Наприкінці травня закон України «Про санкції» змінили таким чином, щоб можна було відносно легко і відносно швидко вилучати майно в колаборантів, зрадників та інших «гвинтиків» російської агресії.
Як має відбуватися конфіскація активів – майна та бізнесу таких діячів відповідно до оновленого закону?
Коли і як почнеться конфіскація? І чи заберуть активи у родини одного із найвідоміших фігурантів санкційного списку РНБО – Віктора Медведчука? Про це – у матеріалі журналістів проєкту «Схеми».
Конфіскація активів (майна та бізнесу) проросійських діячів відповідно до оновленого закону – це процес, який складатиметься із декількох етапів. Про них «Схемам» розповів міністр юстиції Денис Малюська.
- Спочатку щодо особи, яка співпрацювала з російською владою, запроваджують санкції.
- Для цього Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) виносить рішення, а потім президент підписує указ.
- Далі Міністерство юстиції збирає докази того, що дії особи підпадають під один чи більше критеріїв, описаних у законі. І звертається з заявою до Вищого антикорупційного суду, щоб активи у такої особи відібрати і передати у дохід України.
- Якщо суд вирішує конфіскувати – майно або передають в управління державі, або продають на аукціоні.
Your browser doesn’t support HTML5
«Процеси будуть досить швидкими, закон встановлює дуже малі терміни для розгляду. Це будуть стрімкі провадження, які вкрай складно затягнути. Механізми вже з’явилися, і вони будуть використані на 100%», – підсумував Денис Малюська.
Але Тетяна Хутор – керівниця аналітичного центру «Інститут законодавчих ідей» – звернула увагу на важливий аспект: «Безпосередньо в законі написано, що цей закон може застосовуватися тільки до тих осіб, на яких було накладено санкції у вигляді блокування, після набуття чинності цим законом».
Більшість крупних російських олігархів та низка найвідоміших проросійських діячів потрапили під санкції України задовго до ухвалення оновленого законодавства у травні 2022-го року.
Серед них, наприклад, Аркадій Ротенберг, Олег Дерипаска, Ігор Гіркін, Дмитро Кісельов, Олег Царьов, Дмитро Фірташ, Павло Фукс, Тарас Козак і навіть кум Володимира Путіна – Віктор Медведчук.
Автори закону пояснюють – тепер, щоб запустити механізм не лише блокування їхнього майна, але і дати зелене світло для його конфіскації через звернення Мін’юсту до Антикорупційного суду – треба спершу повторно вводити щодо них санкції.
Голова комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна зауважує: «Активи, які були заблоковані раніше, заблоковані за іншим законом, за іншими підставами. Це новий закон, нова процедура. Нічого взагалі не заважає ще раз це блокування накласти і рухатися за цією процедурою».
Втім, поки цього не відбулося.
Тому поки і аналітики, і міністр юстиції погоджуються, що ефективніший спосіб відбирати майно у зрадників і колаборантів – через рішення судів у кримінальних провадженнях.
«Вихід – це якраз кримінальні провадження. Тому у випадку з паном Медведчуком і рештою – це саме кримінальні провадження за конкретні злочини. І як покарання – конфіскація», – переконана Тетяна Хутор.
«У Медведчука мало шансів зберегти свої активи з огляду на кримінальні провадження», – вважає міністр юстиції Денис Малюська.
Віктор Медведчук: забрати все?
Кримінальні провадження, у яких фігурує Віктор Медведчук, справді вимагають прискіпливої уваги. Хоча б тому, що він чи не найвідоміший фігурант санкційних списків РНБО.
За даними аналітичної платформи «Слово і діло» Віктор Медведчук фігурує щонайменше у дев’яти кримінальних провадженнях.
Наразі найпомітніша справа – про розграбування національних цінностей на окупованій території. У ній Медведчука обвинувачують за двома кримінальними статтями: державна зрада та порушення законів і звичаїв війни.
Ідеться про отримання російської ліцензії на видобуток газу з українського родовища у Чорному морі. Про це «Схеми» розповіли у своєму розслідуванні ще у 2018 році.
Справу вже слухає Личаківський суд Львова у закритому режимі. З початку повномасштабної війни суд виніс декілька важливих рішень щодо майна Віктора Медведчука і його родини. Перше стосується Royal Romance.
АРМА: яхту Медведчука готуємо до продажу
Royal Romance – це 93-метрова яхта. За технічними характеристиками, які наводить профільний ресурс Marine Traffic, вона має ліфт, басейн, номери для 14 гостей та 22 членів екіпажу.
У 2016 році з’явилися перші публікації у ЗМІ, що цю яхту за майже 200 мільйонів доларів купив Віктор Медведчук. У 2020 році політик уточнив: яхта не його, а дружини. Це з'ясувалося з його декларації: Медведчук вказав, що Оксані Марченко належить компанія-власник яхти. У 2021-му Royal Romance перереєстрували на іншу офшорну компанію на Маршаллових островах, власників якої розкрити неможливо. За однією із версій яхту сховали від українських санкції.
16 березня 2022-го Личаківський райсуд Львова наклав арешт на Royal Romance, яка і на той момент, і зараз перебуває у Хорватії. 11 квітня цей же суд ухвалив: передати яхту в управління АРМА – Агентству з розшуку і управління активами. 28 квітня в АРМА повідомили, що мають плани виставити яхту на продаж.
Журналісти «Схем» звернулися до АРМА із запитанням: що відбувається із Royal Romance тепер, через два місяці після рішення суду про передачу судна в їхнє управління?
