Винуватий – бо патріот. Як судять в РФ військовополонених та громадян України?

Семен Решетилов

Понад 40 кримінальних справ за «терористичними» статтями щодо громадян України надійшли з початку року до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону. Правозахисні організації та аналітики зазначають, що захист таких підсудних вкрай утруднений: багато адвокатів бояться братися за такі справи через перспективи отримання статусу іноагента. Як українців захищають у суді Ростова – у матеріалі редакції Радіо Свобода Кавказ.Реалії.

Серед нових обвинувачених – як взяті в полон військовослужбовці підрозділів Збройних Сил та Нацгвардії України, так і мирні мешканці окупованих областей.

Вироки, написані як під копірку

Перед судом постане 32-річний уродженець селища Мілове Луганської області Євген Місюков. За версією слідства, після початку повномасштабної війни в Україні він писав у соцмережах про необхідність протидіяти російським окупантам та передавав ЗСУ відомості про дислокацію їхніх підрозділів. Кримінальну справу порушено за статтями про заклики до тероризму та екстремізму і шпигунства. Обвинуваченому загрожує до 20 років позбавлення волі.

Засідання суду у справі Азова у Ростові-на-Дону, червень 2023 року

До Південного окружного суду також надійшла кримінальна справа 32-річного Юрія Бондаренка, який служив у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар», внесеному до Росії до списку терористичних організацій. Бондаренко потрапив у полон 9 квітня цього року. Російські ресурси опублікували відео з його розповіддю про службу: українця було мобілізовано в лютому, протягом місяця проходив військову підготовку в Чернігівській області, після чого записався до «Айдару», де також близько місяця навчався на полігоні і після цього був направлений на фронт.

Шеврон батальйону «Айдар»

1 липня до того ж ростовського суду надійшла кримінальна справа 41-річного Руслана Рогозного – він звинувачується в участі та проходженні навчання у терористичній спільноті. За стандартними для українських військовополонених статтями Рогозному загрожує відповідно до 15 та 20 років позбавлення волі. Російські пропагандистські ресурси опублікували фото його документів, згідно з якими військовополонений служив у бригаді «Азов».

Бригада "Азов", ілюстрація

У липні розпочався суд над Ігорем Яковенком. У березні Слідчий комітет Росії повідомляв, що його разом з іншими військовослужбовцями «Азова» було засуджено до тривалого терміну за звинуваченнями у жорстокому поводженні з цивільним населенням, замаху на вбивство та пошкодження чужого майна – за версією слідства, у березні та квітні 2022 року він за завдання командування брав участь в обстрілі з мінометів західної околиці Маріуполя.

Маріуполь після російських обстрілів

Наразі «азовець» звинувачується в участі та проходженні навчання у терористичній організації.

У виправданні тероризму звинуватили 32-річного уродженця села Верхньобогданівка Луганської області Дмитра Арутюняна. Про передачу справи до суду повідомила окупаційна прокуратура «ЛНР» – за версією слідства, у березні 2022 та листопаді 2023 років Арутюнян розмістив у соцмережах коментарі із закликами повідомляти ЗСУ інформацію про дислокацію російських військових та чинити їм опір. Обвинуваченого занести до федерального списку екстремістів і терористів: рішення суду для цього і не потрібно.

Через коментарі в інтернеті судитимуть 21-річну мешканку Маріуполя Катерину Нетецьку – її звинуватили у публічних закликах до терористичної діяльності. Відомо, що Нетецька навчалася у технікумі та підробляла фрілансером.

У Південному окружному суді розглянуть справу українського військовослужбовця 23-річного Данила Подушка. За версією прокуратури «ЛНР», у лютому 2023 року він вступив до 3-ї окремої штурмової бригади «Азов» і кілька місяців проходив навчання у центрах підготовки Чернігівської області, Великобританії та Північної Ірландії. Кілька місяців тому російський пропагандист Юрій Подоляка опублікував 46-хвилинне інтерв'ю з військовополоненим.

Говорячи про пред'явлені громадянам України звинувачення, керівник української експертної групи «Сова» професор Михайло Савва виділяє як основне приналежність до так званих «терористичних організацій» батальйону «Айдар» та бригади «Азов».

