Гуляючи лісом над своїм будинком поблизу Кравиці, Нукич знайшов останки та особисті речі, які допомогли встановити особи близько 300 жертв з повної кількості від тисячі до півторитисячі людей, які, як вважається, загинули там у липні 1995 року.
Це – лише частина з понад 8000 мусульманських чоловіків і хлопців, які були вбиті військами боснійських сербів під час геноциду у Сребрениці.
Нукич у лісі біля свого будинку намагається знайти людські останки
«Це стало моєю місією», – сказав Reuters 59-річний батько п'яти дітей, пояснивши, що він розпочав пошук 15 років тому, сподіваючись знайти останки батька, дядька та двох братів, які зникли безвісти після розправи.
«Коли я знайду кістку, мені здається, що я знайшов усе тіло. Я знаю, що якась мати отримає спокій», – сказав Нукич, показуючи людський череп і кістку, яку він знайшов у лісі кілька тижнів тому.
Ложку і флакон з ліками Нукич також знайшов у лісі, ймовірно, вони належали жертвам різанини
Свої знахідки Нукич передає слідчим з Інституту зниклих безвісти, які потім порівнюють людські останки зі зразками ДНК, подарованими родичами зниклих безвісти, щоб їх ідентифікувати.
Різанина сталася 25 років тому, під час боснійської війни 1990-х років. Сили боснійських сербів, якими командував генерал Ратко Младич, напали на східний анклав у Сребрениці, де близько 40 000 боснійських мусульман знайшли притулок у «безпечній зоні» під захистом ООН.
Нідерландські миротворці ООН сидять на своїй броньованій машині, поки збираються мусульманські біженці із Сребрениці. 13 липня 1995 року
Після того, як Сребрениця потрапила до рук сербів 11 липня 1995 року, більшість жінок та дітей відокремили від чоловіків та перевезли на територію, підконтрольну боснійській армії. Решта чоловіків та хлопців були вбиті, а більшість із тих, хто намагався втекти через ліс, схопили та стратили.
Трибунал ООН з військових злочинів в колишній Югославії встановив, що ці вбивства є геноцидом, і засудив Младича та його політичного наставника Радована Караджича у скоєнні геноциду та інших військових злочинів у Сребрениці.
Після того, як серби напали на Сребреницю, Нукич відправив свою родину у табір у сусідньому селі Потокарі, яке охоронялось ООН, а сам долучився до 15000 чоловіків, які втікали через ліси.
Раміз Нукич молиться біля могил свого батька та двох братів на меморіалі «Сребрениця-Потокарі»
Нукич вижив і був єдиний, хто повернувся у 2002 році до свого села. Він знайшов перший скелет під час прибирання зруйнованого будинку.
«Близько 130 чоловіків, які були вбиті тут, як і раніше, вважаються зниклими безвісти, – сказав він Reuters на місці вбивств. – Я не перестану шукати, доки не знайдеться останній з них».