Мільйони євро німецькі урядовці вимагали від України на користь мюнхенської компанії з сумнівною репутацією і корупційним минулим. Про це йдеться у розслідуванні впливового німецького видання Der Spiegel, у підготовці якого брали участь журналісти «Схем» (Радіо Свобода).

Що саме стало причиною такого тиску з боку офіційного Берліну? І що не так із компанією, чиї інтереси лобіюють німецькі політики?

Без офіційного сайту, без телефонів, без вивіски і лише з трьома робітниками – усе це про компанію Varex, офіс якої зареєстрований у будинку під Мюнхеном. При цьому її інтереси, як встановив Der Spiegel, відстоюють на найвищому політичному рівні в Німеччині (ця невідповідність і привернула увагу розслідувачів).

За даними журналістів, серед лобістів Varex – і федеральний міністр економіки і енергетики Німеччини Петер Альтмаєр, і два державні секретарі парламенту в його міністерстві , і щонайменше один нинішній і один колишній член Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу. Усі вони, за даними Der Spiegel, сприяли винесенню комерційних інтересів приватної компанії на обговорення з представниками української влади.

Маючи владу, ці лобісти компанії протягом останніх років тиснуть на Україну задля того, щоб вона повернула Varex давній борг, що нібито тягнеться ще з 90-х.

«Навіть федеральна канцелярія взяла участь у цьому», – пишуть автори розслідування.

Обкладинка розслідування видання Der Spiegel

Що це за борг?

За версією Varex, у 1991-му їхня компанія підписала контракт із тогочасним міністром охорони здоров’я України Юрієм Спіженком про постачання апаратів комп’ютерної томографії виробництва Siemens. Техніку передали, але українська сторона начебто недоплатила німецькій фірмі 40 мільйонів євро.

У 1998-му Varex уже спробувала отримати гроші, але безуспішно.

Минуло два десятиліття, перш ніж власник фірми Норберт Петерс вирішив знову порушити питання про стягнення боргу (за ці роки набігли відсотки і сума заборгованості, за його переконанням, значно збільшилась). Для цього він, як зазначають у Der Spiegel, звернувся за допомогою до федеральної влади Німеччини. Вона взяла до уваги аргументи компанії, почавши тиснути на Україну.

Але наскільки прийнятною є така зовнішньополітична підтримка від німецької влади для підприємств? У Берліні стверджують, що це – «стандартна практика», але в цьому випадку автори розслідування бачать у проблему.

Корупційний шлейф Varex

«Навіть та сфера, у якій працював Varex, мала б викликати в німецького уряду особливу уважність. Торгівля медичною технікою у країнах соціалістичного табору була надзвичайно корупційною сферою. Чимало брокерів підкуповували тих, хто ухвалював рішення щодо закупівель», – зазначають у Der Spiegel.

Сама компанія, мовиться в розслідуванні, справді має сумнівне минуле: у 90-х вона потрапила в Україні в гучний корупційний скандал.

Крім торгівлі медичною технікою, компанія Varex була активною на ринку металобрухту і входила до складу засновників спільного українсько-німецького підприємства «Донкавамет».

На початку 90-х українська влада начебто мала намір викупити у Varex частку статутного капіталу. Але пізніше, нагадують журналісти «Схем», створена у Верховній Раді парламентська слідча комісія встановила, що після перерахування 12 мільйонів німецьких марок на рахунки Varex її директор Норберт Петерс переказав ці суми на валютні рахунки громадян України, відкриті в закордонних банках.

Одним із рахунків, пише Der Spiegel, користувалася сім’я тодішнього президента України Леоніда Кравчука (цю гіпотезу також перевіряла Генеральна прокуратура). «Схеми» встановили, що Кравчука допитали, але той усе заперечив. Згодом цю справу закрили через закінчення термінів давності.

Створена у Верховній Раді парламентська слідча комісія встановила, що після перерахування 12 мільйонів німецьких марок на рахунки Varex її директор Норберт Петерс переказав ці суми на валютні рахунки громадян України, відкриті в закордонних банках. Одним із рахунків, пише Der Spiegel, користувалася сім’я тодішнього президента України Леоніда Кравчука

Іще під час розслідування Україна звернулася за допомогою до німецької поліції: вона обшукала офіс Varex і знайшла там, серед іншого, запис, зроблений у нотатнику з мюнхенського готелю «Баварський двір». Один із учасників обшуку, за даними журналістів, зазначав, що цей запис визначав, «скільки грошей відправляти українським політикам-корупціонерам».

На запит Der Spiegel Баварська кримінальна поліція повідомила, що всі документи цієї справи були знищені «з міркувань захисту даних». Але журналістам усе ж вдалося віднайти фрагменти знайдених під час згаданого обшуку документів. Наприклад, аркуш паперу з написом «Varex»: ліворуч на ньому вказані імена українських політиків (як-от експрезидента України Леоніда Кравчука), а праворуч – суми.

«Схоже, це – план розподілу коштів», – припускають автори розслідування. Натомість у самій фірмі Varex стверджують, що це – «точно не список незаконних платежів особам, які ухвалювали рішення».

Третім у переліку цих прізвищ зазначене «Спіженко». Ймовірно, це – вже покійний Юрій Спіженко, який очолював МОЗ України з 1991 по 1994 рік. Саме він підписував контракт на закупівлю згаданих комп’ютерних томографів із компанією Varex, зауважують журналісти.

Фігурування Varex у цій кримінальній справі не додає їй авторитету, зазначають автори розслідування. Незважаючи на це, нині інтереси фірми постали на порядку денному на найвищому рівні.

Спроби тиску

За даними Der Spiegel, у 2018 році міністр економіки та енергетики Німеччини Петер Альтмаєр написав листа українському прем’єр-міністрові Володимиру Гройсману, що «нагадував м’яку погрозу» і стосувався саме повернення боргу для цієї сумнівної фірми.

За даними Der Spiegel, у 2018 році міністр економіки та енергетики Німеччини Петер Альтмаєр написав листа українському прем’єр-міністрові Володимиру Гройсману, який стосувався саме повернення боргу для Varex

Як мовиться у розслідуванні, Альтмаєр зазначав, що Німеччина «хоче торгувати з Україною й інвестувати в неї», але для цього потрібно «терміново звести рахунки у старих справах, де сторони зазнали збитків», бо від цих ситуацій «і досі страждають насамперед малі та середні підприємства». Автори розслідування додають, що повернення таких боргів німецький міністр називав «ключовим аспектом», від якого «буде залежати подальший розвиток економічних зв’язків між Україною й Німеччиною».

Утім, Володимир Гройсман, який на той момент очолював уряд, у коментарі «Схемам» зазначив, що «не пам’ятає про такий лист».

За інформацією Der Spiegel, це була не єдина спроба тиснути на Україну в інтересах Varex, бо німецькі політики продовжили робити це і за влади президента Володимира Зеленського.

Як мовиться в розслідуванні, до кампанії лобіювання також долучились депутати від німецької партії ХДС.

«Є свідчення, що в лютому 2020 року Йоахім Пфайфер і Томас Барайс тиснули на українського президента Володимира Зеленського за лаштунками Мюнхенського безпекового форуму. За місяць до того Барайс зустрічався з представниками Varex», – зазначають у виданні.

Йоахім Пфайфер був спікером ХДС із питань економіки та енергетики, але у квітні 2021 року склав мандат після того, як стало відомо, що він був економічним радником у приватній компанії з енергетичного сектору. Томас Барайс – державний секретар парламенту у федеральному Міністерстві економіки і енергетики Німеччини, який відомий завдяки своїм контактам з авторитарним режимом Азербайджану.

Загалом у 2020 році представники німецької федеральної влади тричі зустрічалися з представниками Varex, мовиться у розслідуванні Der Spiegel. До цих зустрічей, за даними журналістів, також був залучений іще один член ХДС – державний секретар парламенту Марко Вандервітц.

«У Пфайфера запитали, чи той говорив із Зеленським. Той це заперечує. У міністерстві не відповіли, якою була роль Барайса і Вандервітца в цій справі. Varex визнає, що компанія мала контакти з обома держсекретарями парламенту», – зазначають автори розслідування.

Der Spiegel відомо і про інші зустрічі, які відбувалися між представниками німецької влади і фірми Varex.

Одна з них, за даними журналістів, була 3 липня 2020 року у будівлі федеральної канцелярії, куди, за їхньою інформацією, прибули депутат від ХДС Крістіан фон Штеттен, адвокат Varex Карл-Ґеорґ Вельман і неназваний представник України. При цьому сама федеральна канцелярія стверджує, що «лише надала приміщення» для зустрічі.

