Він – останній голова президії соціалістичної Югославії та двічі президент незалежної Хорватії. Його не дуже люблять хорватські ветерани (через те, що свідчив проти них в Гаазі), однак саме за його каденції Хорватія провела економічні реформи, які дозволили країні 2013-го приєднатись до Євросоюзу. Раніше Стіпе Месич називав себе «адвокатом України в ЄС», тепер же слів підтримки на адресу Києва від нього не чути. Натомість, він виступає проти санкцій відносно Росії. Останнім часом другого президента Хорватії бачать на економічних форумах у Нур-Султані, Мінську та Москві. Журналісти Радіо Свобода розпитали Стіпе Месича – чому його «потягнуло» на Схід та чи багато колишніх євроінтеграторів тепер симпатизують Москві.
Зі Стіпе Месичем ми зустрічаємось у Загребі. Щоправда, до свого офісу політик не запрошує, а приїжджає до нас у готель. Другого президента Хорватії супроводжують прессекретарка та охоронець.
Початок війни на Балканах 91-го року Стіпе Месич застане на посаді голови президії Федеративної Югославії. Хорват за національністю – він спочатку виступає за збереження єдиної держави, але пропонує трансформувати її у конфедерацію, де республіки мали б широку автономію.
Однак, усе зміниться 7 жовтня 1991 року, коли Югославська народна армія завдасть ракетного удару по Банських дворах – урядовому кварталові Загреба. Тоді Стіпе Месич підтримає негайний розрив усіх зв’язків Хорватії з офіційним Белградом.
Хорватський президент Стіпе Месич (вгорі) свідчить проти екскерівника Сербії Слободана Мілошевича під час засідання трибуналу у Гаазі, Нідердланди, жовтень 2002 року
«Не було жодної причини для війни. Конституція Югославії від 1974 року дозволяла республікам навіть вийти з федерації. Проте, голова Сербії – Слободан Мілошевич – не хотів ані федерації, ані конфедерації. Він хотів «Велику Сербію». Він дурив світ – казав, що бореться за збереження Югославії. І дурив сербів, бо ніколи не казав, що бореться за «Велику Сербію». Він казав – «серби жили в одній державі і будуть жити в одній державі». Однак, його метою була «Велика Сербія» і при тому – етнічно чиста. Тож, ми у Хорватії змушені були захищатись», – згадує Стіпе Месич початок війни.
У розпал бойових дій він був соратником першого президента незалежної Хорватії – Франя Туджмана. Однак, 1994 року Месич залишить посаду спікера Сáбору – хорватського парламенту – і перейде в опозицію до чинного президента. Бо підозрює, що Туджман веде перемовини зі Слободаном Мілошевичем щодо розділу Боснії і Герцеґовини.
Перший президент Хорватії Франьо Туджман і тоді ще останній голова президії федеративної Югославії Стіпе Месич сидять під час складання присяги депутатами парламенту Хорватії. Загреб, травень 1990 року
Коли 2000 року Месича оберуть президентом Хорватії, він ліквідує пряму телефонну лінію Загреб-Белград, якою свого часу користувались Туджман і Мілошевич. А ще Месич добровільно свідчитиме проти хорватських генералів на трибуналі в Гаазі, після чого там навіть винесуть два вироки.
Стіпе Месич переконує: давав свідчення проти своїх військових «заради встановлення справедливості, яка необхідна для примирення сербів і хорватів». Після війни офіційний Загреб також амністував усіх, хто брав участь у сепаратистських повстаннях. Прощення торкнулось навіть тих, хто тримав у руках зброю, однак слідчі не довели, що ці люди скоювали воєнні злочини.
