Навесні 2022-го року, на початку повномасштабного вторгнення, російські військові влаштували на території білоруського міста Наровля фільтраційний табір, який став місцем незаконного утримання, тортур та знущань над українськими військовополоненими і цивільними, зокрема дітьми. Деякі українські правозахисники називають цей табір одним із найжорстокіших у ставленні до полонених. Затриманих допитували та били, а кадри з їхньою участю використовували у пропагандистських відео.
Відомостей про цей фільтраційний табір було мало, а місцезнаходження – невідоме. Але журналістам «Схем» (Радіо Свобода) у співпраці з колегами з «Білоруського розслідувальницького центру», білоруської редакції Радіо Свобода та за підтримки проекту з документації воєнних злочинів The Reckoning Project і гакерської групи «Кіберпартизани» вдалося встановити точну локацію цього місця незаконного утримання в неволі. Це стало можливим завдяки аналізу супутникових знімків, пропагандистських відео з полоненими, свідчень колишніх бранців і даних, отриманих від гакерів.
З’ясувалося, що цей фільтраційний пункт розташовувався на території однієї із будівель, що належала білоруському державному підприємству.
Чи стануть ці факти про роль влади Білорусі та Олександра Лукашенка у війні проти України предметом вивчення міжнародної системи кримінального правосуддя?
«Нам погрожували розправою: «До ранку не доживете!»
20-го березня 2022 року група українських військових-зв'язківців потрапила у полон після штурму армією Росії тилового командного пункту під Миколаївкою, на Київщині. Того ж дня полонених вивезли з села у фільтраційний пункт і через два дні показали по російському телебаченню. У сюжеті не згадали про те, що українців утримують у Білорусі.
Захоплені в полон українські військові-зв'язківці в сюжеті російського медіа
Але згодом про це розкажуть самі звільнені військовослужбовці. Наприклад, старша сержантка Анастасія Матрущенко згадувала, як до них підходив «військовик неслов’янської зовнішності» й погрожував розправою, казав: «До ранку не доживете!».
Після повернення з полону Анастасія Матрущенко згадувала, як їй погрожували розправою
Підтвердили, що їх утримували на території Білорусі та намагалися використати у пропагандистському відео, і військовослужбовиці Олександра Ципук та Мар’яна Федорова.
Олександра Ципук на відео російського медіа з фільтраційного табору
Свідчення колишніх бранців
Після повномасштабного вторгнення українські правозахисники та журналісти почали отримувати численні свідчення про те, що на території міста Наровля російська армія організувала фільтраційний табір, куди звозять полонених українців – як цивільних, так і військових.
Наровля – це місто на березі річки Прип’ять у Білорусі, розташоване за 70 кілометрів від Чорнобильської АЕС.
Я впевнена, що Білорусь також буде притягнута до відповідальності
«Там знаходився і, можливо, і зараз знаходиться фільтраційний табір, де найбільша наруга відбувається над цивільними заручниками. І я впевнена, що Білорусь також буде притягнута до відповідальності», – казала в інтерв’ю Суспільному у липні 2022-го року експертка координаційної групи зі звільнення полонених Генштабу ЗСУ Ірина Баданова.
Серед полонених у таборі в Наровлі були сини мешканки села Оране на Київщині, Лариси Ягодинської. За словами жінки, наприкінці березня 2022 року їх схопили російські військові і вивезли до Білорусі. У 2022 році, як і інші населені пункти північної частини Київщини, рідне село Ягодинських опинилося під російською окупацією.
Одному з синів – на той час неповнолітньому Владиславу – вдалося повернутися додому з дитбудинку у білоруському Мозирі. А його брата повезли далі – на територію Росії. За словами матері, він і досі у полоні.
«Вони мали повернутися додому, але не повернулися. Потім я вже вирішила піти на цей блокпост до росіян дізнатися, може, вони щось бачили. Дорогою я дізналася, що вони з Приборська (село в Україні, у Вишгородському районі Київщини – ред.) виїхали, а до Хочеви (село в тому ж районі – ред.) вони не доїхали. Вони пропали. Росіяни сказали, що нікого не бачили, нікого не було», – розповідала у липні 2022-го у коментарі журналістам «Слідство.Інфо» Лариса Ягодинська.
Серед полонених у таборі в Наровлі були й двоє синів Лариси Ягодинської із села Оране, що на Київщині
Пізніше свідчення її сина Владислава лягли у матеріали кримінального провадження Національної поліції. В них йдеться про те, що «військовослужбовці РФ, перебуваючи на блокпосту, встановленому на виїзді з села Хочеви, і будучи озброєними вогнепальною зброєю, побачили неповнолітнього Владислава та його брата, які поверталися до села Оране, і наказали їм зупинитись. Згодом на місце затримання на бронетранспортері прибули двоє військовослужбовців РФ. Погрожуючи вбивством та нанесенням тілесних ушкоджень, вони змусили їх сісти до бронетранспортера».
Колишній російський блокпост, де, за версією поліції, зупинили братів Ягодинських
Молодший син після повернення розповів матері, як відбулося їхнє затримання.
«Сказали, що диверсанти і забрали їх. Вивезли в Чорнобиль. Там вони їх били. А потім, в той же день, вони їх вивезли в Наровлю, в Білорусь», – розповідає Лариса Ягодинська.
Владислав Ягодинський
«Я вже зрозумів (що це Наровля, – ред.), коли мене перевели на прикордонну службу. Там були прикордонники, і я у них запитав. І вони сказали: «Білорусь, Наровля», – каже у коментарі БРЦ Владислав Ягодинський.
Кількість цивільних українців, яких російські військові вивезли до Наровлі, може сягати сотень, вважає журналіст Радіо Свобода Дмитро Джулай, автор серії розслідувань про злочини армії РФ на Київщині.
«З Гостомельського аеропорту цивільних полонених вивозили декількома «партіями». Це було десь на початку – в середині березня, і коли росіяни вже втекли з Київщини. І кожна людина з цієї так званої «партії» розповідала, що «зупинялася в Білорусі», – каже Джулай.
Свідчення про фільтраційний табір у Наровлі збирають й громадські організації, юристи яких представляють потерпілих українців у судах.
Батько свідчить про те, що їх там катували
«У мене є клієнтка – це мама молодого хлопця, йому 24 роки. Він був затриманий у березні 2022 року військовослужбовцями Російської Федерації – разом із батьком у місті Гостомель, це Київська область. Вони були примусово депортовані до білоруського міста Наровля, де їх обох утримували у фільтраційному таборі. Батько свідчить, що їх там катували», – розповіла «Схемам» юристка ГО «Правозахисна група Січ» Юлія Полєхіна.
Наровля, держпідприємство «Прип’ятський альянс»
Якщо про існування фільтраційного табору в Наровлі було відомо раніше, то встановити де точно він розміщений українським правоохоронцям не вдавалося. Тому за це взялися журналісти.
Виявилося, що це непросте завдання, адже на початку повномасштабного вторгнення це білоруське місто перетворилось у хаб для російських військових.
Про це свідчать супутникові знімки Planet Labs та відео, надані місцевими. В багатьох районах Наровлі в той період можна побачити скупчення військової техніки. Але на що журналісти звернули увагу одразу: майже вся територія – це ділянки, які належать білоруським державним підприємствам.
Наприклад, у західній частині міста на території парковки «Наровлянського державного коледжу» приблизно 22 лютого розгорнули, згідно зі свідченнями місцевих, польовий шпиталь.
Парковка «Наровлянського державного коледжу» на супутниковому знімку
Через дорогу від нього – на території філії автобусного парку № 2 держпідприємства «Гомельоблавтотранс» – у квітні 2022 року тут стояла російська військова техніка.
Філія автобусного парку № 2 держпідприємства «Гомельоблавтотранс»
Вже у квітні 2022-го техніка була помічена й на території державного підприємства «Наровлянська пересувна механізована колона № 107».
«Наровлянська пересувна механізована колона № 107»
Ще одна точка – північніше, на вулиці Комсомольській на території підприємства «Прип'ятський альянс», яке входить до структури «республіканської спілки споживчих товариств Ради міністрів Республіки Білорусь».
Підприємствj «Прип'ятський альянс» входить до структури «республіканської спілки споживчих товариств Ради Міністрів Республіки Білорусь»
Фільтраційний табір могли організувати в будь-якій з цих локацій. Колишні полонені, з якими вдалося поспілкуватись журналістам, пригадали декілька деталей.
«Така будівля, наче колгосп. Як, типу, занедбана будівля, та й все», – сказав Владислав Ягодинський.
Так само описують фільтраційний табір і колишні військовополонені – Богдан Лисенко та Віктор. Віктор потрапив до полону у перші дні повномасштабного вторгнення ще у лютому 2022 року, Богдан – це поранений військовослужбовець з групи полонених українських зв’язківців з пропагандистського відео, який був ув’язнений військовими РФ 20 березня.
Богдан Лисенко – поранений військовослужбовець з групи полонених українських зв’язківців з пропагандистського відео
«Це була така, сільськогосподарська місцевість: колишній колгосп якийсь, тракторна база або ще щось. Коли мене виносили на ношах, я побачив велику кількість тракторів, які там знаходились. Будівлі, в яких нас утримували – це такі великі, бетонні кімнати, де щось зберігається. Можливо, це було сільськогосподарське підприємство», – розповів «Схемам» Богдан Лисенко.
Журналісти показали сюжет НТВ йому та іншим колишнім полоненим – Владиславу та Віктору. Всі підтвердили, що кадри – з місця їхнього утримування.
Журналісти «Схем» у співпраці з колегами зібрали свідчення колишніх бранців, російські відео та співставили їх з супутниковими знімками, зробленими навесні 2022-го року – і знайшли точне місце розташування.
Фільтраційний табір, як виявилося, розмістили у вже згаданій будівлі на вулиці Комсомольській, яка знаходиться на ділянці, що належить одному з державних підприємств Білорусі.
Що про це свідчить?
Журналісти звернули увагу на один з кадрів із російського відео, на якому ведуть полоненого. Ліворуч видно два КамАЗи, білий і зелений із літерами V. Позаду – будівля з напівзруйнованим дахом, праворуч від неї – прямокутний білий намет. Ті ж об’єкти помітили і з іншого ракурсу: ті самі два КамАЗи, той самий напівзруйнований дах.
КамАЗи, будівля з напівзруйнованим дахом та прямокутний білий намет на кадрах російського відео, де ведуть полонених українців
Більший намет «Схеми» помітили на іншому відео, «Риа Новости».
На кадрах також – та сама будівля із напівзруйнованим дахом.
І будівлю, і намети також вдалося знайти на супутниковому знімку Planet Labs того періоду.
З огляду на суптникові зображення, російські військові були тут щонайменше до початку травня 2022 року. Коли Збройні сили України деокупували Київську область, ймовірно, маршрути транспортування полонених змінилися.
Журналісти звернулися за коментарем до компанії «Прип’ятський альянс» – у будівлі, якою вона володіла, як встановили журналісти, на початку повномасштабного вторгнення російські військові облаштували фільтраційний табір для українців. Директорка підприємства Зінаїда Мирутенко відповідати на питання відмовилася і порадила звернутися до виконкому міста Наровля.
У Наровлянському виконкомі слухавку взяв голова Володимир Антоненко. Він же – колишній військовий зі служби безпеки Олександра Лукашенка. Чоловік, почувши, що телефонує журналістка «Білоруського розслідувальницького центру», сказав, що вона «помилилася» – і поклав слухавку.
Журналісти Радіо Свобода отримали у своє розпорядження унікальний відеозапис – зйомку з екшн-камери російського військового, яку знайшли на території Київської області. На кадрах зафіксовано, як колонна російських військ з Білорусі потрапляє на територію України, в район Чорнобиля. Дата зйомки – ранок 24 лютого 2022-го року.
Наступного дня камера фіксує колону, що рухається у напрямку Чорнобиля. П'ять кілометрів назад – кордон із Білоруссю. Колона переїжджає міст через річку Прип'ять.
