«Необхідна система ротацій на передовій»: очікування від зміни головкома ЗСУ та прогноз ходу війни

Анастасія Потапенко

Українські БПЛА дедалі більше зможуть вражати цілі глибоко в тилу Росії і тим самим впливати на ситуацію на фронті. Але це стане відчутно щонайменше через 10-12 місяців, вважає австрійський аналітик Том Купер. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів про те, які проблеми він бачить в організації дій ЗСУ під час війни. А також про те, чи варто і коли очікувати суттєвих змін у стратегії та тактиці оборони України у зв'язку із заміною Валерія Залужного на Олександра Сирського на посаді головнокомандувача Збройних Сил України? Окрім цього, Купер оцінив спроможності Росії у війні з Україною, орієнтовну тривалість війни, і ризики щодо можливого нападу РФ на країни НАТО.

Том Купер, австрійській воєнний аналітик

– Чи може рішення щодо відставки Залужного змінити ситуацію на фронті?

– Про це треба думати ось таким чином: уявіть себе призначеним на головнокомандувача Збройних Сил України.

Тільки щоб відвідати найважливіше центри командування на передовій вам знадобиться тиждень, якщо не два. Для того, щоб на власні очі побачити ситуацію і почути командирів, поспілкуватися із ними і дати їм пояснити ситуацію і розповісти про те, що їх турбує, вислухати їхні скарги.

Це означає, що вам знадобиться щонайменше два тижні для того, щоб оцінити, що наразі відбувається і що є необхідним. Потім ви заповнюєте відповідний звіт і так далі.

Тож, потрібен принаймні місяць, щоб щось почало змінюватися. Тому я думаю, що якісь суттєві зміни в поведінці ЗСУ ми зможемо побачити в березні-квітні.

Проте, що було б дуже добре, але малоймовірно, це зміна в комунікації армії до суспільства.

На той час командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський (ліворуч) доповідає президенту України Володимиру Зеленському про ситуацію на Бахмутському напрямку. Донеччина, 5 вересня 2023 року

Ми бачили випадки, коли ЗСУ офіційно повідомляли про щось, а згодом змінювали ці повідомлення. Наприклад, коли втратили певний населений пункт, то заявляли, що досі тримають його під контролем. Цей їхній страх перед суспільством незрозумілий.

Українське суспільство не стане панікувати через втрату населеного пункту. Будьте чесними з населенням і кажіть чітко, як воно є.

Звичайно, подекуди неможливо говорити про все прямо, оскільки не хочеться інформувати російські сили. І так, це важливо, бо дуже часто російське командування не знає, що відбувається безпосередньо на фронті. Але це окрема історія.

Все ж таки, потрібно бути більш відвертими з народом, це єдине рішення. Те, що я бачу останні 1,5 року – це те, що ЗСУ не до кінця щирі з військовими та з народом. Мені не подобається ця тенденція і я сподіваюсь, що це зміниться.

Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний під час пресконференції. Київ, 26 грудня 2023 року

Але як я вже казав, не можна очікувати великих змін протягом кількох днів або навіть кількох тижнів. Ймовірно, це займе місяці. І я сподіваюсь на зміни в кадровій політиці.

Наприклад, зараз ви маєте деякі підрозділи, де військові за два роки війни мали лише один-два тижні відпустки. За два роки цієї інтенсивної війни!

Я знаю людей, які не були вдома і не бачили свої сім’ї від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року і до листопада-грудня минулого року.

Були підрозділи, як 93-тя механізована бригада, що не мали перерв довших за два-три дні від початку повномасштабного вторгнення і аж до осені минулого року. І навіть тоді, після одного тижня відпочинку, їх знову відправили на передову.

Це має припинитися. Необхідно знайти спосіб проводити ротацію підрозділів частіше, аби дати військовим більше часу на відпочинок.

Куп’янський напрямок. На фронті як у Першу світову? (Фоторепортаж)

Я знаю багато офіцерів, хто просто втомлений. Зараз зима, холод, людям необхідно мати один-два тижні вдома з їх родинами, щоб відпочити.

І, до речі, це також проблема, коли у підрозділі є багато втомлених воїнів, тому що вони менш обережні, вони втрачають фокус і отримують більш важкі поранення.

Дехто навіть радий бути пораненим, бо поранених бійців відвозять від передової.

І це все також має негативні наслідки в довгостроковій перспективі, оскільки інформація про такі ситуації потрапляє в суспільство і менше людей готові бути добровольцями в лавах ЗСУ. Це дуже погано.

Замість цього необхідно проводити ротацію у підрозділах частіше. Наразі такої системи в ЗСУ немає, принаймні я такої не бачив. Сподіваюся будуть покращення.

Військовослужбовець ЗСУ в окопі на бойових позиціях біля лінії розмежування неподалік від містечка Нью-Йорк Донецької області, 9 лютого 2022 року

– Якщо проаналізувати 2023 рік, то можемо сказати, що війна перейшла у позиційну. Великих проривів на фронті не було ні зі сторони України, ні зі сторони Росії. Російська сторона має більше снарядів, ракет і людей, але цього виходить замало?

– Справа в тому, що Росія має більше снарядів, але російські військові менш точні. Це означає, що незалежно від того, скільки снарядів вони мають, влучень все одно менше.

Тож доходить до того, що вони витрачають багато снарядів, щоб знищити позиції української оборони, а не щоб влучити в окремих солдатів.

А українські сили спрямовують снаряди точніше і по живій силі супротивника. Це головна відмінність.

Отже, припустимо, у вас є 100 снарядів і вам необхідно, наприклад, 50 для того, щоб влучити в когось. Тож ви влучаєте у двох людей, при цьому використовуєте 100 одиниць. А ось у українців може бути 20-30 снарядів і вони ними вбивають 10 російський військових. Тож, у цьому сенсі є кардинальна різниця.

По-друге, наступальний потенціал армії РФ в Україні був знищений ще у 2022 році. Принаймні влітку того року вони зазнали сильних втрат у Лисичанську та Сєвєродонецьку.

– Які шанси у Росії, наприклад, вийти до Куп’янська у 2024 році, який раніше звільнили українські сили?

– Складно робити якийсь прогноз… Я б сказав, у кращому, випадку 50 на 50.

Якщо ж дійсно, наприклад, один із підрозділів утримує певний сектор на лінії фронту занадто довго і люди там втомлені та не мають достатньо боєприпасів, то так, російські сили могли б пройти вперед, але якщо брати, загальну картину, то я не вважаю це ймовірним. Я маю на увазі, що вони можуть пройти десь на два, три або п’ять кілометрів у сторону Куп’янська, але взяти його повністю – ні, це зовсім інша історія.

Знову ж таки, російські сили втратили свою наступальну спроможність і нині вони б’ються буквально за наступний окоп, витрачають 5000 снарядів на день і тому подібне. Тож це не можна назвати наступальною операцією. Це насправді ведення війни з метою ведення війни.

І Путін не проти цього, бо йому це грає на руку. Час грає на руку. Знаєте, він очікує, що Трамп виграє вибори в США, тоді він зможе вивести США з НАТО і припинити постачання допомоги Україні. Тож, це те, на що Путін сподівається – на крах Заходу.

Тож тепер давайте почекаємо і подивимося, що станеться в листопаді, тому що на фронті чогось великого очікувати не варто.

– Як довго, на ваш погляд, Росія матиме змогу вести цю війну?

– Я б сказав довше, ніж хтось може очікувати.

З точки зору військової аналітики Україна має так званий найгірший сценарій. У випадку з Росією найгірший сценарій – це те, що вони можуть вести війну протягом 5-6 років. Я б сказав навіть довше. Чому?

Тому що попри те, що вони втрачають так багато свого і нового обладнання, і старого, яке передають на обслуговування, вони завжди знаходять, чим його замінити.

Австрійський воєнний аналітик Том Купер: «Зміни в ЗСУ буде видно в березні-квітні» (відео)

Наприклад, вони втратили величезну кількість сучасної артилерії за останні два роки. Її більше немає. Тому вони замінюють цю артилерію на БПЛА, міні-БПЛА.

Вони досі потребують багато артилерії. Саме тому вони закуповують снаряди з Північної Кореї та з Ірану.

Росію не легко вибити з поля бою, якщо тільки їй не завдати таких втрат, що російським силам доведеться визнати, що вони більше не здатні продовжувати бойові дії.

Тільки в такому випадку можна очікувати, що вони вирішать відступити, як зробили це в Афганістані. Тоді війна для них стає безглуздою, оскільки вони не можуть нічого досягти. І в ситуації з Афганістаном це спрацювало.

Знадобилося 8 чи 9 років, щоб це усвідомити, і тоді ж вони почали виводити війська. Таким чином, можна не очікувати, що російські сили поводитимуться в Україні так, як вони це робили в Афганістані, без суттєвих змін в західній політиці щодо підтримки України.

Напад на НАТО?! Найперша проблема зараз – це оборона України

– Світові медіа неодноразово писали про можливе протистояння Росії та НАТО у майбутньому. Чи має Росія ресурси для протистояння із НАТО? І чи може це відбутися?

– Я вважаю, що це абсолютний нонсенс. Я знаю таке мислення ще з 1980-х, коли я був підлітком і ми обговорювали НАТО і Варшавський пакт.

Висновок для мене тоді був абсолютно чіткий: ми просто марнуємо свій час. Варшавський пакт ніколи не атакував би НАТО, а НАТО ніколи не атакувало б Варшавський пакт. Це через те, що ми знали, якщо одна сторона нападе на іншу, то це буде питання двох днів, двох тижнів або двох місяців, але обов’язково відбудеться взаємний ядерний удар і тоді весь світ буде знищено.

Наразі ми маємо ситуацію, коли всі очікують, що Росія нападе на НАТО.

Для того, щоб Росія була здатна це зробити, вона повинна мати набагато більше озброєння. А для цього у неї наразі немає виробничих потужностей.

Сучасне озброєння потребує сучасних систем наведення, а можливостей виробляти такі системи в Росії просто не існує.

Російські винищувачі п'ятого покоління Су-57 під час повітряного параду. Московська область. 12 серпня 2017 року

Візьміть, наприклад, російський секретний винищувач СУ-57. Вони спочатку спроєктували планер секретним, але вони зробили це тільки для передньої його частини, оскільки не мали достатньо коштів, щоб зробити це і для задньої частини літака.

Потім вони вирішили встановити радари навколо планера так, щоб вони покривали весь літак, не тільки його передню частину. Чудова ідея, але для цього потрібно програмне забезпечення, яке здатне інтегрувати вхідний сигнал від антен радарів в систему. І вже протягом 6 років вони не можуть створити це програмне забезпечення.

Вони створюють – воно не працює, вони роблять нове – воно не працює знову і так далі така ж сама історія. Вони створили систему «Метроном», ще якісь системи, але нічого з цього не працювало.

І НАТО очікує, що Росія на них нападе? Для мене це безглуздо.

Під час навчань НАТО Steadfast Defender 2021 на авіаносці HMS Queen Elizabeth біля узбережжя Португалії.

Звичайно, така думка взагалі існує. Чому?

Тому, що НАТО не хоче, щоб їх сучасну зброю було відправлено в Україну. Вони, в першу чергу, хочуть бути озброєні самі. Це такий тип мислення.

Росія ж, наприклад, встановила дві батареї балістичних ракет на кордонах з Фінляндією, але відвела війська від фінського кордону. Чому?

Тому, що вони необхідні в Україні, в них немає достатньо війська для боїв там. Тому, якщо Росія розташує ще додаткові ракети навпроти країн Балтії, Польщі тощо, то вони зроблять те саме, тобто відведуть війська і замінять їх ракетами. І це чудово.

Чому? Тому, що тоді НАТО муситиме тільки пильнувати за цими ракетами, що вони постійно й роблять. І якщо, наприклад, ці ракети залишаються на умовному складі – це означає, що все в порядку і ніхто не збирається нападати.

Тобто це означає, що не потрібно мати велику армію, 2000 танків, 5000 артилерійських установок тощо. Все, що потрібно для безпеки – це лише протиракетна оборона.

Всі ці заяви про те, що Росія збирається напасти на НАТО можна притримати для дітей.

Почніть відправляти зброю в Україну. Не просто зброю, а новітню зброю.

Все, що Україна поки що отримала від НАТО є застарілим.

Challenger був надсучасним танком у 1980-х, Abrams – де вони?

Танки Abrams у Латвії.

Вони кажуть, що відправили 31 Abrams в Україну, але ми не бачимо їх на полі бою. Це найсучасніше, що було відправлено. Himars сучасний, але і це система 30-річної давнини. Артилерійські установки Archer та Caesar є новими, але їх було створено для експедиційної війни, тому якщо їх вразять російські сили, то вони будуть миттєво знешкоджені.

Через це ці системи не достатньо хороші. В них має бути набагато сильніша броня.

Найновіше західне озброєння дуже сильно відрізняється і якби воно було виготовлене в необхідній кількості і відправлене в Україну – тоді було б добре.

Немає сенсу хвилюватися про загрозу нападу Росії через 2, 3 чи 5 років. Загроза Росії існуватиме завжди. Ніхто не може передбачити майбутнє. Тому потрібно розв'язувати проблеми, коли вони виникають.

Найперша проблема зараз – це оборона України, відступ Росії та кінець цієї війни.

Потім можна починати думати про те, що Росія може напасти на НАТО, бо тоді вони матимуть достатньо військ для цього. Наразі вони не мають достатньо військ або ракет для нападу.

Реактивна артилерійська система HIMARS Збройних сил України веде вогонь поблизу лінії фронту на Херсонщині, 5 листопада 2022 року

Що робити Україні цих умовах?

– Протягом січня російські нафтобази частіше атакують дрони. Як ви вважаєте, чи буде таких атак більше та які наслідки мають ці атаки на нафтобази?

– Так, звичайно. Україна проводить власну стратегічну кампанію проти російської паливної системи.

І я думаю, що українські командири, що очолюють цю операцію стикаються з двома проблемами. Перше – це яку зброю і в якій кількості вони мають, і друге – в які цілі вони мають цілитися.

Поки що вони переважно цілять в склади, великі паливні резервуари. З одного боку, таку ціль доволі легко вразити, але є і негативна сторона – склад вибухає і все, що знищено – це лише це конкретне паливо, нічого більше. Дуже мала ймовірність того, що навіть резервуар, що розташований в 50 метрах від вибуху, буде знищено також. Тобто проблема в тому, що такі атаки вражають замало.

Я думаю, що краще було б бити по нафтопереробних заводах, особливо по командних центрах нафтопереробних заводів. Росія має багато нафти в покладах, це не проблема. Але перероблення цієї нафти – ось це проблема.

Тому, якщо вдарити по командному центру нафтопереробного заводу, можна вивести весь НПЗ з ладу одним єдиним ударом. Цього цілком достатньо. Тоді російські сили будуть зайняті днями, тижнями, а можливо й місяцями, відновлюючи зруйнований командний центр.

Рятувальники гасять пожежу на нафтобазі внаслідок атаки безпілотника в Клинцях Брянської області на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 18 січня 2024 р.

Сьогодні проблема Росії з командними центрами полягає у тому, що вони підтримуються комп’ютерами, які держава сама не виробляє. Вона залежна від контрабанди високих технологій з Заходу або з Китаю. Це означає, що будь-який удар по командному центру приносить їм подвійні, або навіть потрійні проблеми.

Наскільки я можу стверджувати, наразі такі проблеми виникають у них дуже рідко. Чому? Тому, що, з одного боку, Україна не має достатньої кількості БПЛА великої дальності. З іншого боку, Росія є найбільшою країною в світі і дуже складно розробити такі дрони, які б могли непомітно досягти цілей глибоко в тилу Російської Федерації, чітко влучити у них і при цьому не бути поміченими та збитими засобами протиповітряної оборони.

Але абсолютно точно, що Україна проводить власну стратегічну кампанію проти російської паливної системи. Сьогодні немає сумніві в тому, що Україна уражає російську паливну систему, але поки це відчутно недостатньо сильно. Час від часу це сильно відчувається на конкретних ділянках російського фронту.

Наприклад, один або два тижні тому була суттєва проблема з постачанням палива на Авдіївському напрямку з боку Росії, там мали нестачу палива протягом близько одного тижня. Сама ж ця організація постачання палива на Донбас з інших частин Росії забрала в них багато часу.

Тому ця ідея відмінна. Якщо Україна колись зможе виробити достатню кількість далекобійних дронів, припустимо декілька сотень, і масовано бити по російській паливній системі, що, у свою чергу, завдасть значних збитків, то це навіть могло б викликати прорив лінії фронту.

Але, наскільки мені відомо, Україні потрібно ще 10-12 місяців аби мати так багато великих далекобійних дронів. Тому ми знову ж таки маємо чекати.

«Вампіри». Українські дрони, які «жахають» армію РФ (фотогалерея)