Після скасування карантинних обмежень доля кримського футбольного клубу «Таврія», який був відновлений на материковій частині України, залишається невизначеною, ‒ про це в коментарі виданню Tribuna.UA сказав головний тренер команди Сергій Шевченко. На його думку, футболісти просто не повернуться в клуб, тому що їм не виплатили зарплати, а спонсор так і не з'явився.
Ще в листопаді 2019 року «Таврія», яка грає у Другій лізі українського чемпіонату, не з'явилася на виїзний матч і отримала технічну поразку. Вболівальники тоді звинуватили в зриві матчу керівництво клубу, проте воно це заперечувало. Про проблеми та перспективи «Таврії», а також про стан кримського футболу загалом в ефірі Радіо Крим.Реалії розповів віцепрезидент Федерації футболу Криму Олег Комуняр.
‒ Олеже, що зараз відбувається з клубом «Таврія»?
За того ведення справ, яке є зараз у клубі, ми рано чи пізно втратимо «Таврію»
‒ Дійсно, він зараз у жалюгідному стані. І можна таким чином підсумувати роботу керівництва клубу. Команда розпущена, і невідомо, чи зможуть гравці повернутися до тренувань, тому що їх обдурили і нічого не виплатили. Я думаю, що не повернуться. «Таврію» треба однозначно рятувати. Керівництву Федерації футболу Криму, президенту клубу Сергію Куніцину і вболівальникам необхідно сісти за стіл переговорів і подумати, як це зробити. Ми зайшли у глухий кут, і якщо навіть якесь рішення знайдеться зараз і футболісти вийдуть, то за того ведення справ, яке є зараз у клубі, ми рано чи пізно втратимо «Таврію». Якщо це трапиться, то вже надовго.
‒ Ми запрошували Сергія Куніцина до участі в обговоренні, однак він виявився недоступним для зв'язку. Якщо отримаємо його коментар, то обов'язково опублікуємо пізніше. Олеже, коли у «Таврії» справи пішли в гірший бік?
Те, що відбувається зараз, просто веде до смерті клубу
‒ Я вважаю, що головна причина ‒ непрофесіоналізм нинішнього керівництва клубу. Звичайно, під час пандемії коронавірусу важко, економічна ситуація не найкраща, але треба щось робити. Те, що відбувається зараз, просто веде до смерті клубу. Ми як вболівальники ніяк не можемо цього допустити і прийняти.
‒ До речі, за вашими спостереженнями, чи залишилися у клубу вболівальники, з огляду на труднощі впродовж останніх шести років?
ФК «Таврія» на першій грі вдома: «Сімферополь, вперед»
Я вважаю нинішній стан клубу ганебним. Це б'є по іміджу не тільки «Таврії», але й усього українського футболу, всієї України
‒ Звичайно. Вболівальники у «Таврії» залишилися і в Криму ‒ вони не визнають фейковий російський клуб «ТСК-Таврія». Деякі переїхали на материк і відвідували наші матчі. У соцмережах люди постійно пишуть на сторінку клубу, Федерації футболу Криму, дуже хвилюються, що ми можемо втратити «Таврію». Все-таки це один з небагатьох визначних символів українського Криму, який ще залишився, тому я вважаю нинішній стан клубу ганебним. Це б'є по іміджу не тільки «Таврії», але й усього українського футболу, всієї України. Клуб відкрито говорить, що Крим ‒ це Україна, що він рано чи пізно повернеться до Сімферополя. Тому я ще раз хочу закликати всіх, кому небайдужа доля «Таврії», до переговорів.
Олег Комуняр
‒ Головний тренер Сергій Шевченко у своєму коментарі «Трибуні» сказав, що «Таврія» ‒ політичний проєкт. Чи згодні ви з цим?
‒ Це вже викликало негативну реакцію серед уболівальників. Напевно, це необдумані слова. Ми займаємося «Таврією», тому що вболіваємо за неї не один десяток років, і вона залишається нашим улюбленим футбольним клубом, з яким ми переживали і гучні успіхи, і сильні враження. Один уболівальник написав, що зараз хочеться не те щоб зробити «Таврію» знову великою ‒ а хоча б щоб за неї не було соромно у Другій лізі. Якщо хтось думає, що можна поховати клуб і всі про нього забудуть, що це зійде з рук, то це не так.
‒ Ми вже згадали про російський клуб «ТСК-Таврія». До чого, за вашими спостереженнями, прийшов футбол в анексованому Криму?
Якби зараз, в умовах анексії, в Криму проводилася Друга ліга України, на неї ходило б набагато більше вболівальників
‒ Власне, ні до чого. Він не здобув популярності серед кримських уболівальників. Коли футбольний клуб «Севастополь» грав у Першій лізі українського футболу, стадіон завжди ломився від уболівальників, було проблематично купити квитки на матч. Зараз трибуни севастопольського стадіону порожні, цей футбол нікому не цікавий. Точно так само і з матчами «ТСК-Таврії»: клуб грає на маленькому стадіоні «Фіолент», і він не заповнений навіть на чверть, туди ходить до ста осіб. Я думаю, навіть якби зараз, в умовах анексії, в Криму проводилася Друга ліга України, на неї ходило б набагато більше вболівальників. Цей футбол цікавий, у ньому є інтрига ‒ команда може підвищитися або знизитися у класі. У нинішній так званій «прем'єр-лізі» у Криму точки входу є, а точок виходу немає.
‒ Нехай футбольні клуби в Криму працюють у спеціальному статусі, в межах власної, формально незалежної від російської федерації. Але хтось же фінансує ці команди?
‒ Деякі клуби фінансують з місцевих бюджетів, на деякі підписаний якийсь бізнес. Але ці гроші ніколи не відіб'ються, модель не передбачає окупності. Це бідні аматорські клуби ‒ тим більше, що в межах Криму вони не вимагають великих бюджетів. Будь-які виїзди в радіусі 100-200 кілометрів коштують не дуже дорого. Як мені розповідають, нормальні зарплати є тільки у клубі «Кримтеплиця» ‒ звичайно, таке велике тепличне господарство може собі це дозволити. Я думаю, що вони потягнули б навіть Другу лігу України, якби їм дозволили.
Your browser doesn’t support HTML5
Невизнаний кримський футбол (видео)
‒ Які перспективи є у кримських футболістів?
‒ Тільки виїхати з Криму. Будувати професійну кар'єру там не можна. Можна зіграти сезон-два в чемпіонаті, але далі треба кудись рухатися. Варіанти два ‒ або в Росію, або на материкову частину України. Коли ми починали відродження «Таврії», нам хотілося збудувати власну академію, щоб діти з Криму могли приїжджати і займатися футболом, щоб у них було забезпечення і житло. Допомагали б їм влаштовуватися в якісь футбольні клуби та навчальні заклади. Поки що це мрії, але, можливо, вони колись стануть реальністю. Хотілося б зараз збудувати фундамент і потім вже думати про майбутнє.