Григорій Сковорода і його Слобожанщина, яку зараз варварськи нищить Росія

(Рубрика «Точка зору»)

Незважаючи на широкомасштабне вторгнення росіян, два роки тому в Україні відносно широко відзначили 300-ліття з дня народження Григорія Сковороди (1722-1794). Росіяни по-своєму теж «підготувалися» до цього ювілею. 6 травня 2022 року о 23-й годині під дах музею у селі Сковородинівка (саме в цьому селі скінчилося життя філософа) влучила російська ракета й виникла пожежа. Музей зазнав руйнації.

Пошкоджений пам’ятник українському філософу Григорію Сковороді внаслідок російського ракетного удару по Національному музею Григорія Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині, 7 травня 2022 року

Цього року 9 листопада виповнюється 230 років з часу смерті Сковороди. Ніби не зовсім «круглий ювілей».

Однак варто нагадати про нього – тим паче, що Сковорода став однією з важливих символічних фігур для українців.

Зараз чимало місць, пов’язаних з життям і діяльністю філософа, опинилось або в прифронтовій зоні, або в зоні бойових дій. Річ у тому, що в 1759 році Сковорода опинився в Харкові, де певний час викладав у Харківському колегіумі. Після цього він пов’язав своє життя із Слобожанщиною, де не лише вчителював, а й подорожував як мандрівний філософ.

Бронзова мініскульптура філософа Григорія Сковороди, яку 3 грудня 2022 року відкрили у Полтаві. Вона перебуває під скляним ковпаком. У 2023 році її має замінити повноцінна скульптурна композиція 3,5 метра заввишки

Григорій Сковорода – проти війни

Судячи зі спогадів Михайла Ковалинського, улюбленого учня Сковороди, філософ виявляв нехіть до військової справи.

Зрештою, в мислителя можна знайти твори, в яких зустрічаються антивоєнні мотиви. В одному зі своїх віршів він писав: «Не хочу за барабаном ити, плЂнять городов…»

Один із антивоєнних творів Сковорода написав у Харкові, який зараз варварськи обстрілюють росіяни. Це вірш «Фабула» («Старичок нЂкий Філарет в пустинЂ…»).

У ньому два персонажі – Філарет, який усамітнився в пустці, та молодий чоловік Філідон, що прийшов до цього самітника за порадою, як провадити своє життя. Імена цих персонажів мають відповідне символічне навантаження: Філарет означає «любитель чесноти», Філідон же – «любитель задоволень». Філарет дає, здавалось би, прості поради, пропонуючи уникати мирських зваб. Проте Філідон їх не сприймає. Не послухавшись Філарета, він вирішує здійснити «вчену подорож» країнами Європи, щоб набратися мудрості.

Проте Філідон, замість того, щоб отримати знання в країнах Західної Європи, потрапляє в прусську армію й воює проти Франції. Тут мається на увазі Семилітня війна 1756–1763 років, яка тривала в той період, коли писався вірш.

Самі ж пригоди Філідона порівнюються з пригодами Улікса, тобто Одіссея. Щоправда, таке порівняння подається, радше, в іронічному ключі. Війна Філідону нічого не дала – ні слави, ні багатства. Більше того – з війни він повертається інвалідом та розчарованим у житті.

Філософ Григорій Сковорода (1722–1794). Портрет на тлі сучасного Києва

«Переломна» Стариця

Після року учительства в Харкові Сковорода опиняється в сільській глушині – у селі Стариця, що розташоване на віддалі 39 верств від Білгорода. Зараз це невелике село на північному сході Харківської області, поблизу російською кордону з Білгородською областю. І перебуває в зоні бойових дій…

Це село відіграло в житті Сковороди важливу роль. Про життя Сковороди в цій місцині Михайло Ковалинський написав так: «Стариця була місцем, де було багато лісів, водойм, долин, що сприяли глибокій самоті. Сковорода, оселившись там, найбільше прагнув пізнати себе й знайомився з творами, які стосувалися цього. У знегодах своїх, закликаючи на допомогу віру, не бачив її у зовнішніх обрядах, а в упокоренні свавільного духу, тобто у відверненні від себелюбства; у передачі всіх бажань своїх у волю всеблагого й всемогутнього творця в усіх діях, намірах і справах. Він навчався наказувати своїм почуттям і повчав серце своє не дерзати панувати над порядком Промислу Божого, але коритися йому в усьому смиренні».

Очевидно, в цьому селі, не маючи ніякої роботи, Сковорода спробував усамітнитися, «пізнати самого себе». Обстановка начебто сприяла цьому. Він міг почати студіювати там містичну літературу – на це, очевидно, натякає Ковалинський. Сковорода начебто вирішив «віддатися в руки Промислу Божого».

Настрої, які захопили Сковороду в Стариці, знайшли відображення в його творах, написаних у цьому селі. Тут з’явився вірш «Голова всяка свой имЂет смысл…». Це один із «засадничих» віршів Сковороди. Зокрема, в ньому є такі слова:

Голова всяка свой имЂет смысл.
Сердцу всякому своя любовь.
И не однака всЂм живущим мысль.
Тот овец любит, а тот козлов.
Так и мнЂ вольность одна есть нравна,
И безпечальный, препростый путь.
Се — моя мЂра в житіи главна.
Весь окончится мой циркуль тут.

У згаданому творі відображена «ломка», яка сталася із самим Сковородою.

У Стариці, де Сковорода начебто набув свободу, ймовірно, були написані й деякі інші вірші зі збірника «Саду божественних пісень». Зокрема, «Не пойду в город богатый» і «Ах поля, поля зелены…». Принаймні в них відображена і ситуація в селі Стариця, й той настрій, який був притаманний для мислителя в цій місцині.

У першому зі згаданих віршів, зокрема, читаємо:
«Не пойду в город богатый. Я буду на полях жить,
Буду вЂк мой коротати, гдЂ тихо время бЂжит.
О дуброва! о зелена! о мати моя родна!
В тебЂ жизнь увеселенна, в тебЂ покой, тишина!

У вірші «Ах поля, поля зелены!» Сковорода, ймовірно, малює «сільську ідилію» в Стариці. У цьому творі ніби «вгадуються» місцеві пейзажі:

Ах поля, поля зелены!
Поля, цвЂтами распещренны!
Ах долины! яры!
Круглы могилы! бугры!

Ах вы вод потоки чисты!
Ах вы берега трависты!
Ах ваши волоса! вы кудрявые лЂса!

Жайворонок меж полями,
Соловейко меж садами.
Тот, выспрь летя, сверчит, а сей на вЂтвах свистит...

І так далі.

Ця «сільська ідилія» налаштовує на спокійне життя, де можна себе обмежити найнеобхіднішим.

До речі, це один із віршів Сковороди, в якому мова наближена до розмовної української мови.

Складається враження, що саме в Стариці Сковорода вступив на шлях «відречення від світу», який реалізовував у подальший, мандрівний період свого життя. Тобто перебування в цьому селі мало для нього важливе, навіть переломне значення.

Звісно, зараз не йдеться про те, щоб у прифронтових місцях Слобожанщини, з якими був пов’язаний Сковорода, згадати про цього філософа. Та будемо сподіватися, що час для цього настане…

Скульптура філософа Григорія Сковороди в Меморіальному музеї Григорія Сковороди у Переяславі, 2 грудня 2022 року

Петро Кралюк – голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода