Ці дні можуть стати ключовими для ухвалення рішення західними партнерами щодо поставок танків Україні. Триває робота з формування так званої «танкової коаліції» – групи країн, які готові надати танки західного виробництва. Поворотним моментом може стати чергова зустрічі у форматі «Рамштайн» – коли в Німеччині зберуться десятки міністрів оборони для обговорення наступного пакету західної військової допомоги для ЗСУ. Чи будуть в ньому танки? Це залежить від Німеччини, але не лише. Розбираємося в танковій темі.

З початку агресії Росії проти України країни Центральної та Східної Європи, які ще з часів Варшавського договору мали запаси радянських танків, вже передали їх Україні. За деякими даними, Україна отримала від посткомуністичних країн 400-410 танків радянського виробництва – переважно Т-72. Їх надали Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Словенія…

Наприкінці минулого року головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний сказав, що для перемоги у війні Україні потрібно ще 300 танків. Малися на увазі, вочевидь, танки західного виробництва.

«Ці б танки, потрапивши у бій, показали б себе на декілька голів вище за будь-який танк армії РФ, який є в них зараз на озброєнні. А враховуючи, що в них були там усілякі Т-72 чи Т-90, які насправді не сильно відрізняються від Т-72Б… Якщо дивитися глобально, то західні танки були створені для того, щоби максимально ефективно протистояти в тому числі й танкам Радянського Союзу», – каже Радіо Свобода головний редактор порталу Defense Express Олег Катков.

Британський танк Challenger 2. Британія стала першої країною, яка заявила про готовність надати Україні бойові важкі танки

Що з танковими обіцянками?

Наразі все «зациклилось» на Німеччині, яка виробляє танки Leopard​-2, які є на озброєнні багатьох європейських членів НАТО й ЄС.

За даними української сторони, наразі п’ять країн готові надати Україні Леопарди, але оскільки країною-виробником є Німеччина, то має бути дозвіл і Берліна.

Серед цих п’яти країн відомі дві – Польща (має десь 250 танків Leopard) і Фінляндія (має понад сотню танків Leopard). Ще три країни не називають поки що.

Усього танки Leopard перебувають на озброєнні армій 20-ти країн. Важить Leopard-2 понад 60 тон, має 120-міліметрову гармату і може вражати цілі на відстані до п’яти кілометрів.

Але Німеччина оглядається на інших партнерів – зокрема на США.

Минулого тижня канцлер Олаф Шольц сказав, що «Німеччина не буде вдаватися до самостійних кроків».

«Німеччина завжди буде єдиною зі своїми друзями та союзниками. Особливо з нашим трансатлантичним партнером – США. Все інше було б безвідповідальним в такій небезпечній ситуації», – заявив Шольц.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц виступає з промовою біля танку Leopard 2 під час візиту на військову базу. Берген, Німеччина, 17 жовтня 2022 року

Тому Німеччина нині дивиться на США, а США – на Німеччину, коли розмірковують чи передавати американські танки Абрамс.

Треба зрозуміти німецьку нерішучість. В німців від часу Другої світової війни є дуже вкорінене почуття історичної провини, а також є колективна відраза від мілітаризму, а під час Холодної війни ще й сильно пустив коріння пацифізм.

Крига скресла?

Проте ситуація змінюється. Нерішучість в питанні поставок зброї Україні, як писали ЗМІ, могла бути однією з причин відставки міністра оборони Німеччини Крістін Ламбрехт, яку щойно замінив Боріс Пісторіус, який заступає на посаду 19 січня – за день до «Рамштайну».

Є певні ознаки, що він може бути більш прихильним ідеї поставок «леопардів» Україні чи принаймні відмашки іншим європейським країнам постачати ці танки з власних запасів.

«(Пісторіусу) випаде пояснювати партнерам чи Берлін надасть вироблені Німеччиною бойові танки Leopard Україні чи принаймні дозволить іншим це зробити – це рішення бачиться як ключ до зусиль Києва посунути російські війська», – зазначає агенція Reuters.

За повідомленнями німецької преси, якщо уряд Німеччини найближчим часом ухвалить рішення про постачання Україні танків Leopard-2, то до кінця 2023 року зможе передати від 10 до 15 відремонтованих танків.

Польща оголосила раніше, що може надати Україні взвод танків Леопард, – а це десь 10-15 танків. В Давосі польські представники повідомили, що Варшава готова дати 14 Леопардів Україні.

Прем’єр Польщі Матеуш Моравецький сказав, що Варшава може передати Україні роту танків Леопард-2 і без згоди Берліна, якщо чекатиме погодження надто довго.

«Німеччина вже не сама»

І хоча Німеччина не хоче бути першою, хто передасть Україні важкі бойові танки, але вона вже і не є першою!

Щойно уряд Британії оголосив, що поставить Україні 14 танків Челленджер – причому чотири танки прямо зараз, швидко.

«Я знаю, що є стурбованість в німецькій політичній владі, що вони не хочуть діяти самостійно. Ну, вони не самі», – сказав глава британського оборонного відомства Бен Воллес 16 січня.

Британський бойовий танк Челленджер (Challenger) під час навчальний стрільб на полігоні в Латвії. Червень 2020 року

Отже на цей момент, цифри такі: Британія – 14 танків, Німеччина – до 15-ти танків, Польща – 14. Усього – понад 40, майже пів сотні танків. Плюс є ще Фінляндія і ще пара-трійка неназваних країн, які вже зараз готові передати Україні німецькі «Леопарди».

Відтак нині, за висловом одного європейського політика, будується «танкова коаліція» – пул європейських держав, готових дати українцям танки. Прозвучала від Польщі навіть цифра – мова може йти про 100-120 танків, які можна доволі швидко назбирати по цілій Європі.

Польський президент Анджей Дуда сказав у Давосі на Всесвітньому економічному формі: «Ми сподіваємось, що кілька партнерів, союзників, дадуть танки Україні».

«Ми, ЄС, будемо продовжувати підтримувати українців стільки, скільки потрібно. Нині вони терміново потребують більше зброї і я особисто за постачання танків Україні», – сказав 18 січня голова Європейської ради Шарль Мішель у Брюсселі.

Також говорять і про можливу передачу французьких танків Леклер. Франція була першою країною, яка недавно оголосила про передачу Києву легких колісних танків AMX-10 RC.

Що з американськими танками?

Україна вже тривалий час просить США дати танки Abrams. Припускають, що про це могли говорити цього тижня під час зустріч в Польщі Валерій Залужний та голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі.

Донині американська преса писала, що танки Abrams є дуже важкими (аргумент відпадає після рішення Британії передати Челенджери), а також що «абрамси» потребують тривалої підготовки екіпажів і важкі в технічному обслуговуванні.

Американський танк Абрамс (M1A2 "Abrams") під час військових маневрів в Грузії. Травень 2016 року

Але оглядач з оборонних питань Олег Катков все ж наполягає, що Леопарди для України підходять краще.

«Чим Leopard кращий за Abrams? Бо питання логістики ніхто не відміняв і воно є основним при передачі Україні такої техніки як танки. Чому Леопарди кращі, бо це – пан-європейський танк. І де його обслуговувати – зрозуміло. Ясно, що польовий ремонт можуть проводити ЗСУ, середній ремонт також проводять українські фахівці в тилу, а от заводський ремонт, який потребує і банальної технічної документації, і навичок, і оснащення, і банального обладнання, – то це можна зробити в Польщі», – каже Катков.

«Тобто для України з точки зору логістики і забезпечення, Leopard-2 – він має перевагу перед «Абрамсом», бо заводський ремонт «Абрамсів» можна здійснити лише в США», – додає він.

Але навіть отримавши танки Леопард-2, в українських танкістів та військових стратегів буде чимало роботи попереду.

«Треба буде ще створити систему ремонту й експлуатації, забезпечення. Треба буде знайти місце цьому танку в системі використання засобів озброєнь безпосередньо на полі бою. Треба буде випрацювати найбільш ефективні й оптимальні методи їх застосування. Тому роботи ще багато», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода український військовий експерт Костянтин Машовець.

Відтак, все більше вимальовується консенсус, що якщо все ж Німеччина наразі не готова сама надати Україні танки Леопард з власних запасів (а тут ситуація змінюється) – то вона принаймні повинна дати добро, як країна-виробник, іншим державам, які бажають приєднатись до «танкової коаліції».

Як сказав один чільний американський посадовець, який не побажав, аби його назвали: «М’яч на половині поля Німеччини».