Усс і не тільки...Шпигунська діяльність Росії в Італії: дослідження

Рим – Під час підготовки до масштабного вторгнення в Україну Кремль стрімко підвищив і градус своєї агресивності на теренах усієї Європи. Росіяни посилювали використання новітніх методів ведення гібридної війни і водночас вдосконалювали своє давнє ремесло – шпигунство. Розвідувальна діяльність російських агентів або іноземців, які працюють на Москву, стала помітнішою у багатьох столицях, але гіперактивністю відзначилося посольство Росії у Римі. Розслідуванню про російських шпигунів на території Італії протягом 2016-2022 років присвячена книжка міланського журналіста Radio24 Антоніо Талія під назвою «Сезон шпигунів» (La stagione delle spie. Indagine sugli agenti russi in Italia. Minimum fax, 2023). Радіо Свобода зібрало цікаві деталі.

Про феномен активності шпигунської мережі на Апеннінах кажуть цифри.

«Понад 60 російських агентів працювали в Італії упродовж останніх років, це удвічі більше, ніж їх було наприкінці холодної війни», – цитує автор розслідування Антоніо Талія префекта Адріяно Сої, досвідченого співробітника Департаменту інформаційної безпеки DIS, що координує розвідслужби Італії. З початком повномасштабної російської війни проти України, відповідно до угоди з євро-атлантичними партнерами, Рим видворив з країни 30 російських дипломатів.

Це не так і багато, порівняно із тим, скільки таких московських кадрів свого часу відправили з Болгарії – 70 та з Чехії – 60, де їх, очевидно, і більше було.

За даними очільника британської внутрішньої служби розвідки MI-5 Кена Маккаллума, від лютого 2022 року Москва втратила близько 400 своїх нелегальних агентів у Європі, інформувала газета Il Foglio.

Журналіст-розслідувач Антоніо Талія не виключає, що й нині московські шпигуни можуть почуватися в Італії комфортніше, порівняно з іншими країнами.

Італійський журналіст Антоніо Талія, автор книжки-розслідування «Сезон шпигунів»

«Ситуація щодо діяльності російських агентів все ще у розвитку і виглядає небезпечною», – зазначає Талія у розмові з Радіо Свобода.

Як приклад, він згадує про надзвичайну операцію втечі з Італії до Росії сибірського підприємця Артема Усса у березні 2023 року. А цього тижня італійські правоохоронці повідомили, що встановили організаторів втечі росіянина та видали ордер на їхній арешт.

Очевидно, наважитись на подібне можуть ділки, які відносно впевнено почуваються на території, міркує автор розслідування. Цей шпигунський інцидент розкриває деталі глобальної мережі, яка використовувала американські військові технології для підтримки війни Росії проти України.

Артем Усс

Проґавити втечу арештанта – і не відповісти

У жовтні 2022 року сорокарічний Артем Усс – син колишнього губернатора Красноярського краю Александра Усса, члена путінської партії «Единая Россия» – був затриманий у міланському аеропорту за ордером США. Його звинуватили в котрабанді конфіденційних військових технологій та в ухилянні від санкцій.

Розслідування стосовно Усса та його спільника Юрія Орехова, котрий паралельно діяв з Німеччині, американці офіційно відкрили у березні того ж 2022 року. Це сталося з подачі даних Служби безпеки України, де вже у перші тижні російської навали мали зразки та експертизи різних типів зброї, яку вилучали у ворога.

Українські інженери виявили у російських ракетах мікрочіпи, співвідносні з технологіями американського виробництва. Подібні інструменти не мали б опинитися у руках росіян, оскільки вони підлягали ембарґо з 2014 року із запровадженням санкцій проти Москви через анексію українського Криму.

Із Києва виявлену інформацію надіслали до США, і Федеральне бюро розслідувань (ФБР) відкрило термінове провадження для з’ясування, хто ж дістав ті пристрої і як спрацювала нелегальна передача секретних технологій до Росії.

Невдовзі американські слідчі вийшли на ньюйоркську компанію-розробницю згаданих військових компонентів, серед покупців якої була раніше підозріла німецька фірма з офісом у Гамбурзі, акціями котрої володіли громадяни Росії – Юрій Орехов з Німеччини та Артем Усс із Італії. Їх арештували в один і той же день 17 жовтня 2022 року, першого – в Німеччині, другого – в Італії.

Як зясувалося потім, Усс молодший був також власником кіпрської фірми, яка з 2014 року контролювала пакет акцій італійської компанії, що володіє чотиризірковим готелем на острові Сардинія.

Артем Усс

У липні минулого року дружина Артема Усса придбала фешенебельні апартаменти у приміській зоні Мілана. Звідти, 22 березня 2023 – наступного дня після рішення Апеляційного суду Мілана про екстрадицію до США – російському шпигуну вдалося втекти з-під домашнього арешту на кількох машинах за допомогою сербської банди наркоділків, повідомили італійські правоохоронці.

Операція нічної втечі, яка нагадує часи холодної війни, була розроблена також не без участі агентів посольства Росії у Римі, пише журналіст Антоніо Талія, аналізуючи попередні шпигунські махінації росіян.

Президент України Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні. Рим, 13 травня 2023 року

Чому так вийшло? Як важливу справу міжнародного рівня провалили судді, розвідслужби та правий уряд прем’єрки Джорджії Мелоні, котра голосно підтримує український спротив?

