Словаччина хоче видворити українських чоловіків? Що означають заяви влади

В Україні триває обговорення нового законопроєкту про мобілізацію у той час, як у Словаччині пропонують повернути на батьківщину військовозобов’язаних біженців. Чи існують механізми видворення чоловіків призовного віку з-за кордону? Чи зможуть повернути тих, хто виїхав до 24 лютого 2022 року? Як у самій Словаччині сприймають таку ідею? І чому у Братиславі почали її обговорювати?

Усе почалося з того, що міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк запропонував 11 березня в етері телеканалу TA3 почати обговорення ідеї повернути в Україну чоловіків, які підпадають під дію закону про мобілізацію, щоб вони долучилися до війська.

Заява міністра пролунала на тлі риторики словацького уряду про те, що війна в Україні не матиме військового вирішення, а надання амуніції та озброєння Києву лише призведе до нових десятків тисяч жертв.

«Якби наші розпалювачі війни (словацька опозиція – ред.) серйозно ставилися до підтримки України та перемоги над Росією, вони б закликали повернути військовозобов’язаних українців на батьківщину. Зараз ми бачимо результати війни «до останнього українця», настав час шукати мирні шляхи вирішення. Лише негайно припинивши бойові дії, ми зможемо запобігти подальшому кровопролиттю та відновити суверенітет України», – вважає Роберт Каліняк.

У самій Словаччині ідею міністра про повернення українських чоловіків опитані Радіо Свобода політичні аналітики критикують. Та й втілити у життя пропозицію навряд реально, зазначають вони. Водночас схоже, що заява Каліняка має велике «символічне значення і може надсилати певні сигнали», каже у розмові із Радіо Свобода головна редакторка словацького тижневика Tyzden.sk Маріна Галісова.

Проєкт «Ти як?» детальніше дослідив озвучену риторику щодо цього питання зі словацькими експертами і проаналізував наявну в публічному просторі інформацію.

Чому у Словаччині заговорили про «відправку» українських чоловіків додому?

Заява голови словацького голови Міноборони пролунала в контексті обговорення пропозиції президента Франції Емманюеля Макрона про відправлення західних військ в Україну. Каліняк зауважив, що «дискусії з цього питання вже вилились у публічний простір».

«Ми хочемо відправити війська в Україну замість того, щоб подумати про всіх біженців з України, яких ми захищаємо, яким ми даємо місце для життя, роботи тощо. Є група, яка відповідає українському закону про мобілізацію», – зауважив словацький міністр.

Словацький міністр вважає, «що найбільшою допомогою українським військовим буде, якщо у них буде достатньо людей».

На заяву Каліняка відреагували в опозиції. Депутат партії «Прогресивна Словаччина» Мартін Дубеці сказав: «Україна не каже: «Поверніть наших людей». Україна каже: «Дайте нам снаряди».

Раніше президент Франції Емманюель Макрон заявив, що не можна виключати можливість направлення західних військ в Україну. Пізніше офіційні особи Франції спробували роз’яснити слова Макрона і пом’якшити реакцію на них, водночас наполягаючи на необхідності надіслати Росії чіткий сигнал про те, що вона не може перемогти у війні в Україні.

На думку виконавчого директора словацького аналітичного центру з питань безпеки Adapt Institute Матея Кендріка, міністр оборони Словаччини закликав повернути в Україну чоловіків призовного віку для того, щоб посилити категоричну позицію словацького уряду проти надсилання військ НАТО в Україну, але водночас і для того, щоб заробити політичні бали на розпалюванні подальшого невдоволення у суспільстві.

«Я б назвав це демагогічним майстер-класом з політичної комунікації, оскільки він (Каліняк – ред.) пов’язує побоювання, пов’язані з втягуванням НАТО у прямий конфлікт із Росією, з критичними настроями в частині суспільства, яка готова підтримати жінок, дітей і літніх людей, але ставить під сумнів присутність чоловіків у віковому діапазоні, встановленому українським законодавством для мобілізації», – каже Кендрік у коментарі Радіо Свобода.

Експерт також зауважив, що нещодавно у словацьких та чеських соцмережах активно ширився фейк про те, що президент України Володимир Зеленський нібито видав «указ про депортацію» українських чоловіків з європейських країн.

«Оскільки це політично і соціально дуже чутливе питання, недивно бачити зловмисні спроби використати його для розпалювання подальшої поляризації та невдоволення», – резюмує Кендрік.