Михайло Савва, голова Правління Експертної групи «Сова»

«Тут не потрібно повноцінного розслідування – сам факт служби у цих підрозділах за російським законодавством є злочином. На окупованих територіях люди ще не адаптувалися до російських реалій і не розуміють, як навчання кілька років тому в українському військовому навчальному закладі, невинний коментар чи служба в підрозділах, наприклад, кухарем чи кінологом, може стати підставою для призначення величезних термінів».

Захищатись намарно, адвокати й самі бояться

Якщо близькі українця, що проживає на окупованій території, розуміють, що той довго не виходить на зв'язок, вони звертаються із заявою про його включення до державного реєстру зниклих безвісти за особливих обставин. Після цього правоохоронні органи України порушують кримінальну справу про зникнення людини, а її близькі можуть отримати державну підтримку для оплати російського адвоката, розповідає Савва.

«Підтримку надають правозахисні організації, які дають адвоката чи допомагають його сплатити. У будь-якому випадку у громадянина України, який став фігурантом кримінальної справи, є можливість не залишитися наодинці з проблемою», – уточнює експерт.

Показово позбавивши статусу адвоката Олексія Ладіна, який захищав політв'язнів і полонених українців в анексованому Криму, влада Росії продемонструвала, що буде з такими принциповими юристами, наводить приклад професор Савва. Багатьох російських адвокатів така перспектива лякає, вони відмовляються захищати українців. Крім того, більшість таких справ сконцентрована в Ростові, де кількість адвокатів обмежена і сім'ям фігурантів справ доводиться шукати юристів з інших регіонів – відрядження значно підвищують вартість їхніх послуг.

За два з половиною роки повномасштабного вторгнення не відомо про жоден виправдувальний вирок щодо військовополонених та громадян України. Їм призначають максимальне чи практично максимальне покарання, розповідає кореспондентові Кавказ. Реалії Євгенія Аброськіна, юрист Every Human Being (EHB) – незалежної правозахисної організації, яка займається захистом прав людей під час війни.

«Спільною рисою є і те, що реального розслідування цих «злочинів» не ведеться. Обвинувальні висновки та вироки з різних справ написані як під копірку. Підсудні, які визнають провину, згодом повідомляють про те, що зробили це під тортурами або через обіцянку пом'якшити вирок. Але й у цьому їх найчастіше дурять», – пояснює вона.

Багато російських адвокатів справді відмовляються укладати договори на представлення інтересів українців, підтверджує Аброськіна. Навіть якщо така згода отримана, у родичів заарештованих і правозахисних організацій, що проживають в Україні, виникають складнощі з оплатою їхніх послуг – винагороду можна відправити тільки на рахунки адвокатської колегії в російських банках, які не приймають міжнародні перекази, зазначає вона. Отримання таких коштів може стати підставою для визнання «іноземним агентом» та переслідування вже самого адвоката.

Бійці полку «Азов» на церемонії похорону військової полку «Азов» Наталії Стребкової у Києві, 4 серпня 2022 року

Співрозмовниця називає такі справи «абсурдом» і наголошує, що в них немає навіть складу злочину, не кажучи вже про доказову базу. Наприклад, розглянута судом у Ростові справа 22 військовослужбовців полку «Азов»: обвинуваченим ставили в провину насильницьке захоплення влади, але до моменту арешту навесні 2022 року жодної російської влади в Донецькій області не було, продовжує Аброськіна. Крім того, сам «Азов» на той час не був визнаний Росією терористичною організацією: «У державі з незалежною судовою та наглядовою системою такий обвинувальний висновок не підписали б».

Південний окружний військовий суд, Ростов-на-Дону

Юрист наводить й інші приклади: голова Громадської наглядової комісії Москви Георгій Волков у суді стверджував, що «азовці» практикують людожерство. При цьому незрозуміло, який стосунок Волков має до справи, а його слова – до звинувачень. Наприкінці 2023 року Південний окружний військовий суд засудив українця

Дмитра Лісовця до 16 років колонії за звинуваченням в участі у «Правому секторі». Один зі свідків заявив, що, будучи «громадянином ДНР» у 2016 році, перебуваючи на лінії бойового зіткнення, побачив у бінокль на протилежному боці Лисовця, запам'ятав його та впізнав через шість років.