Протягом шести місяців перебування Артема Усса під домашнім арештом відповідальні органи, насамперед міністерство юстиції та суд у Мілані, «гралися» у переписку та перекладання повноважень, каже Антоніо Талія. Як підсумок – усі умили руки. Тож, за висновками журналіста-розслідувача, до втечі російського агента Усса долучилася й місцева бюрократія.

Нові часи, а методи шпигунів – старі

Якщо порівнювати з періодом холодної війни, то мета і методи нелегальної розвідувальної діяльності росіян за кордоном майже не змінилися.

Це переважно отримання таємної інформації політичного, економічного чи військового характеру шляхом проникнення у державні структури іншої країни або ж вербування іноземних громадян, які мають прямий доступ до секретних даних. В колі інтересів кремлівських шпигунів – військові секрети НАТО, приватне життя західних лідерів, медіа та громадська думка в країнах ЄС, де намагаються сіяти розбрат серед членів євроспільноти.

І modus operandi путінських шпигунів в епоху електронного спостереження часто залишається традиційним – дві особи, зустріч, обмін даними і винагородою.

Найскандальнішим випадком інфільтрації російського шпигунського апарату у коридори італійських спецслужб і таким, що призвів до найбільшої з часів холодної війни дипломатичної кризи між Римом та Москвою став арешт капітана військово-морських сил Італії Вальтера Біота у березні 2021 року.

Військового засудили в Римі до 30 років позбавлення волі за передачу російським дипломатам конфіденційної інформації НАТО, за що він отримав 5 тисяч євро. Двох працівників російського посольства-учасників шпигунської оборудки тоді видворили, Москва ж у відповідь – лише одного італійського дипломата пенсійного віку.

Справа «Вальтера Біота» набула резонансу в країні, і, здавалося, мала стати червоною лінією для італійського політикуму, який здавна виявляв відкриту поблажливість до Кремля, сформувавши й громадську думку італійців серед більш прихильних у ЄС до Володимира Путіна. Але останній епізод «Сезону шпигунів» з Артемом Уссом засвідчив, що пильності таки забракло знову.

https://www.radiosvoboda.org/a/shpyhunskyy-skandal-italiya-stavyt-rosiyu-na-mistse/31182294.html

Діють за процедурою, але впливає і політика

Причиною того, чому російські шпигуни почуваються так вільно в Італії, міг стати відносно сприятливий політичний клімат, припускає Антоніо Талія.

«Помітна частина громадської думки все ще має русофільські погляди, не зважаючи на воєнні дії Росії. Рим історично намагався вести діалог з Москвою, тому для шпигунів тут менш ворожий клімат, ніж в інших країнах», – говорить автор розслідування.

Водночас він зауважує про людський фактор, який став першопричиною перетворення Італії на привабливе місце для шпигунської діяльності росіян та долучення до їхньої афери іноземців.

Аналізовані п’ять кейсів у книжці і цитати джерел у розвідслужбах Італії свідчать, що мотиви нелегальної співпраці на користь Москви у всіх протагоністів різні: жадібність, ідеологія, хтивість, заздрість, шахрайство, економічні труднощі або бажання помсти.

Раніше, якщо в країні і виявляли іноагентів на гарячому, то їх за процедурою протягом двох діб репатріювали і особливо голосно громадськість про це не інформували. Або ж намагалися не загострювати ситуації, бо, побоюючись кремлівської верхівки, прагнули запобігти можливим арештам італійських підприємців, які активно працювали на території Росії. Взагалі у подібних випадках профільні служби та органи влади діють відповідно до протоколу.

Водночас, як зауважують знавці розвідувальних структур, фінальний результат часто обумовлений внутрішньою та міжнародною політичною ситуацією. Найчастіше йдеться про тертя чи взаємодію у трикутнику «Палац Кіджі – Білий дім – Кремль».

Наприклад, арешт і засудження італійського офіцера Біота та видворення російських дипломатів прямо пов’язують з періодом головування в технічному уряді 2021-2022 років авторитетного європеїста Маріо Драґі.

Маріо Драґі

А справа арештованого в Італії 2019 року росіянина Александра Коршунова, обвинувачуваного американцями у контрабанді секретних технологій, припала на кабінет відверто проросійського прем’єра Джузеппе Конте та неоднозначне у ставленні до Москви президентство у США Дональда Трампа.

Екстрадиції шпигуна домагалися і Вашингтон, і Москва. Фінал історії передбачуваний – Коршунова екстрадували до Росії, пославшись на нібито переконливіший запит Басманного суду Москви, який, за висновками правоохоронців, танцює під дудку Кремля.

Якою є ситуація на період великої війни біля кордонів ЄС? Чи зрозумів нарешті місцевий політикум небезпеку шпигунської активності кремлівського режиму і як бачить подальші відносини з Росією?

«З боку політиків помічаю мало далекоглядності щодо проєктування майбутніх відносин між Італією та післявоєнною Росією. Тривалий час думали і діяли за принципом, що можна якось лагодити з впливовою неліберальною країною, яка роками провокує воєнні вторгнення, а тепер намагаються уникати проблеми, щоб не розв’язувати її напряму, – констатував Радіо Свобода автор книжки «Сезон шпигунів» Антоніо Талія.

«Є політики, які прагнуть діяти рішуче, але їх меншість, інша меншість невдало намагається приховувати симпатії до Росії, а більшість таки пробує просто залишатися на плаву, займають очікувальну позицію з оглядкою на Брюссель. Та це ж не є добра політика».