Там відповіли: готуються до продажу.
«Наразі працюємо з іноземними колегами над пошуком торгового майданчика (біржі) для реалізації яхти за кордоном. Фізично яхту контролюють хорватські правоохоронці. Гроші підуть до бюджету України після конфіскації, а поки яхта лише арештована, тому кошти перерахують на депозитний рахунок АРМА. Ми зможемо придбати на них військові облігації. Тобто держава так чи інакше отримає додатковий ресурс», – відповів журналістам Павло Бульдович, керівник відділу комунікацій АРМА.
Палац у Пущі – під охороною активістів
Один із найвідоміших об’єктів – місце, над яким до лютого цього року було практично неможливо підняти безпілотник. Це земельна ділянка на колишній території державних дач із палацом на 2000 квадратних метрів у Пущі Водиці, що належать безпосередньо Медведчуку.
Історія маєтку відома завдяки явці з повинною колишнього голови фонду держмайна Михайла Чечетова – розповідає юрист Олег Симороз.
«У ній він чітко вказує, що Віктор Медведчук вчиняв психологічний тиск на нього, коли Михайло Чечетов очолював Фонд державного майна України. Так само чинив психологічний тиск, вимагав у нього підписати відповідні договори і передати власність держави в Пущі Водиці у власність ФК «Динамо» (Київ), і після чого Віктор Медведчук та брати Суркіси отримали контроль над державною землею», – каже Симороз.
А ще восени 2021 року програма «Схеми» опублікувала розслідування про те, що Віктор Медведчук, попри накладені санкції і арештовані рахунки, ремонтує свій маєток у Пущі Водиці.
Тоді ж із розслідування «Схем» суспільство дізналося, що у будинку Віктора Медведчука і Оксани Марченко – 114 окремих приміщень, включно із церквою, шубосховищем, басейном, складом ялинкових іграшок і двома ліфтами – для господарів і для персоналу. При цьому Оксана Марченко переконувала: «ми живемо дуже просто».
Ремонт у маєтку закінчити не встигли. Оксана Марченко покинула країну перед початком повномасштабної війни. Служба безпеки України заявила, що втекти намагався і сам Віктор Медведчук, однак із того нічого не вийшло, і зрештою його затримали.
Тому басейн, тренажерна зала, солярій, домова церква і абсолютно всі приміщення на всіх чотирьох поверхах так і залишилися у стані ремонту.
Нині територію взяли під охорону ті ж активісти, які опікуються і колишньою резиденцією Віктора Януковича «Межигір’я», а побачити і зафільмувати, де і як жив кум Володимира Путіна, приїздять іноземні документалісти.
Комендант «Хонки» Петро Олійник каже, що рішення взяти під охорону палац Медведчука було спонтанним: «З побратимами ходили, шукали місця, і дроном літали, де може сісти гелікоптер. І зупинилися, тут пустили дрон, політали – і тут його «глушанули», і якраз показувало, що біля цієї ялиночки він десь зупинився. Люди сказали, що вони працівники, обслуговуючий персонал, який залишився. А де керівництво, і де керівник чи керуючий вони не знають. І вирішили закрити двері, і якось зробити так, щоб ніхто звідси нічого не «тягнув».
Петро каже, що проти продажу і землі, і маєтку, якими володіє безпосередньо Віктор Медведчук.
Дещо інша позиція у міністра юстиції: «Будинок, може, з економічної точки зору виглядати не так важливо для економіки держави, але комунікаційно правильно показати суспільству, ми теж звернемо, напевне, на це увагу».
Будинок, який побудувала Марченко
Інший відомий палац родини Медведчука розташований у Києві на вулиці Медвинській. Саме тут кум Путіна перебував під домашнім арештом до спроби втечі. Будинок є власністю його дружини – Оксани Марченко.
«Я збудувала свій будинок, в якому ми зараз живемо. Віктор Володимирович сміється та каже, що він у приймах. Це від дідуся лишилося. Так, звичайно, я його 10 років будувала, він у мене гарний. Ми ось усе чекаємо, коли нагрянуть із обшуками, вся Україна побачить, як я гарно побудувала свій будиночок», – розповідала Оксана Марченко у березні 2021 року.
Тут іще рік тому охорона глушила безпілотники довкола маєтку та зганяла перехожих із прилеглих тротуарів.
Зараз Медвинська – тиха вуличка у приватному секторі Києва. Можна вільно ходити, паркувати авта, запускати дрони і милуватися ландшафтним дизайном маєтку.
При цьому будинок залишається під охороною. Але вже не приватного детективного агентства «Шторм», а поліції охорони. З нею, як повідомлялося, пасинок Медведчука Богдан Марченко уклав відповідну угоду.
І будинок на Медвинській, і палац у Пущі перебувають у власності родини Медведчука, однак на них накладено арешт. Це означає, що власники не можуть розпоряджатися цим майном. І чи конфіскують ці активи на користь держави, вирішить, швидше за все, той же Личаківський суд Львова.
Отже, шлях стягнення майна пособників Кремля на користь України через санкції – мав бути швидким рішенням. Але по факту, на п’ятий місяць широкомасштабного вторгнення РФ, цей механізм досі не запрацював. У владі запевняють, що працюють над його остаточним запуском.
А поки, конфіскація майна в окремих випадках, як-от з Медведчуком, запускається за більш класичною, довготривалою процедурою – шляхом доведення його провини, зокрема державної зради тощо, в рамках кримінального процесу – спершу досудового розслідування, а потім передачі справи до суду, що як показує досвід – інколи може тягнутись роками.