Їм обом по 24 роки. Іван – військовослужбовець 25-ї десантно-штурмової бригади. Тетяна – медсестра у одній з кременчуцьких лікарень. Він приїхав лікуватися після поранення, побачив її. Вже за кілька місяців попросив стати його дружиною. Далі – звільнення з армії за станом здоров’я.
У перший день демобілізації Іван повіз Тетяну у його рідне місто – Марганець, бо хотів там познайомити з батьками. Але з окупованого сусіднього Енергодару «прилетіло». Іван хотів захистити Тетяну і відкинути російський боєприпас. Їх обох сильно поранило: він втратив зір, руку і частину трахеї, вона вчилася заново ходити. Він просив її покинути його, а вона просила одружитися, як тільки він зможе сказати «Так». Розповідаємо історію подружжя Розуманів.
Ви можете прослухати цей текст, ми озвучили його за допомогою штучного інтелекту:
Your browser doesn’t support HTML5
Він втратив зір і хотів, що вона його покинула: історія ветерана Івана Розумана та медсестри Тетяни
Знайомство
Іван став військовим задовго до повномасштабного вторгнення, служив у Національній гвардії. У 2021 році звільнився, рік пропрацював на шахті у своєму рідному місті Марганець на Дніпропетровщині.
Іван Розуман під час служби у ЗСУ
22 лютого 2022 року Розуман отримує повістку, наступного дня з'являється у військкомат і велику війну зустрічає вже на службі.
«Починав з міста Авдіївка, потім переміщались по Донецькій області, потім Слобожанська операція (контрнаступ на Харківщині – ред.), потім перевівся у інший підрозділ, потім штурми Червонопопівки... І невдалий був штурм», – каже Іван.
Під час цього штурму він отримує своє перше серйозне поранення.
«Відкритий перелом лівої ноги і праву ногу повністю пересікло осколками», – згадує Іван.
Далі – лікування у різних медзакладах по всій країні, і потрапляє у Кременчук. Тетяна родом звідти, і саме у тій лікарні, куди відправили Івана, працює медсестрою.
«Заходжу в лікарню, дивлюся, раніше ліжко було вільне, зараз вже хтось лежить. Сказала: «Доброго ранку» і пішла по своїх справах. І потім вже виходить «чудо» з палати і починає туди-сюди ходити, повз пост, де я працювала», – розповідає Тетяна.
Іван та Тетяна Розумани
Іван дуже соромився, боявся заговорити з Тетяною. Але потім він виграв у лотерейці в місцевому магазині шоколадку і вирішив, що це привід познайомитись.
«Заговорив зі мною тільки тоді, коли приніс шоколадку. І каже: таку шоколадку ніде не купиш, це тобі», – пригадує Тетяна.
Потім вони багато спілкуються, Іван запрошує Тетяну до ресторану, дарує квіти та подарунки, вони стають майже нерозлучними.
Заручини і поранення
Іван і Тетяна зустрілися 11 серпня 2023 року, а вже 26 вересня Іван робить їй пропозицію, вона відповідає йому «Так».
Іван та Тетяна під час заручин
Вони вирішують жити разом і Іван приїздить до неї зі служби.
Згодом, через ускладнення після першого поранення, його звільняють. У перший день демобілізації Іван везе Тетяну у рідний Марганець, щоб познайомити з батьками.
«Ми були з ними знайомі по відеозв’язку. І вже вирішили познайомитися наживо. Але познайомилися в лікарні», – розповідає дівчина.
Коли Іван і Тетяна вийшли у двір біля будинку, поруч упав російський боєприпас.
«Ніби як вибух гранати... А як? Звідки? Де взялося? Чи скид? Там зона бойових дій... Намагався відкинути (боєприпас подалі від Тетяни – ред.), не вийшло... Зрозумів, що в мене ні турнікета, нічого немає, є портупея, і я спробував портупеєю надати собі першу медичну допомогу», – розповідає Іван.
Тетяна Розуман розповідає Радіо Свобода про пережите
Тетяні теж дісталося...
«Відкрита черепно-мозкова, ноги теж перебиті, коліна. Я ходити не могла. Як кажуть: училася заново ходити», – пригадує вона.
Тож рідне місто Івана фактично стало фронтом, відколи росіяни окупували Енергодар.
Одруження і лікування
Після вибуху Івана і Тетяну везуть до лікарні. Хлопець місяць перебуває у стані коми, а дівчина проходить через низку операцій, але найбільше хвилюється, чи виживе Іван.
Як тільки Іван виходить з коми, лікарі розповідають йому про втрачені очі, руку та частину трахеї. Розуман усвідомлює, чому він не може розмовляти, а навколо лише темрява.
«Я розумів: крім близьких людей, таких, як батьки, я можу бути нікому не потрібен. І я втратив все своє улюблене, чим я займався. Думав: Таня – молода дівчина, дуже симпатична, їй не буде це потрібно», – ділиться думками Іван.
Іван Розуман під час інтерв’ю Радіо Свобода
Тоді він пише Тетяні записку, щоб вона його покинула.
Розуман каже: «Я просив, щоб Таня пішла і залишила мене, щоб не ламала своє молоде життя».
Тетяну це дуже розізлило, вона навіть вдарила Івана... І запропонувала одружитися, як тільки йому наростять втрачені кільця трахеї, щоб він міг сказати «Так» у РАЦСі.
«Я сказала, що треба в будь-якому випадку. Збираєшся, встаєш на ноги, одягаєшся і їдеш», – розповідає Тетяна.
Іван та Тетяна Розумани під час реєстрації шлюбу
Після одруження вони вже не розлучаються і все роблять разом.
Подружнє життя і реабілітація
Ми зустрічаємося із Тетяною та Іваном у жовтні 2024 року, фактично через рік після поранення. Вони тепер живуть у Києві, разом переглядають спільні фото на дивані.
Тетяна тримає Івана за руку і розповідає про кожне фото. Він доповнює її, і каже, що усе пам’ятає.
Кожне фото – ціла історія
Радіо Свобода запитує, як змінилися їхні стосунки після поранення. Вони синхронно кажуть, що не змінилися.
Але потім Іван додає: «Я, напевно, почав більше любити Таню. Я розумію, що вона для мене дуже багато чого робить, постійно зі мною і не кинула мене в той тяжкий час, у тому стані, в якому я був у реанімації. І приїхала, і підтримувала мене постійно, і тепер підтримує. Я їй дуже вдячний. Я думаю, не дуже багато таких, тим паче молодих, дівчат, які б це змогли зробити».
Подружжя Розуманів під час інтерв’ю Радіо Свобода
Тетяна радісно посміхається у відповідь на ці слова і міцніше стискає руку Івана.
Вони планують завести дітей. Іван хвилюється, що не може повноцінно допомагати Тетяні у побуті, але водночас ділиться, що регулярно працює з інструктором з орієнтування у просторі.
Ось так Іван Розуман тепер нарізає овочі для салату
Іван Розуман із інструкторкою із орієнтування у просторі під час заняття
Їхня мрія – це своє житло, а ще Іван дуже хоче мати власну справу, щоб заробляти на життя. Поки вони вдвох знімають відео про реабілітацію, щоб підтримати військових, що опинилися у схожій ситуації. А також продовжують лікування, у Івана попереду – ще кілька операцій і реабілітація.
А із грішми допомагають волонтери, бо єдиний заробіток зараз – пенсія з інвалідності, яку отримує Тетяна – три тисячі гривень на місяць.