А Маріна Галісова, головна редакторка словацького тижневика Tyzden.sk, звертає увагу на те, що заява Каліняка прозвучала після його поїздки до США, а цей візит міг не сподобатися деяким його антиамериканським виборцям. Іншими словами, схоже на те, що він хотів реабілітуватися перед частиною громадян.

«Імовірно, він водночас не хотів розчарувати своїх проросійських виборців. Швидше за все, він зробив цю абсолютно обурливу заяву, щоб «збалансувати» той факт, що він був у США раніше, щоб помпезно прийняти два F-16 (винищувачі – ред.) для Словаччини. Він у цьому сенсі дуже такий «прагматик», – пояснила Галісова Радіо Свобода.

Чи можливо повернути чоловіків призовного віку з-за кордону?

Ще в грудні 2023 року міністр оборони України Рустем Умєров заявив про наміри мобілізувати до ЗСУ чоловіків, які живуть за кордоном. Про це він сказав в інтерв’ю виданням Welt TV, Bild і Politico.

Тоді ж начальнику управління преси й інформації Міноборони Ілларіону Павлюку довелося уточнювати слова міністра і пояснювати, що ніяких обговорень механізмів призову до лав ЗСУ з-за кордону на порядку денному не було, а Умєров у цілому говорив журналістам про рекрутинг і необхідність донести до українців за кордоном, як важливо їм приєднатися до війська.

Та все ж вже за чотири дні Кабмін вніс до Верховної Ради законопроєкт, у якому, зокрема, пропонувалося позбавити військовозобов'язаних громадян за кордоном права оновлювати документи, якщо вони не стоять на військовому обліку.

Через побоювання, що законопроєкт ухвалять, у кількох країнах ЄС утворилися великі черги до паспортних сервісів України. Здебільшого це спричинило ажіотаж серед чоловіків призовного віку.

Законопроєкт у тій редакції викликав багато критики, тому уряд розробив іншу версію, яку Верховна Рада ухвалила у першому читанні 7 лютого. Норму про паспорти прибрали, але залишили відмову у наданні консульських послуг. Тож механізм обмежень для чоловіків за кордоном, які не стоять на військовому обліку, досі на порядку денному.

Раніше низка країн ЄС вже офіційно заявила, що не видворятиме українських чоловіків, серед них – Естонія, Чехія, Угорщина, Австрія та Німеччина.

До того ж, більшість європейських посадовців, які коментували можливість екстрадиції українських чоловіків, вказували на те, що у державах Євросоюзу не погодяться депортувати навіть тих чоловіків, які виїхали з України незаконно.

Що ж до Словаччини, повернути українських чоловіків в Україну без прямого запиту з Києва буде неможливо, вважає головна редакторка Маріна Галісова: «Мені невідомо про жодні заходи, які могли би забезпечити реалізацію цієї обурливої ідеї. Звичайно, уряд може ускладнити становище будь-якого біженця тут, урізавши державну допомогу, але більше він нічого не може зробити».

А скільки взагалі українських чоловіків призовного віку у Словаччині?

За словами міністра оборони Словаччини Каліняка, «під дію українського закону про мобілізацію підпадають близько 300 тисяч українців, які виїхали за кордон після початку війни», але міністр не уточнив, звідки взяв такі дані і про які країни йдеться.

Раніше повідомлялося, що, за оцінкою Інституту демографії та соцдосліджень, кількість чоловіків призовного віку у країнах ЄС може сягати 850 тисяч. Але ці цифри не розрізняють тих, хто жив за кордоном до початку дії воєнного стану в Україні, і тих, хто справді виїхав пізніше.

У листопаді 2023 року австрійське видання Exxpress із посиланням на дані Євростату повідомило, що у країнах ЄС, а також у Швейцарії, Ліхтенштейні й Норвегії – перебували 650 тисяч українських біженців чоловічої статі призовного віку.

Згідно із аналізом, який провело Радіо Свобода, з того часу кількість чоловіків призовного віку у ЄС могла зрости, але незначно. Дані Євростату за січень 2024 року свідчать про те, що у згаданих вище країнах живуть майже 795 тисяч чоловіків віком від 18 до 64 років. Це на 12 тисяч більше, ніж відповідний показник у листопаді минулого року.

Якщо ж говорити суто про Словаччину, то дані Євростату свідчать про те, що нині там проживають приблизно 20 тисяч чоловіків зі статусом тимчасового захисту. Ця кількість не враховує чоловіків, які проживали у країні до початку широкомасштабного вторгнення Росії.