном.

Ігор Прокопенко, який ймовірно загинув в Оленівці

«У нас не було зв’язку, бо ми з першого дня були в окупації. Час від часу син кидав голосові повідомлення в телеграмі. Одного разу зателефонував. Це була остання наша розмова – 21 квітня. Я плакала, а він казав: «Мам, все добре. Чекай вдома – я повернуся». Сказав, що вони на «Азовсталі», що їсти є що… З новин я знала інше. Але і знала свого сина: він би ніколи не сказав, що йому голодно-холодно, щоб я не хвилювалася. Ігор також тоді сказав: «Мам, ми в полон виходити не будемо. Ми краще тут залишимося назавжди». І я його зрозуміла», – розповідає мати.

Ігор Прокопенко, який ймовірно загинув в Оленівці

16 травня з новин жінка дізналася, що «азовці» все ж вийшли в полон. Згодом на «гарячій» лінії військової частини підтвердили: Прокопенко – в неволі. Що він перебуває саме в колонії в Оленівці – впевненості не було, але коли в новинах розповіли про вибухи й загиблих, жінка відчула: з її сином щось недобре.

«Я не знаю, як це пояснити, але я проридала всю ніч. Сиділа на вулиці в дворі й ридала. Підтверджень, що він там – не було. 29 липня Росія сказала, що то Україна обстріляла буцімто, і викинула страшні відео. Ми, я і донька, сиділи й дивилися на обгорілі тіла і думали: «Може, хоч так впізнаємо». А 30 липня російська сторона скинула списки – і наш там був другим номером… Вірити не хотілося. А в мене вдома чоловік, а в мене молодший син – і мені треба було їм повідомити цю страшну новину», – говорить жінка.

Фото, опубліковані Росією після вибуху

На той момент Олена з родиною все ще перебувала в окупації – її як матір українського військового не випускали на підконтрольну Україні територію. Звідти, з Мелітополя, вона через волонтерів змогла передати зразки ДНК на експертизу. Через пів року їй повідомили про співпадіння. Через багато місяців, у квітні 2024-го, жінка зрештою, з третього разу, змогла виїхати з окупації – і постало питання про поховання тіла. Однак, каже Олена, вона засумнівалася в результатах експертизи й поки відмовилася забирати останки.

«Я просто не могла зрозуміти: а як «рашисти» знали, що оце – Прокопенко, а це – Петров чи ще хтось, якщо тіла такі обгорілі?.. Я за фотографією тіла опізнати його не можу. Щодо тіла – мені казали, що там немає ніг. Тоді виникає питання, чому взято аналіз з гомілкової кістки? У мене є висновок ДНК. Свідоцтва про смерть у мене немає», – розповідає мати.

Зараз Ігор Прокопенко все ще офіційно вважається військовополоненим, говорить мати. Родичі бійця здали повторні аналізи ДНК – цього разу на експертизу міжнародної комісії зниклих безвісти. Чекають на результати.

«Десь всередині я розумію, що надії немає, якщо він йде другим номером у списках… І все ж десь там жевріє. Сьогодні я думаю, що він загинув, а завтра – що живий, що в полоні. Думаю: а раптом, помилка? Я вже близька до усвідомлення: мені треба буде поховати свою дитину… Але, ви ж розумієте, я все одно його буду чекати все життя», – говорить Олена.

Що знають родичі ув’язнених про Оленівку та на яке розслідування сподіваються?

Скільки українських військовополонених загинули та були поранені через події в Оленівці – достеменно невідомо, говорить співзаснониця ГО «Спільнота Оленівки» Марія Алєксєєвич. Вона – дружина бійця полку «Азов», який перебуває в російському полоні й, за даними дружини, був поранений в колонії Оленівки під час вибухів. Де перебуває зараз – достеменно невідомо.

Дружина військовополоненого Марія Алєксєєвич

Марія зазначає, що за даними її організації, наразі в полоні перебуває понад 120 поранених під час теракту в Оленівці, з них 59 – тяжкопоранені. Звільнили з полону лише 11 тяжкопоранених. Це було 21 вересня 2022 року.