Головний прокурор Міжнародного кримінального трибуналу у справах колишньої Югославії Карла Дель Понте тисне руку президентові Хорватії Стіпе Месичу та прем’єр-міністрові Іво Санадеру. Хорватія, вересень 2005 року
«Будь-яка війна завжди закінчується миром, але те, що залишається – це ненависть, і вона отруює життя. Досі є взаємні звинувачення – серби звинувачують хорватів за застосування сили, хорвати звинувачують сербів. Ці звинувачення дуже загальні. Тобто за те, що хтось конкретний зробив якийсь воєнний злочин, звинувачується вся Сербія. Але ж не можуть усі хорвати відповідати за злочин одного хорвата. Так само, як усі серби не можуть відповідати за злочин конкретного серба. Це дурниці. Я вважаю, що звинувачення мають бути індивідуальними. Сама війна не є злочином. Злочини – це те, що роблять конкретні люди під час війни», – наполягає другий президент Хорватії.
Він припускає, що питання прощення ворогів і примирення українським суспільством сприймаються неоднозначно – так само, як свого часу і в Хорватії. Однак, запевняє – це необхідний крок по завершенню війни. Завершити яку – на думку Стіпе Месича – санкції відносно Росії навряд чи допоможуть.
Другий президент України Леонід Кучма приймає президента Хорватії Стіпе Месича у Києві. Грудень 2001 року
«Знаєте, я дуже сентиментальний щодо України, бо батько моєї дружини – українець. І мені особисто дуже шкода, що в Україні відбувається збройний конфлікт. Але, я проти санкцій щодо Росії – тому що давно спостерігаю, як діють санкції в різних країнах. На мою думку, вони ніде не вирішили конфлікту. Санкції проти Саддама Хусейна тільки робили його міцнішим, санкції проти Куби лише зміцнили режим на Кубі. Я вважаю, що санкції не є гарним способом тиску на агресора, треба шукати інші варіанти. Треба, щоб у кінці всі отримали користь», – пояснює свою позицію Месич.
Він уважає, що конфлікт на сході України давно міг би бути вирішеним на переговорах у Мінську. Однак, цьому заважає те, що Україна у конфлікті не з простим сусідом, вона «затиснута у геополітичних лещатах» між Заходом та Сходом. Бо Хорватія і Сербія, попри протистояння, не мають альтернативного напряму інтеграції, крім Євросоюзу.
Президент Російської федерації Володимир Путін приймає у Москві президента Хорватії Стіпе Месича. Квітень 2002 року
«Глобально Україна затиснута з двох боків – з одного боку Захід зрозумів, що крах СРСР дозволяє тепер розширюватись на схід, а з іншого боку – зміцніла Росія. Під час Холодної війни світ тримався на страху перед ядерною зброєю, яку мав і Схід, і Захід. А коли Варшавський блок розпався, Захід чомусь сприйняв це як власну перемогу. І світ із двополярного став однополярним, де Америка – головний господар. Але, поки Сполучені Штати фокусувались на Росії, зміцніли інші сили. Приміром, Китай. А це вже нова проблема. Це говорить про те, що однополярний устрій світу вже не функціонує і потрібно створювати мультиполярну систему, де всі країни мають рівні права, можуть самі обирати свій шлях. Щось на зразок ООН», – ділиться думкою Месич.
Хорватський президент Стіпе Месич, президент США Джордж Буш та держсекретар Сполучених Штатів Кондоліза Райз під час робочого ланчу у Загребі. Квітень 2008 року
«Я хочу сказати, що спочатку ми перейшли з двополярного на однополярний світовий устрій, а тепер ми на шляху до мультиполярного. Керівники всіх великих держав повинні це визнати і прийняти», – резюмує другий президент Хорватії.
Стіпе Месич вважає, що в мультиполярному світі великі держави мають остаточно відмовитись від імперських амбіцій та дозволити решті країн самостійно обирати шлях розвитку та напрямок інтеграції.
Читайте також :
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Як влаштувати вибори в окупації і не обрати окупантів – хорватський досвід ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Війна на Донбасі та досвід Хорватії. Детальна розповідь учасниці реінтеграції Подунав’я