Зростання економіки України відповідає тенденціям, які є у її західних сусідів. На це вказує новий звіт МВФ про економічні тенденції регіону.
Болгарія, Хорватія, Румунія, Польща показують цього року зростання ВВП на понад 3%. Оцінка для України – 3% ВВП. На схід від України Білорусь і Росія цього року покажуть зростання слабке – не вище ніж 1,5%, переважно через структурні проблеми, мовиться у звіті.
Розвинені країни-лідери регіону, такі, як Франція, Німеччина, Британія, зіткнулись із уповільненням зростання здебільшого через світові тенденції в торгівлі та виробництві.
«Голос Америки» поговорив із директором управління МВФ у справах Європи Полом Томсеном про основні тенденції економіки європейського регіону, Україну, Росію і про те, як МВФ і ЄС поділили між собою підтримку європейських країн.
– Що стоїть за різницею в оцінках для розвинених країн Європи і європейських країн, економіка яких розвивається?
Пол Томсен
– Країни Європи, економіка яких розвивається, продовжують показувати дуже гарний результат, хоча ми бачимо істотне уповільнення лідерів Європи. Історія свідчить, що уповільнення позначиться і на європейських країнах, економіка яких розвивається. Зараз це виглядає як різноспрямований рух, але не думаємо, що це триватиме. Причиною такої різноспрямованості може бути затримка у впливі подій, що відбуваються у розвиненій Європі. Також країни Європи з економікою, що розвиваються, зростали з випередженням потенціалу. Через це ми також очікуємо уповільнення. Все ж у цьому регіоні зростання перевищує 3%. Це дуже потужно. І тому, незважаючи на негативний вплив у процесах у країнах-лідерах регіону, ми очікуємо, що країни, що постають, почуватимуться дуже добре.
– Який вплив має ситуація з автомобілебудуванням?
– Падіння автомобілебудування відіграло велику роль у сповільненні зростання економік розвинених країн Європи. Цікаво, що це вплинуло поки переважно на розвинені країни Європи, а не на мережі постачання в Центральній і Східній Європі. Видається, що деякі моделі машин, які найбільше постраждали, виробляються в Німеччині і в просунутій Європі. Але, звичайно, якщо проблеми триватимуть, ми побачимо негативний вплив.
– Якими є найбільші ризики для країн Європи з економіками, що розвиваються?
Нестача працівників все більше впливає на діяльність економіки
– Гадаю, найбільш нагальний ризик для Європи – це інтенсифікація напруги в торгівлі і ризики «твердого Брекзиту». Це вплине і на країни Європи, що розвиваються, опосередковано через розвинені країни. Це нагальний ризик, але якщо подивитись на середню і довгострокову перспективу, гадаю, основним викликом перед Центральною і Східною Європою буде продовження нарощування продуктивності. Багато країн зіткнулись з обмеженнями на ринку праці. Щоб підвищити продуктивність, потрібно більше долучати жінок і краще навчати працівників. Це питання стає все більш важливим для цієї частини світу, бо ми бачимо, що нестача працівників все більше впливає на діяльність економіки.
– Наскільки важливою є проблема міграції?
– Це справді серйозний виклик для країн у Центральній і Східній Європі. Декілька років тому ми проводили дослідження, яке показало, що розрив у ВВП на душу населення у розвинених країнах Європи і нових країнах-членах ЄС був би меншим на 8 відсотків, якщо б не втрата освіченої й навченої робочої сили. Зараз це проблема для країн Центральної і Східної Європи.
З огляду на це, добре, що починають зростати зарплати, хоча через це і втрачається конкурентоздатність. Але в середній та довгостроковій перспективі потрібно розвивати інституції, надавати кращі державні послуги, щоб працівники залишались вдома.
– Як МВФ і ЄС розподіляють свої ролі в підтримці європейських країн, що прагнуть членства в ЄС?
Дуже важливо, коли ми дивимось на Західні Балкани, які все ще не є членами ЄС, щоб ці країни отримали перспективу раннього членства, адже це стає каталізатором реформ
– МВФ тісно співпрацює з ЄС у цьому. Але ЄС відіграє провідну роль і має більш тісні стосунки з цими країнами, ніж фонд. На початку перехідного періоду 25–30 років тому фонд відігравав дуже активну роль у програмах більшості цих країн, а потім для нових країн-членів ЄС. Звичайно, співпраця з Єврокомісією і Брюсселем є надзвичайно важливою при переході. ЄС був дивовижно успішним для просування розвитку нових держав-членів. Це видно, порівнюючи нові країни-члени з країнами, які не є членами ЄС.
Дуже важливо, коли ми дивимось на Західні Балкани, які все ще не є членами ЄС, щоб ці країни отримали перспективу раннього членства, адже це стає каталізатором реформ.
– Чи має МВФ дотримуватись більше дорадчої ролі, а не фінансувати розвиток таких країн?
– Для країн, які не є членами ЄС, ми готові надавати програми, як і для країн-членів ЄС. Зараз великого попиту на це немає, але, якщо ситуація зміниться, якщо буде потреба, щоб ми фінансували, ми це можемо зробити. З минулого ми знаємо, що на підході до членства в ЄС країни особливо інтенсивно спілкуються з МВФ щодо технічної допомоги. Ми щойно відкрили дорадчий офіс у Відні з питань Західних Балкан, щоб допомогти їм готуватись до членства в ЄС.
– Якими є основні виклики для України?
– Гадаю, за останні роки Україна дуже успішно стабілізувала макроекономіку, здійснює добру фіскальну політику, добру монетарну політику, забезпечує незалежність центрального банку, почала очищення фінансового сектору. Гадаю, це дуже добре.
Важливо зберегти незалежність центрального банку, досягти прогресу у фінансовому секторі, продовжити бюджетну консолідацію. Нас особливо непокоять питання корупції й управління
Очевидно, однією із цілей є це зберегти і розвинути. Важливо зберегти незалежність центрального банку, досягти прогресу у фінансовому секторі, продовжити бюджетну консолідацію. Україна не так добре просувається у структурних реформах. Можна сказати, що протягом останніх років розвиток подій тут розчаровував. Нас особливо непокоять питання корупції й управління, і я гадаю, що новий уряд має посилити зусилля в цій сфері.
– Прокоментуйте, будь ласка, тенденції зростання в Росії.
– У Росії зростання достатньо слабке частково через негативне зовнішнє середовище, яке обмежує інвестиції. Незважаючи на це, я б сказав, що вони мають потужну макроекономічну політику. Роками Росія проводила разючий набір макроекономічної, монетарної, фіскальної політики.
Основний виклик – у структурних питаннях: це і покращення управління державними підприємствами, зменшення частки держави в економіці, дерегуляція, захист власності. Ці виклики існують в Росії давно, і їх потрібно подолати. Відомо, що Росія не йде в руслі розвинутої Європи, як інші країни регіону. Очевидно, що це через фундаментальні структурні виклики. Це складні питання, і санкції не полегшують ситуацію для Росії.