«І досі немає повного списку загиблих та поранених. Ні в нашої громадської організації, ні в державних органів. Раніше говорилося про понад 50 загиблих. Говорили про цифру – 53. Але зараз виявилося, що частина людей, тіла яких передали, загинули не там, а на інших напрямках. Досі триває ідентифікація переданих тіл», – говорить вона.

Про умови утримання «азовців» у неволі Марія знає від бійців, які вийшли з полону. З чоловіком у неї контактів не було вже два роки. Вона спілкувалася зі звільненим «азовцем» Остапом Шведом, який був поранений під час теракту в Оленівці й пробув у полоні більш як рік. Його утримували в Таганрозі.

Обмін військовополоненими, під час якого додому повернулася частина азовців з «Азовсталі», 21 вересня 2022 року. На фото Катерина «Пташка» Поліщук з 12-ї бригади НГУ

«Він розповідав про всі ці жахи, неймовірно страшні катування. Вибивають «зізнання» в злочинах, яких не робили, і це не просто підписати якийсь папірець – ти маєш вигадати історію сам, що зробив, коли, з ким. І якщо росіянам це не сподобається, вони просто катують. Побиття, струм, побиття геніталій – дуже розповсюджено», – каже Марія.

Зараз громадська організація намагається виходити на міжнародний рівень, розказує Марія. Разом з правозахисниками у вересні 2023 року вони звернулися до міжнародної комісії ООН, яка розслідує російські воєнні злочини на території України, з проханням розслідувати теракт в Оленівці. Відповіді поки не отримали.

Уже понад пів року готують подання й до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, говорить вона.

Марія Алєксєєвич на акції на підтримку полонених

Що каже про Оленівку міжнародне розслідування ООН

Про теракт в Оленівці вийшло 2 звіти Верховного управління Комісара ООН з прав людини (24 березня 2023 року та 4 жовтня 2023 року). В одному з них ідеться про те, що можливий снаряд рухався зі сходу на захід, тобто з боку контрольованої РФ території.

Повного міжнародного розслідування цих подій досі не відбулося: місія ООН, яка цим займалася, була розформована на початку січня 2023-го року.

У другу річницю Оленівки Моніторингова місія ООН з прав людини зазначає:

«Російської Федерації вжила заходів, які стали на заваді незалежним зусиллям щодо встановлення фактів вибухів в Оленівці. Місце події не лише не було збережено, а й спотворено, а речові докази були пошкоджені. Російська Федерація не допустила спостерігачів ООН на цю територію, а також не проводилися інші незалежні експертні аналізи.

Натомість російська влада заявила, що удар було завдано ракетами HIMARS, випущеними Збройними силами України. На основі опитувань понад 50 свідків і тих, хто вижив, а також на основі аналізу відео- та фотоматеріалів, Управління ООН з прав людини в минулому році дійшло висновку, що вибухи не були спричинені ракетами HIMARS, випущеними Збройними силами України.

Хоча точний тип зброї та точне місце її розташування визначити не вдалося, ознаки структурних пошкоджень, вочевидь, збігаються з траєкторією снаряду, який рухався зі сходу на захід.

Відсутність відповідальності за загибель і поранення в колонії в Оленівці вписується в ширший контекст поширених і регулярних катувань українських військовополонених. Російська влада продовжує утримувати військовополонених у жахливих умовах, позбавляє їх медичної допомоги та дозволяє лише обмежений контакт або й взагалі не дозволяє контактувати їм з родиною та зовнішнім світом».

Моніторингова місія ООН зазначає, що продовжує опитувати українських військовополонених після повернення в Україну та їхні сім’ї.

