Перука, дві ліві ноги. Скульптура Моцарта у Львові дивуватиме надалі

ЛЬВІВ ‒ Депутати Львівської міськради 30 листопада більшістю голосів не підтримали петицію з вимогою демонтувати скульптуру композитору Францу Ксаверу Моцарту, молодшому синові відомого композитора Вольфґанґа Амадея Моцарта.

У петиції мовиться, що скульптура «спотворює історичний і мистецький простір Львова». Його підписанти вимагали від міської влади відповісти на запитання про законність встановлення скульптури у Львові, а також перенести цю роботу з площі Євгена Маланюка в інше місце.

Невелика бронзова фігура Моцарта-молодшого заввишки 3 метри, непомпезна і нетрадиційна, більше трьох місяців змушує призупинитись чи оглянутись кожного, хто проходить площею Євгена Маланюка. Ця робота австрійського скульптора Себастіана Швайкерта спричинила досить емоційну дискусію у львівській громаді, яка розділилась на прихильників і противників твору. Які лишень назви містяни не придумали скульптурі ‒ «чупакарба», «опудало», «чужинець», сучасне мистецтво, скульптура з ніжною душею. Не бракує образ на адресу один одного у соціальних мережах.

Коли петиція громадської діячки, мисткині Наталії Криничанки про демонтаж скульптури набрала потрібну кількість голосів, був організований флешмоб на захист роботи австрійського скульптора. Висловлювання українських і західних письменників, художників, експертів, діячів публікували на фейсбук-сторінці диригентки Оксани Линів. Саме вона була ініціаторкою встановлення скульптури у Львові. За задумом артдиректорки фестивалю класичної музики LvivMozArt Оксани Линів, довкола фігури Моцарту мають відбутись музичні події, зокрема і фестивальні.

Виконком Львівської міськради дозволив встановити скульптуру на площі Євгена Маланюка. Чиновники міськради наголошують, що це «алегорична робота» і, мовляв, не порушені ніякі законодавчі норми при її встановленні.

Знову ж таки, на противагу підписантам петиції про демонтаж, 25 листопада група прихильників скульптури подала іншу вже про збереження скульптури Франца Ксавера Моцарта і доволі швидко зібрала потрібну кількість голосів. Водночас, коли збирали підписи про демонтаж скульптури, львів’яни скаржились на перепони, які мали під час підписання документу.

Більшість райців не підтримала демонтаж

Перед голосуванням питання про розгляд петиції про демонтаж скульптури до депутатського корпусу звернувся Почесний громадянин Львова, проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович, який просив проголосувати проти демонтажу скульптури.

«Міська рада не може бути істиною в останній інстанції, коли йдеться про мистецькі дискусії. Інакше Львів повернеться до радянської практики. І демонтажем цього пам’ятника міська рада засигналізувала б, що наше місто перебуває поза європейським культурним простором», ‒ наголосив громадський діяч Мирослав Маринович.

Хоча депутати більшістю голосів не підтримали петицію про демонтаж, представники фракцій наголосили, що потрібно навести порядок із встановленням пам’ятників, скульптур, меморіальних таблиць у Львові. Оскільки вважають, що виконком міської ради перш, аніж надати дозвіл на встановлення скульптури Моцарта, мав провести громадські обговорення. Адже більше претензій у львів’ян є не стільки до самого мистецького твору, як до того, що він розташований на площі, названій на честь українського письменника, культуролога, сотника армії УНР Євгена Маланюка.

«Просили б міського голову надати розпорядження виконкому, щоб пропрацювати можливість знайти інше місце для розміщення даного об’єкту мистецтв», ‒ висловив позицію фракції партії «Варта», депутат Юрій Мартинюк.

Депутати фракції партії «Європейська солідарність» свою позицію щодо скульптури висловили у заяві, в якій, зокрема, мовиться, що що «ми не вдаємося в оцінку творчості скульптора Швайкерта, але свідомі того, чому міський голова Львова уникав обговорення щодо встановлення пам’ятника Моцарту з представниками різних міських середовищ. Адже б тоді постала закономірна дискусія, що ж слід пріоритетно встановлювати на площі Маланюка: пам’ятник сину Моцарта чи Маланюкові». Депутати цієї фракції вимагають провести відкриті громадські слухання з представниками різних культурно-мистецьких середовищ, створити робочу групу і запропонувати цивілізоване рішення щодо доцільності розташування скульптури на площі Євгена Маланюка.

Підтримали петицію про демонтаж 12 депутатів.

«Питання, чи має пам’ятник Моцарту бути у Львові? Так, має. Але я не згоден із тим, що він має знаходитись на площі Маланюка. Треба спочатку було винести це питання на громадські слухання, після того почути експертів і ухвалювати рішення про встановлення чи ні», ‒ говорить секретар міськради, депутат від ВО «Свобода» Маркіян Лопачак.

Обранці мали б випрацювати правила щодо встановлення і демонтажу пам’ятників, скульптур, меморіальних таблиць у Львові.

Скульптуру Франца Ксавера Моцарта відкрили у Львові 26 серпня з нагоди 230-річчя музиканта. Гроші на її виготовлення надали Міжнародна фундація «Моцартеум» у Зальцбурзі (Австрія) і громадської організації «Львів.Моц.Арт.3».

Після урочистосей піднялась хвиля обурень і австрійський скульптор брав участь у численних дискусіях. Він пояснював львів’янам, що створив образ Ксавера Моцарта, який усе життя перебував у тіні свого відомого батька і сприймала молодшого Моцарта його через призму старшого. Відтак велика перука символізує вплив слави батька на сина. Але, якщо подивитись на скульптуру знизу, то можна побачити обличчя Моцарта-молодшого.

У скульптурі автор створив дві ліві ноги і кожен цей задум розуміє по своєму. Однак тут закладений смисл, наголошував автор твору, що мистецький шлях Ксавера Моцарта починався невпевнено, бо перед ним крокувала слава і талант його геніального батька. Себастьян Швайкерт пояснював, що не поставив свою роботу на постамент, тому що Моцарт жив у Львові протягом 30 років і стоїть на рівні з львів’янами.

Чи рішення депутатів Львівської міськради поставило крапку у дискусії щодо скульптури Ксаверу Моцарту?

Австрійський піаніст, композитор, педагог, диригент Франц Ксавер Моцарт народився 26 липня 1791 року у Відні. У 1808 році він приїхав у Галичину, спершу у село Підкамінь, що неподалік Рогатина, де викладав музику дітям графа Віктора Баворського, потім у Львові давав приватні уроки музики дітям у таких заможних родинах, як Потоцьких, Чарторийських, Сапєг.

Моцарт-молодший заснував у Львові хорове товариство святої Цецилії. Проживав у Галичині з 1808 до 1819 років і з 1822 до 1838 років. З 1841 року музикант був почесним капельмейстером і першим директором нині зальцбурзького «Моцартеуму».

Помер Ксавер Моцарт 29 липня 1844 року. Його кантата «Перший весняний день», присвячена дочці австрійського імператора Кароліні Августі, і вважається найпопулярнішим твором композитора.