26 лютого в кадр потрапляє в’їзд у місто Іванків на Київщині. Ввечері того ж дня – село Шибене. Це вже під Києвом, Бучанський район.
Офіційна позиція Олександра Лукашенка – частину російського війська «спровокували» і тому вони «повернули на Київ».
Це справа Путіна, куди виводити війська. Через Київ. Він би міг через Мінськ вивести
«Ви звідки знаєте, що я дав дозвіл використовувати білоруську територію? Не треба мені дорікати, що я дав, я не дав (дозвіл – ред.). Це справа Путіна, куди виводити війська. Через Київ. Він би міг через Мінськ вивести», – переконував в інтерв’ю Олександр Лукашенко.
Але є питання, які Олександрові Лукашенку під час інтерв’ю не ставили. Чи давав він дозвіл на облаштування на території Білорусі табору для ув’язнення українців та тортур над ними? Чи Володимир Путін на власний розсуд облаштовував такий табір на території суверенної, відповідно до білоруської конституції, держави?
Ці питання журналісти адресували Лукашенку через його речницю. Але відповідей не отримали.
Олександр Лукашенко
Згідно з оцінкою юристів українсько-американського проєкту The Reckoning Project, дії російських військових, які вивозили в Наровлю цивільне населення, зокрема й неповнолітніх, можуть вважатися порушенням норм Женевської конвенції. Про заборону примусового переміщення йдеться у 49 статті Четвертої Женевської конвенції. Це конвенція, що поширюється на цивільних осіб. Незаконна депортація або примусове переміщення є міжнародним злочином.
«Депортація – це воєнний злочин, але якщо ми зважаємо на масштаби та систематичність, якщо це перетворюється на політику відповідних осіб – це також може бути злочином проти людяності. Коли росіяни на території окупованої Київської, Чернігівської областей вивозили штабелями людей на власну територію або на територію Білорусі, імовірно, це не підпадало під визначення евакуації, тому що в такий спосіб вони тільки хотіли спростити собі ведення військової операції», – каже юристка «Регіонального центру прав людини» Катерина Рашевська.
На думку юристів, дії влади Білорусі теж можна кваліфікувати як міжнародний злочин. Адже вона дозволила армії РФ розмістити на території суверенної держави фільтраційний пункт, де утримували не тільки військових, а й українських цивільних, зокрема дітей.
Чи є в цьому відповідальність Лукашенка? Я впевнена, що так
«Чи є в цьому відповідальність Лукашенка? Я впевнена, що так. Ці фільтраційні табори не можуть створюватися без уповноважених державних осіб, які мають дати на це згоду. І коли людей б'ють, катують, не надають медичної допомоги – це воєнний злочин. І це не може відбуватися без згоди влади», – заявила юристка ГО «Правозахисна група Січ» Юлія Полєхіна.
Цивільних, яких вивезли в Росію, зокрема через фільтраційний табір у Білорусі, важко повертати назад, – каже дослідниця The Reckoning Project Інна Кубай. За її словами, це пов’язано з відсутністю у міжнародному праві норми, яка дозволяє безпроблемно обмінювати цивільних осіб, які не є комбатантами, тобто учасниками бойових дій.
«Згідно з Женевською конвенцією, військові не повинні були їх чіпати, якщо вони контролюють територію (під час окупації – ред.), вони повинні гарантувати цивільним безпеку. Як повертати незаконно затриманих цивільних тепер – це питання. І таких населених пунктів дуже багато, якщо говорити про Київщину: це Буча, Гостомель, Богданівка, Бородянка тощо. Вони не комбатанти. А якщо вони не комбатанти, ми їх не бачимо, їх не існує. Але ці люди є», – каже Інна Кубай.
Отже, «Схемам» спільно з білоруськими колегами вдалось встановити точне розміщення фільтраційного табору, створеного російськими військовими на території Білорусі на початку повномасштабного вторгнення в Україну. Цей табір діяв на території білоруського державного підприємства. У ньому утримували як українських військових, так і цивільних осіб. Деякі з полонених досі в неволі. Коли вони зможуть повернутися, невідомо.