Українське слідство схиляється до версії, що вибухнув термобаричний боєприпас, постріл був зблизька

29 липня 2022-го Офіс Генпрокурора розпочав досудове розслідування того, що сталося в Оленівці, як порушення законів та звичаїв війни. За рік в прокуратурі повідомили: слідчі записали свідчення 13 звільнених з полону військовослужбовців, які утримувались в одному з приміщень колонії. За результатами експертиз ідентифікували тіла 52 загиблих військових з 59 повернутих, заявили тоді ж в СБУ.

У липні 2023 року ГО «Медійна ініціатива за права людини» (МІПЛ) представила своє розслідування. Виконавча директорка МІПЛ Тетяна Катриченко в коментарі Радіо Свобода тоді звернула увагу на керівника колонії, який після вибухів, як стверджують, свідки, сміявся і не допускав до поранених українських бійців медиків.

Адвокат, експерт МІПЛ з міжнародного гуманітарного, кримінального права та прав людини Андрій Яковлєв наразі представляє потерпілих, родини поранених і загиблих в Оленівці українських військовополонених. Говорить: в Україні відкрите кримінальне провадження щодо тих подій.

Слідство впирається в неможливість фізичного потрапляння на місце злочину і дослідження доказів, каже він. Однак, як він вважає, досить ефективно використовує те, що є, – інформацію, у тому числі – з відкритих джерел.

Андрій Яковлєв

Причетність російської сторони беззаперечна, переконаний експерт, зокрема, про неї говорять дані про характер вибухів і застосовану зброю.

«Єдине, що ми можемо сказати за характером вибуху – те, що це була не атака Збройних сил України. Чому? Бо уражаюча сила була незначна. Якби це була якась далекобійна зброя, якою ми як країна володіємо, то руйнівна сила була б набагато більша. Це підтверджує й Моніторингова місія ООН. Бо раніше дехто говорив, що це могли бути HIMARS з українського боку. Ні. Якби це була далекобійна зброя, яка летіла з відстані 15 кілометрів, руйнувань було б більше, й тіла були б понівечені інакше. Тому треба говорити, що це була зброя, схожа на термобаричну, і очевидно її використовували десь зблизька. Це – аргумент, який говорить про те, що це не наша зброя», – розповів адвокат.

«Як довести, що Росія винна? Це сталося на території, яка нині контролюється Росією, і вона не надала жодної можливості провести неупереджене розслідування. Ба більше – Росія прибрала сліди нападу й використовувала для цього військовополонених», – додає він.

Беззаперечною Андрій Яковлєв називає й провину російської сторони і в тому, що сталося одразу після вибухів: пораненим ув’язненим не надавали елементарну медичної допомоги, що збільшило кількість жертв.

«Перша медична допомога надавалися українськими полоненими медиками, і то, це було приблизно через три години. У них не було спеціального обладнання, лише бинти та якість елементарні підручні засоби. Це значить, що в умовах, коли є велика кровотеча, надати належну допомогу неможливо. Отже кількість жертв збільшувалася. Це – зона відповідальності Російської Федерації. І вона могла й була зобов’язана надати медичну допомогу. Ми знаємо, що орієнтовно о п’ятій ранку поранених перевезли до донецької лікарні, але це сталося через п’ять чи й більше годин. І це збільшило кількість загиблих. Є відомості, що під час перевезення частина людей загинула. Росія ніяким чином не допомогла їх врятувати. За міжнародним гуманітарним правом, це кваліфікується як тортури, жорстоке поводження з полоненими. Було вчинено воєнний злочин, і за нього несе відповідальність РФ», – говорить адвокат.

Це стосується не лише Оленівки, а й інших місць перебування українських військовополонених.

«Росія, зокрема, не підтверджує потрапляння в полон і утримує військовополонених в режимі in comunicado із зовнішнім світом. Комунікація, яка за Женевськими конвенціями має бути, – це щонайменше два листи й чотири листівки на місяць. І це потрібно не тільки для задоволення соціально-психологічних потреб, а і для підтвердження і контролю зміни стану військовополоненого», – говорить Яковлєв.

