Посольство Росії в Берліні надіслало електронні листи німецьким історикам, закликаючи їх використовувати як навчальний матеріал ревізіоністську статтю про Другу світову війну, де автором зазначений російський президент Володимир Путін. Німецька наукова спільнота обурена, але російське посольство захищає свою позицію.
«Ми пропонуємо вам використовувати статтю Володимира Путіна для майбутніх лекцій з історії», – написало російське посольство в електронному листі німецьким історикам.
«Путін знову імітує історика», – написав у відповідь один із німецьких учених.
Коли 22 червня професор одного з університетів у Баварії Юлія Обертрайс перевірила свою електронну скриньку, вона побачила лист від посольства Росії в Берліні.
У листі настирливо нав’язувалася ревізіоністська стаття щодо Другої світової війни, автором якої був зазначений ніхто інший, як президент Росії Володимир Путін. До листа додали німецький переклад тексту Путіна – усі 9000 слів.
Що найбільше шокувало Обертрайс – це відвертий заклик, яким закінчувався лист російського посольства.
«Стаття президента Росії, безсумнівно, викличе чималий інтерес у ваших читачів, – стверджують в електронному листі, копію якого Обертрайс відправила до Радіо Свобода. – Маючи це на увазі, ми пропонуємо вам використовувати статтю Володимира Путіна для майбутніх лекції з історії».
Обертрайс, професор Університету Фрідріха-Александра, висловила своє прикре ставлення до російської пропозиції у твітері. В російському заклику вона вбачає непрохану спробу змусити її змінити навчальний матеріал. І виявилося, що той самий електронний лист був надісланий багатьом іншим німецьким історикам, які так само висловили своє невдоволення у соціальних мережах.
«Я не впевнена, чи варто мені плакати, чи сміятися», – написала Анке Гільбреннер, професор історії Східної Європи з Геттінгенського університету.
Путін знову вдає із себе історикаМартін Ауст
«Путін знову вдає із себе історика», – написав Мартін Ауст із Боннського університету.
Стаття Путіна під назвою «Справжні уроки 75-ї річниці Другої світової війни» стала предметом серйозних суперечок із моменту її публікації 18 червня в американському журналі The National Interest. Стаття цитує архівні документи, але вона наскрізь пронизана граматичними помилками і незграбними висловлюваннями. Кремль відхилив звинувачення одного з російських істориків у тому, що цитата, приписувана в статті Гітлерові, – вигадка.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Брехня, маніпуляція та замовчування» – перші реакції з України, Польщі та Чехії на статтю Путіна про Другу світову війну
Путінський монолог про історію виглядає як компіляція ревізіоністських поглядів, які Москва активно пропагує останніми роками. Стаття називає загальноприйняте бачення Другої світової війни «західним спотворенням» і нагадує світові про радянську роль у перемозі над нацистською Німеччиною ціною майже 27 мільйонів життів.
Цей текст, останній із безлічі агресивних публічних заяв Росії й самого Путіна на цю тему, обурив уряди країн Балтії твердженням, що ці країни добровільно відмовилися від суверенітету на користь окупації радянськими військами. У Варшаві він викликав публічний осуд – але, схоже, не викликав здивування – через заяву, що Польща була відповідальна за вторгнення до неї нацистської Німеччини і Радянського Союзу в 1939 році. На захист своєї заяви Путін цитує секретний протокол до пакту Молотова-Ріббентропа, який президент Росії виправдовує як оборонний.
Професор Ауст із Боннського університету висловив в електронному листі до Радіо Свобода своє здивування через прохання російського посольства додати статтю до навчальних матеріалів. Проте він заявив, що розглядає статтю Путіна як частину війни за пам’ять, яку Східна Європа веде з Росією останніми роками. Хоч професор і симпатизує деяким висновкам статті, враховуючи засудження Путіним британсько-французької політики умиротворення Гітлера в 1938 році й особливу увагу до страждань «радянського народу» під час німецької військової інтервенції в 1941 році, він називає інші частини тексту спотвореннями.
Будуть використовувати текст Путіна як джерело, яке можна вивчити, щоб дізнатися більше про механізми політизації історії загалом і про культуру антагоністичної пам’яті зокремаМартін Ауст
«Жоден історик у Німеччині не погодиться звинуватити Польщу у розв’язанні Другої світової війни. Це просто нісенітниці, – сказав він. – Я припускаю, що досить багато колег будуть використовувати текст Путіна як джерело, яке можна вивчити, щоб дізнатися більше про механізми політизації історії загалом і про культуру антагоністичної пам’яті зокрема».
Проте в Росії, державі-правонаступниці Радянського Союзу, погляди, висловлені Путіним, користуються широкою підтримкою, бо багато людей обурені тим, що їхня країна іноді недооцінюється в дискусіях про перемогу союзників над нацизмом. Коли під час меморіальних заходів на Заході іноді не згадують про радянський внесок, це дає поживу для тверджень Москви про те, що ведеться свідома кампанія переписування історії Другої світової війни і що її ціллю є Росія.
Тим не менш, схоже, мало хто з отримувачів електронного листа від посольства Росії був враженим.
«Зазвичай ми розуміємо історію як дискурс, вільний від упередженості, – висловився історик Шульце Вессель у німецького телешоу «Таґесшау». – Але коли президент власноруч пише статтю і дає розіслати її визнаним професорам із закликом використовувати цей матеріал на уроках історії – то це дивовижна подія».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Статтю Путіна про війну розкритикував професор із Москви Борис Соколов (огляд преси)
Тим часом речник посольства Росії в Берліні Ілля Рожков у письмовому коментарі для Радіо Свобода виступив на захист листа посольства і заявив, що він має «суто інформативний характер, що має на меті допомогти читачам створити об’єктивний погляд на матеріал».
А відповідаючи безпосередньо у твітері професорові Обертрайс, яка перша поділилась своїм роздратуванням щодо російського листа, посольство заявило, що стаття Путіна викликала дискусію в німецькому суспільстві, а воно просто ділилося нею з німецькими експертами.
Метою цього, заявили в російському посольстві, було дати можливість німцям зробити власні висновки щодо статті «і не покладатись на іноземні оцінки».