Олена Білозерська – гостя першого епізоду подкасту «Свої серед своїх» на Радіо Свобода.
Українська журналістка, досвідчена військова. У травні 2014 року пішла на війну. Спочатку була у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», потім стала частиною Української добровольчої армії. У 2018-му закінчила офіцерські курси і здобула спеціальність артилериста, підписала контракт із ЗСУ і служила офіцером у морській піхоті до 2020 року. На деякий час повернулася до цивільного життя, але від 24 лютого 2022-го – знову на службі.
Жінки у війську
За даними Інституту гендерних програм, зараз у Збройних силах України служать 50 тисяч жінок. Близько 5 тисяч із них перебувають на передовій. Починаючи з 2016 року, жінкам офіційно стали доступні бойові посади, бо раніше часто жінка могла бути оформлена як кухарка чи швачка, а насправді виконувала бойові завдання.
Об’єктивна відмінність є тільки одна – середня жінка завжди фізично слабша за середнього чоловіка
Олена Білозерська каже, що не вважає, що у жінок є якісь специфічні потреби на службі:
«Об’єктивна відмінність є тільки одна – середня жінка завжди фізично слабша за середнього чоловіка. Це означає, що вона понесе на собі менше ваги, вона повільніше біжить, що вона, можливо, фізично щось перестрибне не так швидко і вправно. І ця проблема була і є. Але щоб це заважало нести службу – так буває рідко. Набагато частіше інші речі заважають нести службу, пов'язані з якимись вадами характеру, з небажанням, ще чимось, ніж деякі фізичні відставання вмотивованої людини».За словами журналістки, від 2014 року ставлення до жінок у війську суттєво змінилося: стало менше упереджень, але й більше вимог.
«Про якісь залицяння чи ще щось – я такого не знаю, бо з перших днів служу з чоловіком», – розповіла Білозерська.
Про емоційний стан
Олена Білозерська розповідає, що від 24 лютого перебуває на більш-менш одній емоційній хвилі.
«Ну що, така доля, такий обов’язок. Я не хотіла воювати. Ворог напав, і я пішла воювати. Мене це не тішить, але що я можу зробити?» – каже журналістка.
Розчарувань у службі після повномасштабного вторгнення у жінки не було. Щастило і з командирами, і з побратимами. Вона погоджується, що зараз ці почуття переживають багато військових, які до повномасштабної війни не мали жодного військового досвіду.
«Людина, яка пішла в армію, стає власністю держави. Держава розпоряджається нею на свій розсуд, щоб захистити себе, в цьому випадку під час війни. І людині трохи дивно, що вона не може планувати свій час навіть на найближчу годинку», – каже Білозерська.
Плани після перемоги
Перш за все – забрати у свекра своїх двох собак і трьох котів, яких Білозерська дуже любить.
«Я за різні роки привезла цих тварин з різних фронтів і, на жаль, уже нікого взяти не можу. А так хочеться…», – каже журналістка.
Загалом жінка планує повернутися в журналістику. Хотіла би зайнятися документалістикою. Ще у 2020-му хотіла піти вчитися на режисера, знімати документальні фільми. Думає про написання дисертації на історичну тему.У подкасті Олена Білозерська детальніше розповіла про:
- ставлення до того, що суспільство так довго ігнорувало загрозу з боку Росії;
- третій наклад та продовження книги «Щоденник нелегального солдата»;
- ідеалізацію військових та ставлення цивільних;
- жінок на передовій, гігієну та про те, як вшиває військову форму;
- поради для людей, які потрапляють до ЗСУ без попереднього військового досвіду.
Подкаст «Свої серед своїх» – це розмови з військовими про їхнє життя до та після повномасштабного вторгнення, побут і мотивацію, волонтерів і цивільних, про ставлення до життя у відносно мирних містах та інтеграцію ветеранів, захват і розчарування під час та після служби.
Слухати подкаст можна на подкаст-платформах:
Електронна адреса проєкту: uapodcast@rferl.org
Your browser doesn’t support HTML5
Як танки ЗСУ воюють під Бахмутом | Донбас Реалії
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.