«Ставлячись до схожих свідчень як до доказу провини і ґрунтуючи на них обвинувальний вирок, судді ганьблять себе і всю судову систему Росії. Усі розуміють, що неможливо отримати виправдувальний вирок у російському суді. І єдина можливість звільнити заручника – обміняти його на російського військовополоненого».

На судах цитують телеведучого Соловйова

Один із адвокатів, які працювали у таких справах у Південному окружному військовому суді, на умовах анонімності розповів про судову практику.

«І юристи, і самі правозахисні організації з більшості таких справ не хочуть широкого розголосу. Для цього є кілька підстав. Частина матеріалів мають гриф «секретності», тож захисник не має права їх розголошувати. З іншого боку, ми керуємося виключно інтересами довірителя, а в ряді випадків публічність та привернення уваги можуть призвести до зворотного ефекту: під тиском Z-громадськості держобвинувачення запросить, а суд призначить максимальне покарання», – пояснює співрозмовник.

За його словами, у кількох справах, які він супроводжував, слідство часто цитує пропагандистські матеріали російських ЗМІ, наприклад, телеведучого Володимира Соловйова.

Президент Росії Путін і телеведучий Володимир Соловйов на церемонії вручення державних нагород у Кремлі перед вторгненням у Крим

«Іноді це не процесуальні матеріали, а якась пропагандистська публіцистика. Наводяться оціночні судження про Бандеру, організації українських націоналістів, якісь «факельні ходи», які не мають жодного стосунку до цього конкретного звинувачення. Все це створює емоційне тло і наголошує, що людину судять не за конкретні вчинки, а лише за приналежність до збройних сил України чи патріотизм», – додав адвокат.

Керівник незалежного проєкту «Підтримка політв'язнів. Меморіал» Сергій Давідіс у коментарі сайту Кавказ. Реалії підтверджує, що правозахисні організації супроводжують невелику кількість справ українських військовополонених, «але це непублічно з багатьох причин».

Сергій Давідіс, правозахисник, керівник програми «Підтримка політв’язнів» «Меморіалу»

«Поза сумнівом, російські суди не відповідають стандартам правосуддя та звинувачення лише в самій участі у бойових діях у складі «Азова», «Айдара» чи «Дніпра-1» – це беззаконня, що кричить. У таких випадках є підстави для визнання українських військовополонених політичними в'язнями», – зазначає експерт.

При цьому правозахисники не можуть визнати політв'язнями абсолютно всіх полонених вже за фактом їхнього переслідування російською владою. Якщо їх звинувачують у насильницьких злочинах проти мирного населення, навіть за відсутності довіри до російського слідства відкидати його без додаткової інформації не можна, підсумовує Давідіс.

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону у червні засудив на строки від 3,5 до 23 років п'ятьох громадян Швеції та Великобританії, які потрапили в полон в Україні – четверо з них воювали на боці України. Вирок винесено заочно – обвинувачених вже звільнено за обміном.

На окупованій частині Донецької області захоплені іноземці, які воювали на боці України. Донецьк, 15 серпня 2022 року

У Південному окружному військовому суді 7 липня розпочався процес щодо 18 українських полонених, яких російські силовики вважають учасниками забороненого в країні батальйону «Айдар». На даний момент це наймасовіша кримінальна справа щодо цього підрозділу. Реалії вдалося встановити особистості більшості полонених і поговорити з родичами одного з них. Правозахисний центр «Меморіал» визнав їх політв'язнями.

16 червня у Південному окружному військовому суді почали розглядати справу стосовно 24 колишніх передбачуваних учасників українського полку «Азов». Їм звинувачують у терористичній організації, якою визнано «Азов» у Росії, а також спробу насильницького захоплення влади на території так званої Донецької народної республіки. Як з'ясував сайт Кавказ.Реалії, у справі проходять і учасники оборони «Азовсталі» у Маріуполі, і ті, хто служив у полку за кілька років до початку повномасштабного російського вторгнення.