Нещодавні розслідування про «гаванський синдром» говорять про те, що загадкова хвиля хвороб, на які страждають дипломати Канади та США, є результатом використання «акустичної зброї» таємним підрозділом російської розвідки. Якщо такі твердження виявляться точними, це буде крайня у довгому переліку малоймовірних шпигунських витівок, розроблених Москвою та ЦРУ, щоб вбивати, ранити або моніторити ворогів.
Доктор Ендрю Хеммонд, історик і куратор Міжнародного музею шпигунства у Вашингтоні, розповів Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, що підозри про використання зброї спрямованого енергетичного впливу проти американців, які перебувають за кордоном, вперше з’явилися під час Холодної війни.
«У нас є історичні докази того, що в минулому це питання обговорювалося на найвищому рівні», – сказав він.
Будівля посольства США у тодішньому СРСР. Москва, 1987 рік
У 1967 році держсекретар США Дін Раск висловив підозру, що американське посольство у Москві обстріляли «електромагнітним сигналом». Пізніше енергетичний (мікрохвильовий) промінь став відомий як «московський сигнал», а вікна посольства згодом покрили протирадіаційним захистом.
Міністерство оборони США пізніше відтворило енергетичний промінь і випробувало його на мавпах. Перш ніж проєкт згорнули, були навіть розроблені плани з випробування пристрою спрямованої енергії на мимовільних людях.
Неможливо дізнатися, як може виглядати сучасний більш потужний пристрій за той інструмент часів Холодної війни, каже Ендрю Хеммонд.
«По суті, ми не знаємо того, чого ми не знаємо, – зауважує він. – Якби ми знали, що це таке, ми б розуміли, який ефект вони можуть мати, або ж ні, наскільки вони потужні, скільки б коштувало їх виробництво тощо. Наразі ми у невідомості».
Нижче у матеріалі подаємо пристрої, які застосовували або розробляли для користування шпигунів під час Холодної війни.
Помада-пістолет
У 1965 році на американському контрольно-пропускному пункті у Західному Берліні виявили зразок пристрою на один постріл, який створив КДБ СРСР. Отвір ствола, ймовірно, можна було приховати шматком справжньої губної помади. Ця шпигунська зброя отримала назву «поцілунок смерті».
Окуляри з таблеткою ціаніду
ЦРУ видавала деяким шпигунам такі окуляри разом з невеличкою таблеткою ціаніду, прихованою у дужці. Потрапивши в полон американські агенти потенційно могли покінчити життя самогубством на очах у викрадачів, невимушено жуючи кінчик своїх окулярів.
Арсенал Миколи Хохлова
Зброя, включно з «проєкторами отруйних куль», замаскованих під портсигари, була частиною таємного складу пристроїв для вбивства, яку передав владі Західної Німеччини агент КГБ Микола Хохлов.
Радянський шпигун відмовився виконувати доручення з убивства антикомуністичного активіста у Франкфурті і дезертирував до США у 1954 році. Окрім хитрої зброї у вигляді портсигарів, у його арсеналі були два триствольні електричні пістолети, які стріляли кулями з ціанідними наконечниками так тихо, немов «клацання пальців».
Пістолет-серцевий напад
Голова комітету з розвідки Сенату США Френк Черч (ліворуч) демонструє пістолет з отруйними дротиками. 17 вересня 1975 року
Ця зброю ЦРУ стріляла дротиком із замороженою отрутою молюска, що майже безслідно розсіювалася тілом людини, в яку поцілили. Постріл призводив до смерті із симптомом серцевого нападу. Пістолет, який показаний на світлині 1975 року, що була зроблена під час слухань у Сенаті США про зловживання американської розвідувальної служби, стріляв майже безшумно та був ефективним на відстані до 100 метрів.
Передавач T-1151 «собаче лайно»
Зовнішня оболонка передавача T-1151 у формі екскрементів, яку розробили наприкінці 1960-х років, приховувала самонавідний маяк. Його могли скинути на землю, щоб американці могли активувати пристрій у разі, якщо потребували порятунку чи евакуації (зокрема, під час війни у В'єтнамі). Пристрої були створені таким чином, що імітували «екскременти собаки середнього розміру або іншої тварини», але їх швидко прозвали «мавп'ячий послід».
Комахотоптер
ЦРУ розробила «комаху-переносницю жучка» у 1970-х роках, щоб відправляти мініатюрні пристрої прослуховування у місця, де вони могли передавати розмови. ЦРУ стверджує, що випробування у польоті розмальованого вручну комахотоптера «вражали», але крихітні БПЛА було важко контролювати на вітрі, тож цей хитрий пристрій ніколи не використовували в реальних операціях.
«Болгарська парасолька»
У 1978 році болгарський дисидент Георгі Марков помер у Лондоні невдовзі після того, як його вколов у ногу чоловік із парасолькою, який, як вважали, був болгарським комуністичним шпигуном. Між 1975 і 1978 роками Марков критикував болгарський комуністичний уряд у серії репортажів для BBC і Радіо Вільна Європа, які чимало болгар тоді слухали таємно. Вважається, що парасоля того чоловіка була пристроєм, розробленим радянським КДБ для того, щоб впорснути невеликі гранули отрути в людину, яка була визначена як ціль, й котра нічого не підозрювала, гуляючи по вулиці.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Розвідка УНР. У 1919–1920 роках функціонувала школа розвідників ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Розвідка УНР і вишкіл в УПА. Розсекречена справа полковника Івана Литвиненка ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Енциклопедист і діяч ОУН Аркадій Жуковський. КДБ хотів завербувати його (розсекречені документи) ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: 120-літній ювілей. Художник Микола Глущенко і радянські спецслужби