13 лютого ми опублікували матеріал «Оманлива відпустка» про невідомі раніше деталі, пов’язані з січневою поїздкою Володимира Зеленського до Оману.
Після чого в Офісі президента заявили, що інформація у ньому «цілком і повністю не відповідає дійсності», що в сюжеті «все від початку до кінця неправда».
Заявили, що будуть позиватися до суду на нашу редакцію.
Ми чекаємо на цей документ.
Можливо, з позову ми зрозуміємо, що конкретно з озвученого в сюжеті, на думку ОП, є неправдою?
Що Зеленський був в Омані?
Що він повертався чартерним бортом 9H-VJN?
Що саме цим бортом туди напередодні прилетів Патрушев із Москви?
Що в Омані із Зеленським був Андрій Єрмак?
Якщо ж у ОП хочуть спростувати зустріч Патрушева та Зеленського – то, по-перше, у матеріалі немає тверджень про те, що така зустріч відбулася. По-друге, позиція Офісу президента була повною мірою представлена у сюжеті.
Більше того, від початку у всій історії з Оманом саме Офіс президента не договорював, приховував та навіть, свідомо чи ні, дезінформував суспільство.
То відпустка, то робочий візит, якщо відпустка – навіщо у ній Єрмак, якщо відрядження – чому таємне, «Зеленський терміново вилітає» – а вилітає тільки через 10 годин і так далі.
Навіть така, здавалось би, дрібниця як президентський штандарт на Банковій, який був піднятий. Що мало сигналізувати громадянам про присутність глави держави в межах країни. Хоча він був за кордоном.
Цілком логічно, що в журналістів залишалася низка запитань, на які досі немає відповіді.
Тепер у своєму матеріалі ми навели невідомі раніше факти, які точно потребують публічних пояснень – про те, що в Оман прилетів секретар Радбезу РФ Микола Патрушев саме тоді, коли там був Володимир Зеленський, і саме тим літаком, яким президент був доправлений в Україну.
Хіба це не суспільно важлива інформація?
Замість того, щоб відповісти на запитання, які досі залишаються без відповіді, і прояснити досі незрозумілі моменти – Андрій Єрмак та Офіс президента у своїх заявах вдаються до дискредитації редакції та погрожують судом журналістам, які намагаються пролити світло на всю цю історію.
Також через вихід нашого матеріалу Офіс президента дозволив собі зробити публічний сигнал-застереження Суспільному мовнику, що важко тлумачити інакше, аніж тиск та втручання в редакційні справи.
Держава справді фінансує Суспільного мовника. Держава – тобто громадяни України, а не конкретний президент, Кабмін чи Верховна Рада. І тому, коли конкретному президенту, міністру чи депутату не подобається, що транслює Суспільний мовник, це не означає, що він має право на нього публічно тиснути.