Адвокат переконаний: «справу Оленівки» треба розглядати в Міжнародному кримінальному суді. На його думку, особисту причетність керівника Росії Володимира Путіна довести буде практично неможливо, водночас причетність окупаційної «влади» на місці та щонайменше високопосадовців федеральної системи виконання покарань – цілком реально.

«Якщо, припустимо, ми доводимо, що злочин в Оленівці було сплановано на високому рівні, федеральному рівні РФ, високими чинами, то ми можемо вийти на людей, які мають імунітети, а це означає, що національне переслідування неможливе, і тоді включається Міжнародний кримінальний суд. Проблема в тому, що цей суд розглядає приблизно дві справи на рік, тому він змушений пріоритизувати справи, адже в Україні зареєстровано 133 тисячі воєнних злочинів. Звідси, рішення цього суду можна чекати дуже довго. І все ж – ми ініціюємо таке розслідування», – зазначив він.

28-29 липня в Україні та за кордоном відбудуться акції з вшанування пам’яті загиблих в Оленівці, організовані родичами військовополонених. Рідні та близькі ініціюють затвердження на офіційному рівні Дня пам’яті жертв Оленівки.

З «Азовсталі» продовжують вивозити військових. Ще одна група прибула до окупованої Оленівки

Хроніка подій

17 травня 2022 року Міноборони України повідомило про початок операції з порятунку заблокованих на території «Азовсталі» українських військових – із заводу до медзакладу в окупованому Новоазовську евакуйовано 53 тяжкопоранених військових. Ще 211 осіб через гуманітарний коридор були доправлені в окуповану Оленівку.

Президент України Володимир Зеленський заявив 21 травня, що захисники Маріуполя, виведені з заблокованого російськими військами заводу «Азовсталь», мають бути звільнені за процедурою обміну.

У ніч на 29 липня 2022 року один із бараків виправної колонії в окупованому Росією селищі Оленівка під Маріуполем був зруйнований. Тоді загинули щонайменше 50 українських військовополонених з «Азовсталі». Як стверджує українська влада, Росія організувала масове вбивство українських полонених, щоб звинуватити й дискредитувати українські сили (зокрема, щоб зашкодити постачанню ефективної зброї в Україну).

За даними Офісу генпрокурора України, попередньою причиною вибуху в будівлі могла бути термобарична зброя. Водночас у Міноборони Росії заявили, що по тюрмі ракетами HIMARS нібито вдарили українські військові.

У січні 2023 року ООН вирішила розформувати місію із встановлення фактів в Оленівці Донецької області, де через вибух загинули полонені українські військові з «Азовсталі». Про це заявив 5 січня речник очільника організації Стефан Дюжаррік. Згідно з його заявою, генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерріш ухвалив таке рішення через неможливість доставити експертів до місця події. За словами Дюжарріка, причина розформування місії щодо встановлення фактів полягає в тому, що вона «не отримала необхідних гарантій безпеки та доступу».

Речник не став відповідати на запитання, яка саме зі сторін не надала необхідних гарантій. При цьому він додав, що «місія може бути відновлена в майбутньому, але за відсутності прогресу зараз слід дозволити людям, що увійшли до її складу, повернутися до звичайної роботи». Також, за словами речника, «місія буде відновлена, щойно в ООН отримають необхідні гарантії безпеки».

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець 7 січня наголосив на тому, що ООН навіть не засудила Росію, яка зробила все, щоб не допустити в окуповану Оленівку місію міжнародної організації щодо розслідування загибелі українських військових. Омбудсмен зазначив, що від початку ставився скептично щодо можливості роботи цієї місії.

Українська влада також неодноразово закликала Міжнародний комітет Червоного Хреста відправити до Оленівки гуманітарну місію. В Офісі президента України наголошують: якщо ця організація не виконуватиме свої функції, то українська сторона порушуватиме питання про розпуск організації. У самому Міжнародному комітеті Червоного Хреста кажуть, що готові направити представників до Оленівки, але їх не допускають.

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.