Російські удари руйнують українську енергетику. Який масштаб втрат і що робити?

Понад тисячу ударів по об’єктах української енергетичної інфраструктури завдала армія РФ, починаючи від жовтня 2022 року. Лише цього року через влучання російських «шахедів» і ракет Україна втратила 9 ГВт генеруючих потужностей – такі дані наводить Міненерго. Це третина споживання українців до повномасштабного вторгнення. І якщо у перший рік великої війни супротивник фокусувався переважно на обстрілах об’єктів, які розподіляють енергію, то цього року під удар потрапили і ТЕС, і ГЕС, і відновлювальні станції, які її безпосередньо виробляють. Крім цього, постраждали мережі централізованого теплопостачання і об’єкти газової інфраструктури.

Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування подій в Україні називає російські удари по енергетиці систематичними та непропорційними і наголошує: це становить воєнний злочин.

Радіо Свобода пояснює, що відомо про масштаби ураженої російськими обстрілами енергетичної інфраструктури, а також як можна долати виклики.

«Замість 18 ГВт, необхідних для забезпечення споживання в морозні зимові дні (-10°C/14°F), у найкращому випадку будуть доступні лише 12-13 ГВт. Навіть із урахуванням додаткових 1,7 ГВт потенційного імпорту з Європи, дефіцит залишається значним. При температурі -10°C цієї зими країна може зіткнутися з відключеннями електроенергії, які триватимуть до 10-12 годин на добу, і ця оцінка навіть не враховує нових атак, які створюють величезні додаткові ризики», – зазначив директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

Всередині електростанції України після атаки РФ: масштаби руйнувань (фотосвідчення)

До великої війни українські атомні, теплові, гідроелектростанції та відновлювальні джерела виробляли 44,1 ГВт електроенергії. Перед повномасштабним російським вторгненням країна споживала близько 26 ГВт, а надлишки експортувала.

Та вже з перших місяців російської агресії енергетика зазнала шкоди: 18 ГВт Україна втратила через окупацію територій російською армією. Лише захоплена Запорізька станція забезпечувала приблизно 20% потреб всієї країни – а це 6 гігаватів.

Починаючи з 2022 року, супротивник регулярно обстрілює енергетичні об’єкти, а у 2024 році ці атаки значно посилилися.

Станом на квітень 2023 року енергосистема втратила майже половину виробничих потужностей. 42 з 95 високовольтних трансформаторів пошкодили обстріли. Під час хвилі атак, яка тривала з березня по травень 2024 року, обсяг генеруючих потужностей зменшився ще на 9 гігаватів. Переважно це були теплові та гідроактиви, хоча сонячна генерація також зазнала нападів, йдеться у звіті Міжнародного енергетичного агентства.

За даними цього міжнародного органу, станом на травень 2024 року 70% теплових генеруючих потужностей України були зруйновані або окуповані, пошкоджень зазнали приблизно половина високовольтних підстанцій «Укренерго» і багато розподільчих підстанцій. Агентство оцінює шкоду, заподіяну енергетиці, в 11,4 мільярда доларів.

Дим і вогонь навколо високовольтних ліній на місці російського ракетного удару поблизу Харкова, 22 березня 2024 року

Які регіони під ударом

Лише з березня по серпень цього року Росія здійснила дев’ять хвиль масштабних і комплексних атак на енергоінфраструктуру у 20 з 24 областей, що контролюються Києвом, наголошують фахівці.

За цей час Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зафіксувала обстріли:

• 25 ТЕС і ТЕЦ у дев’яти областях;
• семи ГЕС у п’яти областях;
• двох об’єктів відновлювальної енергетики в одній області;
• двох теплоелектростанцій у двох областях;
• 101 удар на об’єкти розподілу та передачі електроенергії у 17 регіонах.

Траплялися випадки, коли Росія кілька разів атакувала один і той самий об’єкт. Як приклад організація наводить історію з великою теплоелектростанцією, пошкодженою взимку 2022-2023 років. Її часткове відновлення тривало приблизно рік, а у 2024-му туди знову влучило кілька ракет. Працівники наново поремонтували станцію, а вже через кілька тижнів об’єкт знову-таки зазнав кількох ракетних ударів.

А ось перелік найвідоміших із публікацій у медіа енергооб’єктів, які за майже три роки великої війни атакувала Росія:

• Зміївська ТЕС
• Харківська ТЕЦ-5
• Дніпровська ГЕС
• Дністровська ГЕС
• Кременчуцька ГЕС
• Київська ТЕЦ-5
• Трипільська ТЕС
• Бурштинська ТЕС
• Ладижинська ТЕС
• Київська ГЕС
• Сумська ТЕЦ
• Канівська ГЕС
• Слов’янська ТЕС

До того ж, була повністю зруйнована Каховська ГЕС 6 червня 2023 року.

Президент РФ Володимир Путін 12 квітня цього року публічно визнав, що Росія знищує українську енергосистему. Ці дії він пояснив відповіддю на удари по російській території та «демілітаризацією» України.

