«Мене поклали на підлогу й почали катувати». Суд у справі фрілансера Крим.Реалії Єсипенка в Сімферополі

Сімферопольський районний суд, підконтрольний Росії, 6 вересня провів засідання по суті у кримінальній справі стосовно заарештованого ФСБ Росії в Криму фрілансера Радіо Свобода (проєкт Крим.Реалії) Владислава Єсипенка. Українське видання «Ґрати» писало про хід судового засідання в режимі онлайн. Редакція Крим.Реалії зібрала основні факти про друге відкрите засідання по суті над журналістом Владиславом Єсипенком.

Позаштатний журналіст, фрілансер української служби Радіо Свобода (проєкт Крим.Реалії) Владислав Єсипенко був затриманий російськими силовиками вранці 10 березня 2021 року в Криму. Йому висунули звинувачення за статтею 223-1. КК Росії (незаконне виготовлення вибухових речовин, незаконні виготовлення, переробка або ремонт вибухових пристроїв), пізніше додали ще одну ‒ статтю 222 КК Росії (незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, її основних частин, боєприпасів). Єсипенко заперечує провину й стверджує, що оприлюднені російськими силовиками «свідчення» були отримані під тортурами.

Затримання Владислава Єсипенка в Криму співробітниками ФСБ Росії

Засідання суду 6 вересня почалося із запізненням майже на годину. Митрополита Сімферопольського та Кримського Української православної церкви (ПЦУ) Климента допустили до участі в судовому засіданні як громадського захисника. Після цього сторона захисту розпочала допит Владислава Єсипенка.

Згідно з висунутим звинуваченням, прокурор Сергій Зайцев повідомив, що Владислав Єсипенко, збираючись у відрядження на півострів як фрілансер Крим.Реалії, нібито «погодився забрати зі схрону, неподалік від селища Правда Первомайського району, ручну гранату РГД-5. 23 лютого 2021 року дістав зі схрону корпус гранати з вибухівкою й запал до неї від ручної гранати УЗРГМ-2, зібрав це в один пристрій і перевозив з собою в автомобілі».

Адвокат Тарас Омельченко почав допит свого підзахисного з питання про те, що Єсипенко робив у Криму наприкінці лютого. Журналіст пояснив, що він приїхав до Криму з сім'єю відпочити. За словами Єсипенка, 25 лютого його дружині Катерині потрібно було терміново повернутися через смерть родички. Владислав стверджує, що ніде дорогою не зупинявся, окрім як на автозаправній станції.

Владислав Єсипенко в залі суду, 15 липня 2021 року

Співробітник ФСБ Росії Денис Коровін на судовому засіданні відповів на питання адвоката з приводу обставин затримання Владислава Єсипенка. Нагадаємо, співробітники ФСБ Росії разом з Єсипенком затримали жительку Алушти Єлизавету Павленко. Пізніше у Павленко був проведений обшук, у неї взяли підписку про нерозголошення. Єсипенко розповів, що він орендував у Павленко кімнату. 10 березня вони були затримані «за три кілометри до Ангарського перевалу, на трасі Сімферополь ‒ Алушта».

Коровін стверджує, що він зупинив автомобіль Владислава Єсипенка, в якому пізніше нібито виявили вибуховий пристрій.

‒ Ви пам'ятаєте, хто зупиняв транспортний спецзасіб? ‒ запитує адвокат Омельченко.

‒ Транспортний засіб зупиняли, можу помилятися, але, по-моєму, співробітники наших силових відомств. Тобто, спецназ, ‒ відповідає Коровін.

‒ Жезлом зупиняли чи автоматом?

‒ Не жезлом, звичайно. Можливо, співробітники ДАІ ‒ жезлом, я точно не пам'ятаю, ‒ сказав співробітник ФСБ.

Владислав Єсипенко біля будівлі підконтрольного Росії Сімферопольського районного суду, Крим, 15 липня 2021 року

Під час судового засідання зі слів Дениса Коровіна з'ясувалося, що вибуховий пристрій виявив не його колега Антон Грищенко, як Коровін стверджував раніше, а службовий собака інспектора-кінолога кримського управління МВС Сергія Бродського. Співробітники якого з російських силових відомств зупиняли автомобіль Владислава Єсипенка, оперуповноважений Денис Коровін так і не згадав.