«Та наполегливість, із якою німці діяли в цій справі, викликала в Україні роздратування. Численні спроби Альтмаєра втрутитися в справу Varex «не допомогли отримати жодної відповіді» з українського боку. Згодом міністерство вирішило «відправити делегацію під керівництвом Крістіана фон Штеттена і Йоахіма Пфайфера до офісу президента України з метою нагадування про цю проблему», – мовиться у розслідуванні Der Spiegel.

Як пише Der Spiegel, міністерство вирішило «відправити делегацію під керівництвом Крістіана фон Штеттена і Йоахіма Пфайфера до офісу президента України з метою нагадування про цю проблему»

За інформацією журналістів, фон Штеттен підтвердив подорож до України і контакти з Varex, але стверджує, що «не отримував від цієї діяльності ніяких фінансових чи інших переваг».

При цьому фон Штеттен заперечив присутність Пфайфера на такій зустрічі. Сам Пфайфер теж стверджує, що «ніколи і не думав їхати в Київ».

«Суму, яку Varex хоче отримати від України, можна порівняти з бюджетом Міністерства аграрної політики України. Але вона настільки незначна для Німеччини, що не пояснює, чому федеральний уряд тиснув на Київ рз такою силою. Ця поведінка йде всупереч зовнішньополітичній діяльності Німеччини в Україні, бо з 2014 року Німеччина надала Україні 1,8 мільярда євро (і це – лише двостороння допомога, бо ще кілька мільярдів було надано ЄС). Федеральний уряд не хоче відповідати, чи їм було відомо про неоднозначне минуле Vareх, але достатньо подивитися на офіційні відомості про компанію, щоб до її діяльності виникли запитання», – наголошують автори розслідування.

Зв’язки навколо Varex

Згаданий адвокат фірми Varex Карл-Ґеорґ Вельман – і сам теж колишній депутат від ХДС. Свого часу він пропонував створити «Агенцію модернізації України» разом зі звинуваченим у корупції офіційними органами США українським олігархом Дмитром Фірташем. Він заперечує такі звинувачення та оскаржує екстрадицію з Австрії до США.

Нині ж у справі Varex саме Вельман, як зазначають журналісти, виступає посередником, який використовує старі контакти для організації зустрічей між Києвом і Берліном.

Згідно з офіційними даним,и лише у 2020-му Varex тричі змінив керівника.

Раніше компанію очолювало чимало вихідців із Радянського Союзу. Серед них був, зокрема, підприємець із Москви – керівник «Комітету ветеранів спецслужб», який перебуває на пенсії у званні генерал-майора ФСБ. У Varex журналістам Der Spiegel повідомили, що про цю інформацію не знали і почули про неї вперше від них.

Тим не менш, державний секретар Вандервіц, за даними Der Spiegel, став на бік компанії і нібито назвав «прикрістю» те, що «не було досягнуто прогресу у цій справі, хоча сама канцлер обговорювала це питання з президентом Зеленським».

Реакції

Автори розслідування звернулись за коментарем безпосередньо до федерального Міністерства економіки і енергетики Німеччини, але там не захотіли коментувати це.

Федеральна канцелярія Німеччини відмовилася заперечувати чи підтверджувати Der Spiegel згадану інформацію, пославшись на те, що «переговори з чиновниками з інших країн є конфіденційними».

Федеральна канцелярія Німеччини відмовилася заперечувати чи підтверджувати Der Spiegel згадану інформацію, пославшись на те, що «переговори з чиновниками з інших країн є конфіденційними»

Автори розслідування також звернулись до Офісу президента України із проханням про коментар стосовно дій німецьких урядовців в інтересах компанії Varex під час контактів із українською владою. Але до виходу матеріалу в ОП не відповіли.

Після публікації матеріалу у виданні до президента України Володимира Зеленського, голови Офісу президента Андрія Єрмака, а також до міністра закордонних справ Дмитра Кулеби повторно звернулись уже журналісти «Схем». Редакція очікує на відповідь на питання, чи справді ставалися згадані у розслідуванні Der Spiegel факти тиску німецької сторони з вимогою повернути старий борг, який нібито бере початок іще в 90-х роках.