Хоча Росія безпосередньо не обстрілювала атомні електростанції на підконтрольній території, наслідки обстрілів торкнулися і їх: через коливання в електромережі і удари по трансформаторних підстанціях реактори тимчасово зупинялися. Вперше система опинилася в стані блекауту – втратила єдність та розпалась на ізольовані острівці – 23 листопада 2022 року. Тоді на Рівненській, Південноукраїнській та Хмельницькій АЕС спрацював аварійний захист, що автоматично вимкнув усі блоки.

Попри атаки, енергосистема залишається стабільною, зазначив прем'єр-міністр Денис Шмигаль після останньої масової комбінованої атаки на енергооб’єкти. «Важливо, що система зберегла і зберігає цілісність», – зауважив він. А президент Володимир Зеленський заявив, що вберегти цивільну інфраструктуру та енергетичні об’єкти від російських атак можуть допомогти 10-12 систем Patriot.

Чому енергетична інфраструктура стає більш вразливою

У коментарі для Радіо Свобода енергетичний експерт Олександр Харченко пояснив, що українська енергосистема об’єднана, тому енергетики докладають зусиль, щоб ситуація зі світлом була максимально уніфікована в різних населених пунктах. Проте об’єктивно є регіони, які мають більший дефіцит і проблеми: передусім це стосується півдня, Київщини і Харківського енергетичного вузла.

«Зараз через велику кількість ударів по високовольтних мережах часом виникає проблема, яким чином передати електрику від атомних станцій, які розташовані здебільшого на правому березі Дніпра на лівий берег. Бо дуже багато пошкоджень, дуже багато уражень – і відповідно іноді виникає ситуація, коли на лівобережжі складніша ситуація, ніж на заході України, де є дві атомні станції, які там розташовані фізично. Звісно, з них легше транспортувати (електрику – ред.) по правому берегу», – сказав Харченко.

Олександр Харченко

Також він зауважив, що високовольтні мережі після останньої атаки відновлені достатньо добре, але трапляються дрібні інциденти, через які збільшуються обсяги обмежень електроенергії. Наприклад, зараз не працює один з атомних блоків і ще щонайменше два вугільні блоки.

«У мирний час було чим замінити ці блоки – без проблем увімкнули б інші, поремонтували – і ми повернулися б до доброго життя. Зараз, коли є дефіцит генерації, кожна поломка (відчутна – ред.). От на одній з вугільних електростанцій зламався блок, його поремонтують до завтра, але це спричинило додаткові відключення світла сьогодні, – пояснює експерт. – На одній із атомних станцій «забарахлив» насос: за протоколом треба зупинити енергоблок, провести ремонт насосу і вже потім повернути енергоблок до роботи. Але на час ремонту доводиться давати додаткові обмеження на споживання, бо ми живемо у дуже напруженій ситуації».

За словами директора Центру досліджень енергетики, нині гідроелектростанції не можуть видавати велике навантаження через погодні умови: взимку найменший рівень води, тож вони мають дуже обмежений ресурс для роботи.

Теплоелектростанції, каже Харченко, теж значно пошкоджені. Попри те, що їх постійно намагаються відновлювати, зробити це капітально навряд вдасться.

«Буквально кожного дня є вугільні енергоблоки, які йдуть в ремонти. Їм (блокам – ред.) більше 50 років і по них ще прилітали ракети. І після цих прильотів якимось чином придумали, як їх запустити, відновити роботу. Але, безумовно, це не ті надійні режими, які б ми хотіли бачити. Насправд я думаю, що вугільна генерація просто доживає останні роки і фізично ці станції не протягнуть довго», – каже він.

Що робити?

Головним пріоритетом директор Центру досліджень енергетики вважає не лише посилення систем ППО, а й створення умов для приватних інвестицій в український енергетичний сектор. Важливо переформатувати підтримку в бік приватного бізнесу, який зможе швидко і ефективно будувати нові потужності, каже Харченко.

Головні виклики у нову воєнну зиму також обговорювали днями на міжнародній енергетичній конференції в Києві Ukrainian Energy Security Dialogue.

Серед рекомендацій:

• намагатися долати дефіцит енергетичного обладнання,
• розбудовувати локальну і зелену генерацію,
• уникати паніки серед населення через російські спецоперації.

Заступник міністра енергетики України Роман Андарак визнав проблему кіберзагроз, а отже, і потребу кіберзахисту. «В середньому за два дні до масованих обстрілів ми фіксуємо сотні тисяч потужних кібератак на всі енергетичні підприємства», – заявив урядовець 4 грудня.

Це свідчить, що Росія поєднує фізичний і цифровий вплив. У 2015 році саме в Україні зафіксували першу вдалу кібератаку на об'єкти енергетики і «Україна енергетична» припускає, що через такий досвід Україна може очолити напрямок кібербезпеки у Східній Європі.