Пізніше Коровін говорив, що після огляду автомобіля він відвіз Владислава Єсипенка до будівлі управління ФСБ Росії в Сімферополі на вулиці Івана Франка, 13 (саме ця адреса, згідно з матеріалами справи, зазначена як місце прописки Дениса Коровіна ‒ ред.). Туди, за версією оперуповноваженого, о 16-й годині силовики доставили затриманого й речові докази, і Владислав Єсипенко нібито зізнався в тому, що «діставав вибуховий пристрій зі схрону СБУ». Пізніше ввечері, близько 20:00-21:00, Єсипенка відпустили додому, взявши усну обіцянку, що він прийде в управління ФСБ наступного дня.

Ось як описує сам Єсипенко події, що відбувалися в ніч із 10 на 11 березня 2021 року.

‒ Оскільки я ніяких заборонених предметів не перевозив, то відмовився підписувати документи. Співробітники ФСБ мені сказали, що якщо я не буду підписувати, то «ми вас повеземо в інше місце», де я заговорю. В принципі, це й було зроблено. Приблизно через півтори години мене вивели з автобуса [куди помістили після затримання] і відправили в приміщення, де оперативний співробітник ФСБ поклав мене на бетонну підлогу.

Мене роздягли догола й одягнули на вуха мідні дроти. Я намагався чинити спротив, але, оскільки я був голим і в наручниках, у мене нічого не вийшло. Тобто я голий лежав на підлозі, до мене під'єднали дроти й пустили струм. Біль був такий, що у мене мозок закипав й очі вибухали. Я дуже кричав, просив, щоб зупинилися й так не робили, але це тривало.

Потім у певний момент мені почали ставити запитання: хто я такий, з якою метою приїхав до Криму? Я пояснював, що працюю журналістом у проєкті Крим.Реалії, приїжджаю до Криму для того, щоб робити опитування громадської думки. Крайнє завдання було: їхати в Сімферополь для опитування про знесення житлових будинків кримських татар. Я робив інтерв'ю з ними. В основному, я працював як журналіст і ні з ким не співпрацював, ні з СБУ, ні з ким. Так, у мене дуже багато знайомих серед силовиків, але це не означає, що я є військовим.

Мені знову сказали, що це неправильна відповідь, знову поклали на підлогу, підвісили ці петлі й почали катувати. Я кричав і просив: що я зроблю, я підпишу документи, тільки зупиніться. Знову почалося ‒ додаткові запитання, брали телефон дивилися: «А ось цього знаєте? За особистих обставин?» Я сказав, що ні, але, виходячи з того, що біль був нестерпний, я підпишу будь-який документ, тільки припиніть це робити. Скільки це тривало, я не знаю, п'ять годин, шість годин...

Мене знову повісили, одягли чорні окуляри й примотали скотчем до стільця. Знову одягли електричні дроти й пустили струм. Біль був таким нестерпним, що я цей стілець зі скотчем зірвав (зірвав скотч зі стільця ‒ ред.). Я зірвав маску. До цього в мене побачити можливості не було, але, коли зірвав, побачив, що перебуваю в підвальному приміщенні й там близько п'яти співробітників ФСБ, усі вони молодо виглядають. Побачив, що мене катували так званим армійським апаратом. Оскільки я служив в армії в радіозв'язку, то знаю апарат ТА-57, тобто, не вбивчий струм, але насправді дуже боляче, досить сильний біль.

«Свідчення отримані під тортурами»: підсумки засідання суду у справі Єсипенка

Владислав Єсипенко підкреслив на засіданні суду, що, окрім фізичних тортур, до нього застосовували й психологічні.

‒ У перервах мене водили в туалет, давали попити води, намагалися якось пояснювати, що я маю розповісти все. Мовляв, «ти не все розповів». У певний момент мені сказали, що я недостатньо з ними відвертий і знову поклали на підлогу. Сказали зробити упор лежачи й відтискатися. Я відтискався скільки міг, якщо падав, мене знову починали бити співробітники ФСБ. Причому, бити вони намагалися переважно по ногах, по голові не били ‒ по ногах, руках і в пах. Ці тортури тривали з завидною періодичністю.

Один зі співробітників ФСБ запитав: «Що ти хочеш: віджиматися чи пустимо струм?». Я розумів, що струм ‒ набагато болісніший і кажу: «Давайте тоді буду віджиматися». А він каже: «Тоді пускаємо струм». І ось у такому стані, морально пригніченим, я перебував практично до ранку. Під ранок мені сказали, що прийде жінка, з якою метою не пояснили. Приїхала жінка з валізкою, теж в Балаклаві, років 40 за віком. І теж ставила навідні запитання: чи є я співробітником СБУ, які цілі та які завдання у мене. Весь цей час мені погрожували, що я не вийду з цього підвалу, мене прикують до камери. У мене в цей момент серце почало сильно боліти. Кажу: «У мене серце болить і може зупинитися». Але вони відповіли: «Нічого страшного, ми тебе вивеземо і закопаємо за лісопарком, і все». Тобто, окрім фізичних тортур, вони застосовували й моральні. У той момент я був пригнічений і розумів, якщо я зараз не даватиму свідчення, то вони просто зроблять мене інвалідом або вб'ють.

Владислав Єсипенко в залі суду

Незважаючи на цю заяву Владислава Єсипенка під час засідання суду, співробітник ФСБ Росії Коровін у своїх свідченнях застосування тортур до Владислава заперечує, як і кінолог Бродський. Він стверджує, що не бачив фізичного, психологічного та морального насильства над затриманим.

Водночас Єсипенко у своїх свідченнях стверджує, що Денис Коровін неодноразово приходив до нього у слідчий ізолятор і тиснув на нього психологічно, зокрема змушуючи відмовитися від незалежних адвокатів. Денис Коровін ці слова заперечує. Під час допиту адвокат Омельченко запитав Коровіна про покупку спортивного костюма для Єсипенка, коли той вже перебував у СІЗО.

‒ Хто йому купував спортивний костюм? ‒ запитує Омельченко.

‒ Гарне питання. А який це має стосунок до справи? ‒ реагує Коровін.

‒ Мені відомо, що співробітники ФСБ купили Єсипенку спортивний костюм і хтось, хто приходив у цей час до Єсипенка в СІЗО, невідомо для чого, вмовляв, щоб він відмовився від (незалежного ‒ ред.) адвоката, йому сказав: «Ми ж тобі костюм спортивний купили».

‒ Мені про це невідомо, ‒ коментує Коровін.

‒ Ви особисто купували чи ні? ‒ уточнює Омельченко.

‒ Ні.

Згідно з версією російського слідства, пропозиція забрати гранату прозвучала від «невстановленої особи». Раніше слідство стверджувало, що схрон нібито був заздалегідь підготовлений Службою зовнішньої розвідки України (СЗР), з якою, за твердженням російських силовиків, контактував Єсипенко, а інформацію в Криму він нібито збирав «за завданням офіцера дійсного резерву 8-го відділу 5-го департаменту СЗР України полковника Кравчука В.А.»

Під час допиту Єсипенка адвокат Дмитро Дінзе поцікавився, чи знає Владислав полковника Кравчука.

Адвокат Владислава Єсипенка Дмитро Дінзе біля будівлі підконтрольного Росії Сімферопольського районного суду, Крим, 15 липня 2021 року

‒ Ви знайомі з Кравчуком? ‒ запитує Дінзе.

‒ Так.

‒ За яких обставин ви познайомилися? Як ви з ним познайомилися?

‒ Я пояснював, що я хочу знімати фільм, мене познайомили з Кравчуком. Один раз я спілкувався з ним з приводу його сприяння зйомкам фільму про кримінальне минуле, 90-і роки й таке інше.

‒ А в якому році?

‒ Десь у 2016 році або у 2017-му.

‒ Скажіть, будь ласка, у 2021 році ви спілкувалися з Кравчуком? Він до вас звертався з проханням, щоб ви забрали гранату 26 лютого 2021 року?

‒ Ні.

‒ А ви до нього зверталися з проханням придбати гранату?

‒ Ну навіщо?

В остаточній версії обвинувального висновку відсутня як інформація про Службу зовнішньої розвідки України, так і прізвище полковника Кравчука. Наступне засідання суду над Владиславом Єсипенком призначене на 13 вересня.

«Хочеш віджиматися або пустимо струм»: суд в Сімферополі у справі фрілансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка